Виконавчу владу Надвірнянщини Михайло ІВАНОЧКО очолив у квітні нинішнього року. Голова постійної комісії районної ради з питань соціально-економічного розвитку, підприємництва та комунальної власності, чільник районної організації ВО «Свобода», він перебував у чітко вираженій опозиції до режиму Януковича та його ставлеників в області і районі. А тепер звичайний підприємець із селища Ланчина, котрий до того жодного дня не працював і на найнижчій сходинці державної служби, отримав карт-бланш, щоб самому показати, на що здатен.
– Мабуть, вам, пане Михайле, не просто було відважитись обійняти таку відповідальну посаду?
— Не прийняти пропозицію про це кадрове призначення я просто не міг після того, як чув від критикованих посадовців: «А ти б сам спробував побути в нашій шкурі!». І це виглядає парадоксом, але я, депутат районної ради, громадський активіст, став, так би мовити, заручником ситуації, яку сам же й створив, коли торік восени виводив людей у рідному селищі на протестні акції проти тодішньої виконавчої влади: ми блокували проїзд автотранспорту вкрай розбитою дорогою, вимагаючи невідкладного її ремонту. А тепер не встиг ще й добре відчути під собою крісло голови РДА, як мені зателефонували жителі Зеленої і повідомили, що вони перекрили дорогу обласного значенняѕ Отож думай, голово, де взяти гроші на ремонт доріг у цьому й інших селах та селищах, у тому числі і в моєму Ланчині, якщо субвенцій із Держбюджету на це район із початку року взагалі не отримував. А тут ще й розпочалося збройне протистояння з терористами і російськими найманцями на сході України, бюджетне фінансування переорієнтували передовсім на військові потреби.
Я виїхав у Зелену, зустрівся з громадою, керівництвом села, місцевими депутатами. Сказав відверто, що в нинішній ситуації вони й самі повинні підкласти плече під цю справу, а найперше впорядкувати рівчаки біля своїх обійсть, щоб вода мала куди стікати. Прислухалися жителі Зеленої до моїх слів і розблокували дорогу, почали допомагати в її ремонті працівникам райавтодору. До відновлення дороги ми залучили підприємства лісової та нафтогазової галузей району, великоваговий транспорт яких великою мірою і спричинив руйнування. і, скажімо, лісівники своєю технікою прокопали рівчаки на під’їзді до села, прочистили потічки, купують асфальт для капітального ремонту дороги до Зеленої. Також приватні підприємці оплачують вартість матеріалу, яким шляховики накривають зверху щебінь. А його, відгукнувшись на моє прохання, 750 тонн на ремонт тієї дороги дав Микола Круць, голова правління ПАТ «Івано-Франківськцемент», яке має в селі Пасічні нашого району кар’єри з добування нерудних будівельних матеріалів. Наразі лише третину дороги в Зеленій зроблено, бо село довге та й на асфальтному заводі дуже великі черги за цим матеріалом, тож завозять його для асфальтування лише дві-три машини на день. Вже укладено асфальт і на дорозі до центру сусіднього села Черника, ремонт якої здійснюють за кошти ПАТ «Укрнафта».
– Кажете, асфальту для всіх не вистачає? Звідки його возять?
— З Лісної Тарновиці. З тамтешнього заводу цю продукцію нині бере вся область, бо він єдиний такий залишився. Раніше підприємство належало облавтодору, проте більш як півтора року не діяло через велику (понад 150 тис. грн.) заборгованість за газ та електроенергію. Передали його на баланс нашого району після того, як влада Надвірнянщини твердо пообіцяла вирішити питання з боргами заводу, — і зробила це. Отож слова ми дотримали й відновили роботу «лежачого» підприємства.
– Наскільки знаю, у вельми кепському стані ще чимало шляхів на Надвірнянщині…
— Доки дозволяють погожі осінні дні, хочемо скрізь на дорогах обласного та місцевого значення бодай вибоїни та ями засипати. Я знайшов розуміння підприємців району і домовився, що вони для цього закуплять додаткову кількість щебеню. Зрештою, впродовж літніх місяців, у вересні і жовтні не дармувала ні виконавча влада, ні самі жителі багатьох сіл району. Приміром, активно підсобляли працівникам райавтодору жителі Саджавки — розвозили щебінь і засипали ним ями на дорозі. Той же матеріал ми надали для ремонту доріг у Гвозді та Білих Ославах. У першому з цих сіл люди зібрали кошти на закупівлю асфальту, а в другому — скріплювали зверху щебінь у ямах цементним розчином.
– Які ще першорядні для вирішення питання, зокрема в економіці, вимагають повсякденної уваги нового голови РДА? Чи ви хоч приблизно можете сказати, коли відновить роботу ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття»?
