Чи можливі економічні реформи під час війни – для України це питання занадто вузьке. Більш правильним є: чи можливі в Україні реформи взагалі? Наша 22-річна історія, в тому числі 6-місячна історія "нової" влади свідчить, що Україна і реформи – речі просто несумісні! Чому так? Відповідь ніби проста – українська "еліта" продукує лише популіські рішення, і явно при цьому краде. До сьогоднішнього дня народ виступав проти корупції, але ніколи проти популізму.
Справжні економічні реформи несумісні ні з популізмом, ні з корупцією. Їхнім результатом завжди є підвищення зарплати, доходів, прибутків тих, хто багато, продуктивно, креативно, інноваційно і чесно працює, в тому числі – за рахунок зменшення числа і доходів корумпованих чиновників, соціальних паразитів, тіньового бізнесу і просто тих, хто працює мало і непродуктивно.
Висловлю може парадоксальну, але для мене беззаперечну істину. Війна почалася саме в Україні тому, що там не було реформ; Україна стала найбіднішою, а тому і найслабшою країною в Європі. Люмпенізація Сходу країни, з одного боку, і мілітаризація Росії з другого – стали підґрунтям для розв’язання війни Володимира Путіна саме проти України. У природі хижак для нападу завжди вибирає найслабшу тварину, а в нашому випадку – країну, і такою є нереформована Україна. Чи наважився б навіть такий непрогнозований президент, як Путін напасти на 45-мільйонну країну, де в економіці та армії порядок, де панує соціальна справедливість, де ростуть зарплати і пенсії, де викоренена корупція, а тому багато іноземних інвестицій і інтересів. Думаю, що навіть Путін до такої країни ставився б з повагою. Висловлю ще більше парадоксальну думку: зупинити війну в Україні зможуть лише рішучі та радикальні реформи. Ні пацифізм і конформізм, ні мирні плани і переговори (хоча вони також корисні в правильному форматі), а лише реформи.
Справа в тому, що Володимир Путін налаштований на знищення України не лише військовими діями, але й економічними, політичними, інформаційними. Його економісти, до речі, за допомогою АН України, вирахували оптимістичний і реалістичний сценарії розвитку української економіки на 2014-2015 роки. Суть цих розрахунків – довести Заходу, що Україну він не прогодує (не прокредитує). Вже на 2015 рік – за реалістичнім сценарієм – вони прогнозують дефіцит платіжного балансу України майже в $100 млрд, що означатиме дефолт. Справа у тому, що МВФ разом з ЄС вважають, що Україні для виходу з кризи буде достатьно $18-20 млрд на поточний і наступний роки. Цих коштів дійсно вистачило б, але за умови проведення реформ. Важливо усвідомити також, що Путін буде робити все можливе для реалізації плану банкрутства України – це і знищення українських заводів та інфраструктури, і заборона імпортувати в Росію ключові українські товари, і блокування проведення економічних реформ за допомогою армії агентів ФСБ в Україні.
Отже план Путіна має на меті дефолт України вже у 2015 році. Разом з дефолтом України зазнає фіаско й асоціація з ЄС. Більше того, банкрутство України буде свідчити, що вона не може існувати в Західній цивілізації, її місце в Московсько-православній цивілізації під патронатом Росії! Український народ помилився… У попередній статті "Війна цивілізацій" було наведено розрахунки, скільки часу до банкрутства залишилось Росії – за умови незмінності санкцій та політики Путіна: приблизно два з половиною роки. Тобто, за моїм сценарієм, дефолт Росії відбудеться на початку 2017 року.
Уникнути цього і перемогти Захід Володимир Путін зможе лише таким ходом подій. Він разом з українською московсько-православною елітою економічно знищує Україну в 2015 році (курс 15-20 грн/$, падіння ВВП – 7-8 %, падіння доходів українців на 10-15%, дефіцит платіжного балансу – $40-50 млрд). У 2016 році Путін припиняє як військові дії, так і найбільш брутальні заході впливу на Україну і ЄС. Санкції США і ЄС скасовуються. Росія уникає дефолту – і Путін досягає своєї мети.
