Про це Стику розповів Степан Андрійців, лікар-волонтер та громадський активіст. Наразі банально відсутній механізм передачі крові на Схід, а ще більше активіста дивує, що з квітня про це ніхто не говорить.
"Складається таке враження, що всі зміни в державі потрібні лише певній кількості людей. Багато небайдужих ходять здавати кров для воїнів антитерористичної операції. Це і працівники правоохоронних органів, і медики, і прості громадяни. Але ніхто не знає, чи ця кров доходить до зони проведення АТО. А виявляється, що вона не доходить на Схід з банальних причин. Станція переливання крові в нас забезпечена, людей, які хочуть здати кров – достатньо. Але нема механізмів із передачі крові на Схід, хоча потреба в ній дуже гостра. Передавати кров потрібно або рефрижератором, або літаком, для цього потрібна взаємодія Міністерства охорони здоров’я і Міністерства оборони. Ситуація така: зібрали кров, а довезти її звідси туди ніхто не хоче, це нікому не потрібно – ні начальнику департаменту охорони здоров’я області, ні міністру охорони здоров’я, ні міністру оборони. АТО почалась у квітні, а сьогодні вже закінчується листопад. І ця вся кров стоїть в нас законсервована – тут є де її зберігати, вона не пропаде, але механізмів, як її перевезти – немає.", – говорить Степан Андрійців.
За словами медика, для вирішення цього питання потрібне, по-перше, висвітлення цієї проблеми, а по-друге, машина з холодильником глибокої заморозки, який міг би тримати температуру камер -40 градусів. Також треба привести до ладу нормативні акти та налагодити контакти між однією станцією переливання крові в нас та іншою – на Сході.
"Мені здається, що всім стає паралельно. Є наша станція переливання крові, варто звернутись і запитати начальника департаменту охорони здоров’я, чому нема спільної ланки. Наприклад, недавно УБОЗівці пішли і здали кров для потреб АТО, а вона вся залишилась тут. Наявні в нас машини можуть лише перевозити кров від лікарні до лікарні, а перевезти її навіть у Львів – непосильна задача. Це звязано з технічними та законодавчими обмеженнями. І є ще третій, людський фактор – ми до цього не були готові. Але навіть зараз для цього нічого не робиться", – підсумував Степан Андрійців.