По поверненню з засідання ради розвитку регіонів у квітні, губернатор Івано-Франківської області Михайло Вишиванюк провів прес-конференцію, на якій крім інформування ЗМІ по ряду важливих питань, вперше обмовився про намір створити обласну та районні комісії з інвентаризації необроблюваних сільськогосподарських угідь, і вилучення таких у їх власників для передачі до фонду земельного запасу сільрад рішеннями районних та обласної рад. І навіть повідомив про свою домовленість з цього приводу з Олександром Сичем, головою Івано-Франківської обласної ради. При цьому ніяких законодавчих підстав для подібних дій влади він не озвучив. Його коментар з даного питання обмежився гаслом: «Пора наводити в цьому плані порядок. Або господарюємо, або передаємо землю тому, хто може господарювати, якщо не здатні це робити самі. А ось вирощувати чортополох і кропиву, в цьому році, ми не дозволимо нікому ».
Здавалося б, озвучена мотивація Михайла Вишиванюка більш ніж позитивна, адже в області близько 30 000 га незасіяних земель сільськогосподарського призначення. Більше того, на цих необроблюваних землях в деяких районах області складається небезпечна ситуація з поширенням бур’янистих трав і навіть борщівника Сосновського, який володіє здатністю викликати сильні і довго не загоюючі опіки у людей. Але, які методи боротьби з даним положенням справ в області вибрав губернатор?
Особливо насторожує часове обмеження «цього року», яке прозвучало у заклику Михайла Васильовича. Невже так просто вирішити проблему близько 30 000 гектарів землі конкретного призначення, в межах окремо взятого регіону, при тому, що ними володіють як на правах договорів про оренду, так і на підставі державних актів про власність на землю. І якщо з орендарями сільськогосподарських угідь,які не обробляли свої ділянки ще зрозумілий механізм вилучення – шляхом розірвання договорів про оренду на підставі невикористання орендованих площ. То, як голова обласної державної адміністрації Михайло Вишиванюк має намір вирішити проблему необроблених земельних наділів, які належать селянам на правах приватної власності?
Як виявилося – не оригінально для свого комуністичного виховання – просто відібрати, причому, анітрохи не гребуючи нехтуванням чинного законодавства України.
По свому «унікальна» і особиста точка зору губернатора Прикарпаття з цього питання. На думку Михайла Васильовича, селяни – віддавші свої земельні паї в оренду за що тримують платню – стають кріпаками. А у випадку якщо у селян не здатних обробляти належні їм ділянки, і в районі проживання яких не знайшлося інвестора готового орендувати у них землю – абсолютно протиправно ці паї просто відняти, то вони уникнуть такої сумної долі. Та й справді, після грабежу то, кріпаками не стають – стають пограбованими. І відбуватися цей грабіж буде за вказівкою губернатора, тобто, представника гаранта Конституції Україні в області. На чию користь? Тут час покаже. Ось тільки вражає цинізм Михайло Васильовича, який не може не знати, що в Конституції країни написано: примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. А конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Притому, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, оскільки право приватної власності є непорушним. Все це написано у статті 41 Конституції України.
Аргументувати свої вилізлі за рамки правового поля дії він вирішив формулюванням не цільового використання земельних наділів землевласниками. Але, про яке такей нецільове використання йде мова, в той час як вони зовсім не використовуються? Тобто, факту нецільового використання таких ділянок встановити просто не можливо. Адже необхідно довести, що дана земельна ділянка використовується (!!!) не за встановленим для нього призначенням, а в разі коли ділянка не використовується зовсім – так і довести подібне неможливе. І вже точно не обробіток більшості окремих площ сільськогосподарських земель не здатний заподіяти шкоди екологічній ситуації, як у випадку неналежного використання або погіршення природної якості землі, як у випадку нераціонального використання.
Більш того, згідно з нашим законодавством передбачено що, особи, котрі допустили зміну цільового призначення земельної ділянки, можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за ст.53 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення». Відповідно до цієї статті, використання земель не за цільовим призначенням тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від десяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст. 2381 КпАП, такі штрафи накладають посадові особи органів земельних ресурсів. Але, ні про яку конфіскацію або примусове відчуження земель тут мови не йде – відповідно, подібні дії з боку влади на цій підставі – є прямим порушенням законів України. І ні в яких обласних чи районних комісій немає повноважень для вирішення питань земельних ресурсів сільськогосподарського призначення.
Це одне з небагатьох відмінностей законодавства з регулювання земельних питань Україну то зводу законів Російської Федерації, у яких і справді за не обробіток земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що знаходяться у приватній власності передбачено покарання у вигляді вилучення цього самого наділу. Але навіть за такої, законом передбаченої, норми в РФ практикують необроблювані земельні ділянки виставляти на аукціонні торги – щоб подібне вилучення не було грабунком власників.
