Суд у Києві розглядає справу про заборону Комуністичної партії України, яка була у всіх скликаннях парламенту, а зараз налічує близько ста тисяч членів.
КПУ звинувачують у сприянні анексії Криму Росією та сепаратистам на сході України.
Експерти вказують на те, що справа проти КПУ може мати і політичне підґрунтя.
Історія питання
Заборонити українську Компартію намагаються не вперше. Більше того, одного разу цю справу вже довели до кінця.
30 серпня 1991 року, трохи більше ніж за тиждень після повалення ГКЧП, президія Верховної Ради ухвалила рішення заборонити діяльність Компартії – з огляду на "підтримку її керівництвом державного перевороту".
Пізніше участь керівництва українських комуністів у путчі стала предметом розслідування Генпрокуратури. Вона не пред’явила нікому з лідерів КПУ звинувачень, і це дало президії Верховної Ради підстави у травні 1993 року випустити нову постанову з цього приводу.
"Громадяни України, які поділяють комуністичні ідеї, можуть утворювати партійні організації відповідно до діючого законодавства", – йшлося у документі.
Цим дозволом негайно скористався Петро Симоненко, під орудою якого невдовзі відбувся перший з’їзд відновленої КПУ, яка формально не була правонаступницею українського відділення КПРС.
Протягом наступних років комуністи наполегливо намагалися скасувати заборону їхньої партії, датовану 1991 роком, і в 2001-му їм це нарешті вдалося: відповідне рішення ухвалив Конституційний суд.
На думку суддів, президія парламенту у 91-му "перебрала на себе функції слідчих та судових органів", а тому заборона КПУ є неконституційною.
Наступна серйозна спроба наступу на позиції комуністів відбулася у січні 2010 року. Тоді київський Апеляційний суд своїм рішенням назвав Голодомор 1932-33 років геноцидом та визнав тогочасне керівництво Компартії організаторами цього злочину.
Тодішній президент Віктор Ющенко виступив з ініціативою створення Міжнародного трибуналу над злочинами комунізму та навіть звернувся до лідерів інших східноєвропейських країн з пропозицією підписати угоду про його створення.
Менш ніж за тиждень після виголошення цієї заяви в Україні відбувся перший тур президентських виборів. Пан Ющенко посів на них п’яте місце. Його наступник до теми злочинів комуністичного режиму за чотири роки своєї каденції не звертався.
"Організація терористичної діяльності"
У травні цього року в.о. президента Олександр Турчинов доручив міністерству юстиції перевірити інформацію про те, що представники Компартії брали активну участь "в організації терористичної й сепаратистської діяльності" та за наявності доказів подати до суду матеріали щодо її заборони в Україні.
Вже на початку липня Мін’юст та Держреєстрслужба подали цей позов до Київського окружного адміністративного суду. 24 липня Клацнути відбулося перше судове засідання у цій справі, наступного тижня її почнуть розглядати по суті.
За словами позивачів, докази протиправної діяльності КПУ, зокрема, збиралися Службою безпеки України та Генеральною прокуратурою.
"КПУ вчиняє дії, спрямовані на зміну конституційного ладу насильницьким шляхом; порушення суверенітету і територіальної цілісності України; пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної ворожнечі; посягання на права і свободи людини. Крім того представники КПУ систематично звертаються із закликами до створення воєнізованих формувань", – йдеться у позові.
"Позивачі намагаються дії окремих членів партії, які, можливо, і мали місце, виставити у якості провини всієї партії. Ми з цією позицією погодитися не можемо", – заявляє у відповідь адвокат комуністів Євген Герасименко.
Обидві сторони процесу погоджуються хіба що в тому, що швидкого рішення у цій справі чекати не варто.
Нижче бар’єру
Символом падіння авторитету комуністів стала хвиля повалень пам’ятників Леніну по всій Україні під час буремних подій цьогорічної зими.
24 липня Олександр Турчинов, посилаючись на норми регламенту, розпустив фракцію КПУ у Верховній Раді зі словами: "Сподіваюся, що ніколи більше комуністичних фракцій у парламенті не буде".