— Про розвиток господарки району можна було б говорити, якби ми мали приріст обсягів випуску продукції за 2013-й порівняно з попереднім роком. Та коли п’ять місяців тому я прийшов до керма районної виконавчої влади, то застав на багатьох напрямах економіки Надвірнянщини не просто нулі, а мінуси. Я дотримуюсь того принципу, що влада має будувати свої взаємини з керівниками великих підприємств, представниками малого й середнього бізнесу на основі конструктивного партнерства. Тому в перші ж дні перебування на посаді чільника РДА зустрівся і мав предметну розмову з господарниками. Голова правління «Нафтохіміка…» Олександр Шиляєв сказав, що власники підприємства розглядають питання про відновлення його роботи (тим паче, що з економічного погляду для компанії набагато більш прибутковий її нафтопереробний завод у Надвірні, ніж у Дрогобичі), однак наразі все гальмують бойові дії на сході України. Є надія, що коли більш-менш нормалізується ситуація в державі, підприємство знову почне випускати бензин, дизельне паливо, мазут та іншу продукцію. Трудовий колектив «Нафтохімікаѕ» у найкращі його часи налічував не одну тисячу працівників, а нині їх залишилося близько 800. За обсягом сплати податків, звичайно, немає більше в районі такого підприємства, щоб замінило цей завод, навіть якщо надходження до бюджету від усіх підприємств скласти докупи.
У невизначеному становищі опинилося і ПАТ «ЛК інтерплит Надвірна», яке збиралися реорганізувати і при цьому набагато скоротити штат працівників. Я переговорив з директором та власником підприємства, котрий на наше запрошення спеціально приїздив у травні зі столиці для обговорення ситуації, і нам вдалося зберегти «інтерплит» з усім його штатом.
У нафтогазовій галузі шлях до збільшення добування вуглеводнів — це його інтенсифікація, і хотів би відзначити керівництво НГВУ «Надвірнанафтогаз» за кроки в цьому напрямі. Маю на увазі передовсім те, що торік на Микуличинському родовищі здали в експлуатацію газліфтну компресорну станцію та службово-побутовий комплекс. На початку липня нинішнього року за сприяння районної влади у Пневі запустили установку низькотемпературної переробки газу на компресорній станції Пасічнянського виробництва Долинського газопереробного заводу.
Для мене піднесення рівня економіки району пов’язане зі збереженням нинішніх і створенням нових робочих місць для людей. Скажімо, нині ми шукаємо інвестора для здійснення проекту в такій специфічній сфері, як збір, вивезення та утилізація твердих побутових відходів на території району. Переробка ТПВ є досить прибутковим бізнесом в Європі. Якби хтось із ділових людей створив у нас таке сучасне виробництво, то тим самим розв’язали б не просто назрілу, а вже й перезрілу для району «сміттєву» проблему, яка впливає негативно і на стан його екології. Ми ж хочемо, щоб найбільший в області за площею та населенням район був привабливим з туристично-рекреаційного погляду.
Цю галузь я б назвав вельми органічною для Надвірнянщини з її природою, пам’ятками історії та культури. Тож розробляємо нові туристичні маршрути, націлюємо жителів району на облаштування садиб сільського зеленого туризму, щоб там можна було приймати гостей Прикарпаття, пропонуючи їм належні умови для повноцінного здорового відпочинку. Таким чином люди знайдуть для себе роботу через самозайнятість, а приплив туристів і відпочивальників «працюватиме» на економіку району.
– А які справи в агропромисловому комплексі?
— Це на сьогодні чи не єдиний у нас сектор господарки, який відзначається стабільністю розвитку. Щоправда, донедавна багато фермерських господарств узагалі не платили за оренду землі, наданої їм свого часу для обробітку, чи платили невідомо комуѕ Ми уклали з ними договори, і тепер щомісяця до бюджетів сільських рад додатково надходить понад 140 тис. грн. З другого боку, районна влада у відповідь на виклики сьогодення подбала про інтереси місцевих товаровиробників, а саме: щоб фермери мали гарантований збут своєї продукції — давали її в лікарні, дитсадки, школи, ліцей. Бюджетні кошти, якими оплачуємо їм вартість картоплі, столових буряків, цибулі, іншої городини та м’яса, тепер залишаються в районі і йдуть знову на розвиток його економіки. Попередня влада Надвірнянщини грошей не економила — закриті бюджетні установи переказували їх за постачання овочевої продукції, та ще й з урахуванням чималих транспортних витрат, якимсь невідомим фірмам з інших областей.
– Які моральні пріоритети ви, пане Михайле, окреслили для себе як новий чільник РДА і вимагаєте керуватися ними від своїх підлеглих?
— Необхідно здолати недовіру людей до державних владних структур. Для цього найперше маємо очистити їх від тих осіб, через яких у населення склалося негативне ставлення до попередньої виконавчої влади. Себто йдеться про люстрацію всіх її представників, про подолання корупційних схем, які раніше застосовували при виділенні землі для сільськогосподарських підприємств, проведенні конкурсів на пасажирські перевезення, отриманні підприємцями різних дозволів.
– Економіка — то базис не лише для підвищення зайнятості, збільшення доходів населення, на ньому тримаються соціальна сфера і культура. Чи сьогоднішня вимога збалансованого й економного використання бюджетних ресурсів не означає часом урізання витрат передусім на утримання клубів та бібліотек району?