Чому я впевнений, що Володимир Путін діятиме саме так? Бо іншої гри в нього вже просто немає, і в цю гру вже залучені його нові українські друзі. Хіба курс 15грн/$ – не елемент цієї гри? Якщо брати фінансову систему Росії, то здається, що вона все ще досить міцна: золотовалютні резерви центрального банку – 15% ВВП, сукупні резерви суверенних фондів – 9,1% ВВП. У той же час витрати на армію – 3,2%, а національну безпеку 3,1% ВВП. Але економіка Росії увійшла в рецесію, ціни на нафту і газ падають, бюджет виконується з дефіцитом приблизно 1% ВВП. Економічний блок уряду Росії досить відкрито радив президенту відмовитися від мілітаризації економіки і популіських рішень по збільшенню соціальних витрат в бюджеті 2015 року. Але Путін пішов на збільшення військових витрат і популізм на 1,5 трлн рублів у 2015 році, що призведе до бюджетного дефіциту у 2% ВВП. Це означає, що народ буде підтримувати його в наступному році, а в 2016-му він уже не матиме можливості для популізму… Отже, наступний рік є вирішальним – як для України, так і для Путіна. Україна або реформується, або збанкрутує як економічно, так і цивілізаційно!
Так сталося, що влада в 2014-2015 роках належатиме команді Порошенка – Яценюка. Скажу прямо: в тому складі «реформаторів», який ми бачимо зараз, ні про які реформи не може бути навіть думки! Цю команду треба, по-перше, очистити від п’ятої колони, крадіїв і дурнів, та посилити фахівцями. По-друге, надати президенту та прем’єр-міністру України імунітету від кримінального переслідування протягом п’яти років після відставки, а також гарантувати захист їхніх майнових прав, які вони задекларували. Для цього необхідно ухвалити відповідний закон. Що має зробити команда реформаторів за півроку?
Почати необхідно з радикального зменшення ВВП, який перерозподіляється через бюджет і соціальні фонди (не більше 33%). Такий крок суттєво збільшить обігові кошти бізнесу і доходи українців, що як створить додатковий попит для зростання ВВП, так і забезпечить потенційне зростання відповідним фінансовим ресурсом.
Другим кроком реформування бюджетної політики має стати перерозподіл доходів на користь молоді, тих, хто створює національне багатство. Третім кроком має стати перерозподіл доходів на користь місцевих бюджетів з 43% сьогодні до 60% 2015 року. Такі кроки дадуть змогу суттєво зменшити податки за рахунок скорочення витрат бюджету майже за всіма статтями, окрім витрат на оборону та культуру. Більше того, ці кроки мають припинити емісійне фінансування бюджету Національнім банком України, що позитивно вплине на курс гривні. Без такої реформи бюджету та пенсійної системи катастрофа неминуча.
Наведені вище кроки створюють лише передумови для економічного зростання. Воно можливе, коли запрацюють економічні механізми ринкової економіки, і в першу чергу – кредитний та інвестиційний. Тому зараз не уряди, а центральні банки грають першу скрипку у створенні умов для економічного зростання. І головною функцією НБУ має стати підтримка цього зростання за умови фінансової та цінової стабільності. Саме НБУ за підтримки уряду має забезпечиті щорічне збільшення кредитування на рівні 15-25% за нормальними для бізнесу і людей ставками (інфляція плюс 4-6%). Нормальна інфляція на 2015 рік – 5%. Це означає, що в наступному році мають домінувати ревальваційни тренди по гривні. Чи здатен нині НБУ на таку монетарну політику? Очевидно, ні. Його керівний склад треба суттєво оновити.
Успіх реформ залежатиме від того, чи наближують вони такий стан українського суспільства, де панує соціальна справедливість, а не звичний для української "еліти" соціальній популізм. Українці після двох Майданів уже просто відчувають соціальну нечесність. Я впевнений, наприклад, що вони підтримають пенсійну реформу, в тому числі і збільшення віку виходу на пенсію, за умови її справедливої диференціації – збільшення мінімального розміру пенсій за рахунок обмеження максимальних пенсійних виплат. Розумно проведена пенсійна реформа також має створити стимули для тривалої й напруженої трудової діяльності українців та легального отримування доходів. Більше того, вона – реформа – має започаткувати накопичування фінансових ресурсів для довгострокових інвестицій в економіку України.
Останнє, що варто зазначити: війна лише ускладнює економічні реформи, але не блокує їх. Війна довела курс гривні до 10, а НБУ з економічнім блоком Уряду – до 15грн/$. Війна зумовила падіння ВВП на 3-4%, а відсутність реформ доведе спад ВВП у 2014 році до 7-8%. Війна блокує зовнішні приватні інвестиціі та кредити, але саме НБУ і уряд не створили умов для внутрішніх кредитів та інвестицій. Саме примітивні адміністративні методи регулювання валютного ринку зумовили втечу і дефіцит валюти в Україні.
Команда Порошенка – Яценюка не має морального права і часу зволікати з реформами. Тому почнімо ці реформи з ухвалення закону про їхній політичний імунітет.
Олександр Савченко для Форбс
Ректор Міжнародного інституту бізнесу, професор