Незадовго до цього лави комуністичної фракції залишили кілька її членів, а лідер КПУ Петро Симоненко назвав їх "зрадниками", які "встромили ніж у спину партії у важкий момент".
Протягом останніх тижнів риторика комуністів знаходить дедалі менше розуміння у стінах парламенту: кілька разів до членів КПУ їхні ідейні опоненти застосовували заходи фізичного впливу.
Невтішними є для Компартії і результати останніх соцопитувань. Опитування КМІС, проведене 20 червня – 2 липня, свідчить, що за комуністів готові проголосувати 2,7% виборців.
Дослідження групи "Рейтинг" від 28 червня – 10 липня показало результат у 3,2% виборців. Судячи з цього, на майбутніх ймовірних парламентських виборах комуністам буде дуже важко подолати виборчий бар’єр.
Петро Симоненко називає проведення виборів у нинішніх обставинах недоцільним.
"Вибори в настільки вкрай нестабільних умовах за визначенням не можуть бути ані чесними, ані справедливими, ані демократичними", – заявив він в інтерв’ю газеті "2000".
"Перемог немає"
Поки представники влади називають Компартію організацією, причетною як до анексії Криму Росією, так і до організації сепаратистських рухів на сході країни, у самій КПУ кажуть, що позов проти партії пояснюється тим, що нова влада "не хоче чути іншу думку".
А політолог Михайло Погребінський додає: війна проти комуністів, які останнім часом перетворилися на "маловпливову силу, яка ні на що не впливає" потрібен владі і з інших міркувань.
"Люди хочуть від нової влади якихось перемог, а явних і очевидних перемог немає. У цих обставинах Турчинов каже: мрія поколінь українських демократів відбулася, ми розформували фракцію КПУ, а тепер ще й заборонимо Компартію. Це і буде певною перемогою", – пояснює політолог.
Він припускає, що суд таки заборонить Компартію. Причому у випадку, якщо це рішення з’явиться у період парламентської виборчої кампанії, це означатиме, що КПУ знімуть з виборів, і вона гарантовано не буде представлена у наступному скликанні Верховної Ради.
Чи готові до цього самі комуністи? Парламентар Петро Цибенко каже, що так. Але що саме робитиме партія у випадку, якщо її знімуть з виборів, не каже.
"Повірте, ми ставимося до цього надзвичайно серйозно, і у нас є плани на будь-який варіант розвитку подій", – говорить він.
Михайло Погребінський не виключає, що після парламентських виборів комуністам вдасться скасувати заборону своєї партії в апеляційній інстанції. Зрештою, у цьому може бути зацікавлена і влада, яка зараз судиться з КПУ.
"Владі, крім усього іншого, потрібно буде довести, що "Україна – це Європа", а Європі буде важко зрозуміти цю заборону… До того ж, насправді КПУ нікому не заважає, а навпаки, створює антураж демократичного представництва в українській політичній системі", – каже політолог.
Вирішення проблем?
Так чи інакше, малоймовірно, аби після будь-якого рішення київського суду дискусія про місце і роль комуністичної ідеології в нинішній Україні завершилася.
Заборона діяльності Комуністичної партії України не перешкодить людям з червоними партквитками хоч наступного дня зареєструвати в Мін’юсті, приміром, Партії комуністів України – з ідентичними статутом та програмою.
Частина українського суспільства та політикуму виступає за заборону комуністичної ідеології, звинувачуючи її у низці скоєних на території України злочинів протягом останнього століття. При цьому посилаються на так званий "польський досвід".
Конституція Польщі справді забороняє діяльність партій, які у своїх програмах "посилаються на тоталітарні методи і практики діяльності нацизму, фашизму та комунізму". Однак менше прихильники заборони комунізму в Україні говорять про те, що там на легальних підставах функціонує Комуністична партія Польщі, яка сповідує комунізм, але у своїх програмних документах не посилається на тоталітарні методи та практики. Інша річ, що ця партія ніколи не претендувала на попадання до польського парламенту.