На Прикарпатті ж про викуп державою земельних паїв, навіть за номінальною вартістю, мови не йде – прямим доказом є відсутність в бюджетах різних рівнів строфи витрат передбаченої на подібні цілі. До того ж в Україну до 2012 року діє мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення. Тому і закрадається неприємна думка про те, що нагальні дії губернатора Івано-Франківської області по вилученню землі з приватної власності сільських жителів обумовлені наміром згодом, а це буде можливо вже через рік, успішно продавати ці землі інвесторам, пошуком яких ОДА спантеличилася тільки сьогодні. Адже Вишиванюк на пост голови Івано-Франківської ОДА був призначений у квітні 2010 року, і навесні минулого року його такими думками не осяяло. Що вже говорити, що він на цій посаді не вперше, а займав її в минулому з лютого 1997 по січень 2005 рр.., Коли справи в аграрному секторі Прикарпаття були анітрохи не в кращому стані, а навіть гіршому.
В одному з останніх інтерв’ю, на питання з цього приводу, Михайло Васильович заявив: «Ця робота триває. Процеси рухаються. Є й результат – на 18 тисяч гектарів необробленої землі стало менше. А та, що не обробляється далі – складаються акти, людей попереджають, не зробили – штрафують, ігнорують далі – подаємо до суду. І через суд вилучаємо землі. Земля – це загальнонародна власність ».
Таким чином, губернатор Івано-Франківської області офіційно заявляє, що землі з приватної власності вилучають через суд, при цьому в Україні не існує жодного закону, згідно з яким це було б можливо. І як це розуміти? Як замовні судові процеси? А вже про загальнонародну цінність верховенства закону і непорушність права на приватну власність тут і зовсім не йдеться.
І яку оцінку діям Михайла Вишиванюка як губернатора області дає прокуратура, відповідність таких дій влади законодавством України? Або в прокуратуру просто не зверталися за консультацією і роз’ясненнями наслідків подібного рішення? Виходить що Михайло Васильович прямо як мультяшний князь Київський – «Чого хочу – того і роблю … Ой, дію в інтересах держави».
Звичайно, я згодна з твердженням, що далі таке положення справ в аграрній сфері, продовжуватися, не може. Але при цьому необхідно дотримати законні права сільських пенсіонерів, що живуть на колгоспно-мінімальну пенсію, у володінні яких залишилися земельні паї, які вони не здатні обробити фізично і навіть не можуть продати через дію мораторію. Адже разом з паями їм ніхто не надавав техніку для їх обробітку. А діти цих стариків , найчастіше, через безробіття змушені були виїхати на заробітки за кордон. Тому до даного питання необхідно підходити максимально виважено. У першу чергу – довести сільському жителю перспективність і вигідність роботи на їхніх власних землях шляхом створення пунктом прийому сільськогосподарської продукції за вигідними для селян цінами, забезпечення якісним посівним матеріалом, вирішення питання механізації праці малих господарств. Тільки після вирішення цих проблем ставити питання про укладення договорів оренди з землевласниками необроблюваних паїв. Хоча, вважаю, що з рішенням винесених мною проблем така відпаде сама по собі. І не доведеться відбирати у сільських пенсіонерів земельні паї, щоб навіть нащадки, що
повернулися
не змогли б ними скористатися для прохарчування. Адже вирішувати завдання працевлаштування сільського населення Михайло Вишиванюк не береться. Більш того, з прийняттям нинішнього проекту Трудового кодексу – така проблема лише посилиться.
Але як видно, товаришу Вишиванюку зрозуміти, таке, не дано. І він діє відповідно до свого колгоспно-мотичного подання про обробіток землі в дусі власного комуністично-партійного виховання – вседозволеності правлячої влади. Адже нічим іншим його намір змусити людей взятися за лопати в страху втратити особисту власність і пояснити неможливо. Хоча, гадаю, навіть таким способом людям буде складно відстояти своє право на приватну власність. Адже в інтерв’ю від 22 листопада 2010 року, Михайло Вишиванюк поділився особистою думкою про шлях розвитку краю – і цей шлях є нічим іншим як повернення земель і робочої сили в колгоспи.
Невже в цього комуніста не достатньо півстолітнього досвіду «роботи» таких великих сільськогосподарських підприємств без конкретного власника і чим це закінчується. Невже він не здатний усвідомити, що колективна форма господарювання на селі для нашого регіону не життєздатна. Та й як пояснити цьому товаришеві, що перше що рухає будь-яким нормальною людиною це інстинкт самозбереження, тому його дії з вилучення земельних паїв можуть призвести до сумних наслідків. Адже обкрадений – на все поставить сигналізацію, а пограбований – заведе собі зброю.
Надя Мель, «ОстроВ»