28 серпня Мінрегіонбуд України, спираючись на дані Держстату, опублікував власне інформаційно-аналітичне повідомлення про розміри зарплат у будівельній галузі в липні. Фахівці управління ціноутворення, економіки та договірних відносин у будівництві міністерства найперше зазначили, що галузь за рівнем оплати праці трудівників посіла сьоме місце з-поміж 16 основних видів економічної діяльності. Заробітна плата, нарахована штатному працівникові в еквіваленті повної зайнятості, становила в середньому 3 439 грн., або ж на 5,8 відсотка більше порівняно з червнем. Разом із тим, констатували вони, лише у трьох областях — Полтавській, Рівненській і Харківській та в місті Києві, де будівельникам платили в межах 4 351—4 052 грн., вона перевищила середню в Україні. Найменше — 2 222 та 2 061 грн. — платили будівельникам на Черкащині та Закарпатті.
Будівельників Івано-Франківщини у повідомленні не згадали. Проте опублікована тут же, на веб-сайті міністерства, порівняльна таблиця свідчить про те, що, посівши одне з чільних місць у державі за обсягами будівництва нового житла, за рівнем заробітків прикарпатці у липні опинилися теж на третій позиції, але з протилежного її кінця. Тобто серед тих, кому платили найменше. Принаймні офіційно. Середня зарплата наших будівельників становила лише 2 381 грн. А це — на понад тисячу гривень менше, ніж у середньому в будівельній галузі України, і майже на дві тисячі менше за липневу зарплату полтавських будівельників.
І якщо загалом в Україні за рівнем зарплат будівельники — на сьомому місці серед працівників інших галузей, то на Івано-Франківщині картина зовсім інша. Згідно з опублікованими даними Головного управління статистики в області, за розміром липневої середньої номінальної зарплати будівельники Прикарпаття перебували на 13-й із 16 позицій. Менше, ніж їм, платили лише тим, хто займається операціями з нерухомим майном і так званим «наданням інших послуг».
Аналіз статистичних даних взагалі відображає достатньо сумну картину. Скажімо, за даними статистики, торік підприємства Івано-Франківщини виконали будівельних робіт на 1,265 млрд. грн. Якщо точно, то цей обсяг забезпечили 4 590 робітників, бригадирів та виконробів, які, за даними на грудень 2013 р., мали роботу в цій галузі. Знову ж таки згідно зі статистикою, кожному з них за рік праці роботодавці в середньому заплатили 22,3 тис. грн. Тобто якщо узагальнювати, то з кожної гривні виконаних будівельно-монтажних робіт працівникам платили всього 8,09 копійки заробітку. Як були використані решту, майже 92 копійки, можемо хіба що здогадуватися. Зрозуміло, якась частка коштів пішла на закупівлю цементу, арматури, цегли й інших матеріалів. Ще якась — на транспорт, який все це завозив на будмайданчики, та на оренду кранів і риштувань.
Відомо також, що достатньо великою статтею видатків у операційній діяльності будівельних компаній і приватних підприємців — забудовників є витрати, пов’язані з купівлею землі, отриманням дозволів та проведенням проектно-вишукувальних робіт, із самим проектуванням і вже на завершальному етапі — з під’єднанням зданих об’єктів до мереж електро-, газо- і водопостачання.
І все ж частка видатків на зарплати будівельників у загальній структурі мала б бути вищою. Пригадую, як голова бюджетної комісії Івано-Франківської міськради Роман Онуфріїв ще майже рік тому під час дискусії, що виникла через заборгованість Держказначейства України перед підрядними організаціями, які на замовлення міста ремонтували покриття вулиць та виконували будівельні роботи в Привокзальному сквері й на інших об’єктах, зазначав, що це, відповідно, призвело до невиплати зарплати їх працівникам, частка якої становила до 30 відсотків. А не вісім, як випливає з розрахунків.
Втім, ймовірно, що насправді роботодавці платять будівельникам щедріше, ніж це виглядає зі статистичних даних. Принаймні один із посадовців виконкому Івано-Франківської міськради, якого я запитав про те, чому, на його погляд, зарплати будівельників у обласному центрі такі малі, замість прямої відповіді сам запитав: «А ви спробуйте знайти майстрів, які б погодилися відремонтувати квартиру за 100 грн. на день? Напевно, не знайдете…»
Те, що в Україні, в тому числі і на Прикарпатті, частина роботодавців платить зарплати працівникам у конвертах або ж комбіновано — якусь частину офіційно, через бухгалтерію, а якусь — на руки, оминаючи оподаткування, має дуже просте пояснення. Його наочно видно на одному зі слайдів презентації «Концепції податкової реформи», яку для уряду зробив Павло Шеремета буквально за два чи три тижні перед тим, як подати у відставку з поста міністра економічного розвитку і торгівлі України. На ньому було продемонстровано, що податкові побори з «білих» зарплат українців на державу набагато перевищують той відсоток, які із заробленого сплачують громадяни країн Європи. Які, зауважимо, до того ж і заробляють у рази більше від пересічного нашого працівника.
Останнім часом у містах та районах краю спеціально створені при виконавчих комітетах міських рад і райдержадміністраціях комісії з легалізації зарплат намагаються, так би мовити, «дотиснути» всіх роботодавців, і не лише у будівельній галузі, аби ті офіційно платили своїм найманим робітникам і спеціалістам зарплату бодай не нижчу за мінімальну. Але таке «ручне управління» у цій сфері в принципі не розв’язує проблеми. Бо за дуже різними сумами зарплат, виплачених у липні будівельникам на Полтавщині — понад 4,3 тис. грн., і на Івано-Франківщині — лише близько 2,4 тис., «тягнуться» їхнє пенсійне забезпечення на старості та нинішнє наповнення бюджетів місцевих громад.
Микола Петричук, Галичина