— Навряд чи є ще в області район, який може похвалитися такою кількістю народних аматорських колективів художньої творчості: їх у нас 35 та ще чотири дитячі зразкові колективи. До речі, близько тисячі дівчаток і хлопчиків здобувають початкову спеціалізовану мистецьку освіту в п’яти школах естетичного виховання району — це майже 9% від усіх таких закладів в області. На Надвірнянщині працює чотири музеї, які утримуємо за кошти районного бюджету. В липні на подвір’ї Музею Марійки Підгірянки в Білих Ославах відкрито пам’ятник цій нашій славній краянці — народній учительці й українській поетесі. Ще вісім музеїв діє на громадських засадах, у тому числі єдиний в Україні етнографічний музей в резиденції священика, створений о. іваном Качанюком у с. Фитькові. Маємо двох заслужених артистів України та чотирьох заслужених працівників культури України, п’ятьох членів НСПУ.
Ми добре розуміємо, що культура, література, освіта — це ті сфери, які закладають підвалини для формування світогляду, естетичних, етичних, духовних засад і загалом особистості людини, особливо молодої. Тож про скорочення посад працівників культури чи освіти не йдеться, з районного бюджету виділяємо кошти і на зарплату їм, і на оплату закладами тих галузей енергоносіїв та комунальних послуг. Довелося, щоправда, відкласти через фінансову кризу капітальний ремонт цих закладів. Хоча цей процес цілком не зупинився. Скажімо, наближається до завершення капремонт дитсадка «Дюймовочка» у Пневі. Додатково відкрито ще дві групи в ДНЗ «Дзвіночок» у колишньому приміщенні ФАПу в Красній, яке відповідно переробили: РДА й сільська рада допомогли фінансами та будматеріалами, до ремонтних робіт долучилися самі жителі села. На прохання районної влади, сільських та селищних рад приватні підприємці посприяли у проведенні поточного ремонту місцевих шкіл до нового навчального року. В Молодкові будують шкільну котельню з енергоощадними котлами.
І нинішнього року за доброю традицією визначено нових лауреатів районної премії ім. Надії Попович у номінаціях «Література», «Культура», «Образотворче і народне мистецтво».
– А все ж чому Надвірна не приймала запланований на цьогорічний вересень
ХХII Міжнародний гуцульський фольклорно-етнографічний фестиваль?
— Тут відіграв роль чинник не так фінансовий — брак коштів в обласному бюджеті, як моральний — війна із численними людськими жертвами на сході України. У червні на засіданні Асоціації органів місцевого самоврядування Гуцульського краю, яке відбувалося в Надвірні, я запропонував, щоб з огляду на ситуацію в країні фестиваль перенести на наступний рік, але щоби при цьому за надвірнянцями залишити право провести його на теренах нашого району. і за це рішення проголосували всі одностайно.
Водночас ми знову провели в районному центрі, приурочивши нинішнього року до 100-літнього ювілею створення легіону Українських січових стрільців, обласний фестиваль стрілецької та повстанської пісні ім. Софії Галечко (вона була хорунжою УСС і похована в с. Пасічні). Брав я участь і у відкритті третього районного фестивалю творчості дітей з особливими потребами «Ти — не один».
Знаходимо спонсорів, щоб і за кордон відправити найкращі наші колективи художньої творчості, яких запрошують на міжнародні мистецькі заходи. Приміром, народний аматорський ансамбль «Едельвейс» районного Будинку культури в липні здобув у двох номінаціях перше та друге місця на IX Міжнародному молодіжному фестивалі-конкурсі «Музіте-2014» в Созополі (Болгарія). Взяв він участь і в XVII Міжнародному фестивалі народної творчості та мистецького ремесла Польсько-Чеської прикордонної зони в Прудніку (Польща). У вересні з успіхом виступив на Міжнародному танцювальному фестивалі в Халкідікі (Греція) аматорський ансамбль танцю «Горянка» того ж РБК.
– 2014-й — Рік Тараса Шевченка. Чи відчувають це жителі Надвірнянщини?
— Заходи Шевченківського року на Надвірнянщині далеко не обмежились традиційними святкуваннями у березневі дні. Перед тим у лютому провели районний огляд-конкурс читців, присвячений 200-й річниці від дня народження Т. Шевченка. Його переможець Назар Олексин із смт Делятина взяв участь в обласному та всеукраїнському конкурсах читців, на яких посів відповідно друге та третє місця. До ювілею Кобзаря було приурочено також огляд-конкурс виконавців вокально-хорового жанру. 22 травня в Надвірні відбулась урочиста академія з відзначення річниці перепоховання Т. Шевченка. Низку заходів до ювілею нашого національного пророка провели бібліотеки району. Видано буклет-флаєр з картосхемою туристичних веломаршрутів місцями увічнення пам’яті Кобзаря на території Надвірнянщини. І, звичайно, як не згадати того, що в районі постав ще один пам’ятник Тарасові, — його урочисто відкрили в День незалежності України в Камінній. Кошти на виготовлення і встановлення погруддя поета зібрала громада села, внесли свою лепту в цю справу й підприємці-благодійники.
Оксана Процюк