Нові вибори мають бути за новими правилами. Але ці правила не є виключно новим виборчим законом – мусить змінитися саме поняття політичного життя, політична культура.
Про це у своєму блозі на «Українській правді» пише архиєпископ-емерит УГКЦ Любомир Гузар.
На його думку, в Україні нема правильного поняття політичної партії, а кандидати в депутати найважливішим для себе вважають дірватися до влади.
«Наш прикрий досвід за останні 20 років – що більшість кандидатів старалися дістатися до ВР задля особистих чи групових інтересів, а не національних, всенародних. У нас дуже багато зареєстрованих партій – понад 200, які собою нічого не представляють. Партій, які є або комерційними угрупованнями, або групою людей довкола якоїсь особи, тимчасово визначної. Але – тимчасово!!», – зазначає Гузар.
При цьому він наголошує, що політика – це служіння загальному благу. Коли в давній історії знаходились люди, які зловживали своїм служінням, їх суворо карали. Натомість хто вірно служив інтересам цілого міста – того шанували. І пам’ять про нього залишалась в народі.
«Коли сьогодні говоримо про демократичну «політику» та демократичних «політиків» треба пам’ятати, що зміст цих понять – служіння, не панування. Це робить політичне діяння одною з найбільш шляхетних професій або покликань. Воно також є основою того, що світ називає «політичною культурою».
Політична культура як прикмета автентичної демократії охоплює водночас і політичних діячів і громадянське суспільство – наскільки воно свідоме своєї політичної відповідальності», – пише Гузар.
За його словами, політики можуть по-різному розглядати можливі розв’язки суспільних проблем, але «остаточно основні права мають бути збережені за людьми».
«В Україні сьогодні, на жаль, таких людей бракує. Маємо багато дуже поважних, відповідальних політиків. Але вони вповні розсіянні і трудно громадянам догадатися, що можна сподіватись від того чи іншого політика», – констатує архієпископ-емерит.
Також він зазначає, що в Україні депутатів Верховної Ради обирають на п’ять років, бо пояснюють – новообраному депутатові потрібно щонайменше два роки, щоб ознайомитися з проблематикою, яку він має розв’язувати.
«Смішне оправдання! Значить, новообраний депутат має два роки обдурювати своїх виборців? Їх баламутити, їм пропонувати як закон непродумані, неосмислені правила суспільної поведінки? На думку автора цих рядків, людина, яка бере на себе відповідальність встановляти об’єктивно дуже солідні закони, повинна приступати до того діла дуже солідно підготованою. Думаю, що у Раді два, але не більше як три роки урядування більш як вистачає. Додатковою причиною такого короткого терміну є можливість позбутися депутата, який не відповідає своєму покликанню і вимогам виборців», – переконаний Гузар.
Водночас він нагадує, що політична культура – це не виключно атрибут політиків, але й цілого нормально вихованого, демократичного суспільства.
«Тут варто згадати два елементи: перший – громадянська спільнота повинна солідно перевірити, кого вибирає. Тут не може бути мови про продаж голосів, про заговорювання виборців», – наголошує Гузар.
По-друге, додає він, громадська спільнота, яка гідно і належно вибрала свого представника, повинна періодично з ним зустрічатися та обговорювати з ним його політичну діяльність на фоні потреб держави і громади.
Також він звертає увагу на те, що люди обирають депутатів парламенту, аби вони писали закони: «Не є їхнім завданням здобувати гроші для громади, полагоджувати всі побутові справи. На це маємо місцеву владу, яка, Богу дякувати, незадовго одержить ширші повноваження. Депутат законодавчої гілки влади має виключно одне завдання, яке він повинен дуже солідно виконувати, полишаючи всі інші завдання. Не треба жалкувати дати йому добру зарплату, але під умовою, що в нього буде тільки одне завдання і що він йому цілковито посвятиться».