Як ми вже повідомляли, ректор ІФНТУНГ професор Євстахій Крижанівський став почесним консулом науково-технічного університету «Краківська гірничо-металургійна академія ім. С. Сташиця» (КГМА). Наразі він єдиний в Україні із цим званням. Оскільки на присвоєння таких титулів у Польщі дає згоду уряд, то з боку офіційної Варшави ці титули — високе визнання значення для розвитку добросусідських відносин між нашими країнами партнерства між двома ВНЗ і ролі в тому керівника ІФНТУНГ.
Нагадаємо, що Технічний університет нафти і газу співпрацює з КГМА впродовж тривалого періоду. А останніми роками найкращі його п’ятикурсники навчаються і в Кракові та отримують два дипломи — крім українського, ще й польський, чинний у країнах Євросоюзу. Такий вишкіл пройшли вже сотні випускників. У науковому ж співробітництві партнери розгортають і спільні проекти, покликані перетворити Україну на справді самостійну державу, щонайменше залежну від закордонних енергоносіїв. Але детальніше про це, а також про повноваження, які надає статус почесного консула КГМА, розповідає ректор Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу професор Євстахій КРИЖАНІВСЬКИЙ:
— Мушу спершу поділитися враженнями від урочистої обстановки, в якій побував у зв’язку з нагородженням такою відзнакою. Це відбувалося на засіданні університетського сенату — вченої ради, по-нашому. Там такі дійства дуже ритуальні. Зокрема члени сенату одягають професорські мантії, а директори інститутів та декани факультетів — галузеву уніформу. Двічі — на початку засідання й на його завершення — спеціальний хор академії виконує гимн навчального закладу. Того разу керівний склад КГМА збирався принагідно до дня університету, який у Краківській академії відзначають на празник Святої Барбари, визнаної у всьому католицькому світі покровительки гірників. У дійстві взяв участь і генеральний консул України в Кракові Віталій Максименко, до речі, родом з Прикарпаття. Були і делегації з Японії, США, Німеччини, Росії, інших країн.
Проте із закордонних гостей лише представникові України вручали таку відзнаку. При тому краківські колеги продемонстрували велику повагу, може, й не так до мене, як до України. Я сповна відчув позитивне ставлення до українців з боку поляків з огляду на ті обставини, в яких ми опинилися.
— Пане Євстахію, які повноваження надає статус почесного консула. Це щось на зразок звання почесного професора університету?
— Не зовсім. Професор співпрацює з ВНЗ безпосередньо в його стінах. Це я добре знаю, бо є почесним професором Північного університету м. Бая Маре в Румунії. Входив до складу його спеціалізованої ради із захисту дисертацій. Свого часу ми з румунськими колегами працювали багато — обмінювалися студентами, мали спільні практики. і, думаю, це партнерство найближчим часом знову набере належних обертів. Адже спільно з інститутом електрозварювання імені Б. Патона готуємо пропозиції й матеріали на співпрацю з Румунією в організації добування нафти й газу біля острова Зміїного в Чорному морі. Пригадуєте, то була спірна територія. А тепер вона стане зоною спільних інтересів.
Польща ж наділила мене зовнішніми повноваженнями — довірила представляти Краківську академію в Україні й цим підтвердила високий рівень співпраці між КГМА й ІФНТУНГ, яка триває ось уже понад 20 років. Я започаткував її ще 1993-го. То був мій перший закордонний візит як ректора університету. Чому саме туди поїхав? Бо то наші найближчі сусіди. До того ж у структурі КГМА діє інститут нафти, газу і буріння, спеціальності якого найбільш споріднені з нашими. Краківська академія, в якій навчається понад 40 тисяч студентів, має найвищий рейтинг серед технічних ВНЗ Польщі. А також діє у статусі дослідницького університету. Це один із чільних рангів у профільній вищій школі, до якого і ми прагнемо.
Отже, співпраця з КГМА — велика честь для нас. До того ж наші студенти отримують дипломи європейського зразка безплатно. Це дуже велика підмога для них. Якби хтось із молодих громадян України захотів самотужки здобути такий диплом, провчившись у КГМА п’ять років, то це обійшлось би йому дуже дорого. Працюємо в тому напрямі й з іншими державами, та наразі лише від Польщі маємо найбільш дієву підтримку.
— Ви представлятимете КГМА в уряді, галузевих міністерствах, у Національній академії наук України (НАНУ), член-кореспондентом якої ви є. Як це сприятиме спільному поступові вчених обох ВНЗ?
— Я максимально використовуватиму свої повноваження на розширення й поглиблення нашої співпраці з поляками. Бо з належної її організації випливають і можливості виконання наукових досліджень на вирішення стратегічних завдань, які постають перед нашою державою. Яка ж найбільша проблема України? Енергетична. Ми недопустимо багато використовуємо чужого природного газу й надто дорого платимо за нього. і це при тому, що маємо можливість добувати його в Україні. І нині на державному рівні якраз наголошують на необхідності виробляти, вивчаючи досвід Польщі й інших країн, технології, потрібні для нарощення вітчизняного газодобування й підвищення завдяки цьому енергетичної безпеки держави.
Скажімо, президія НАНУ доручила мені сформувати з відомих академіків — керівників профільних установ та підприємств України — й очолити робочу групу з напрацювання таких моментів. і ми вже розробляємо нову концепцію розвитку газодобування в Україні. Її наріжним каменем стане використання реальних можливостей збільшити обсяги добування природного газу зі значно глибших підземних горизонтів. Приміром, як доводить відомий геолог академік Олександр Лукін, котрий входить до нашої групи, в Україні є величезні запаси природного газу.
Правда, вони залягають аж на семикілометровій глибині. Але добути їх звідти цілком можливо. і цю ідею конче треба втілити в життя. Тим-то шукаємо різні шляхи, як це можна зробити якомога швидше й добротніше, ще й не витрачаючи на це особливо великих грошей, які просто немає змоги залучити. Маємо парадокс: платимо за спожитий газ державі, яка воює проти нас, мільйон доларів. Та якби такі кошти вкласти в розробку глибинних родовищ, то це за два роки окупилось би. Причому 75 відсотків їх ще й би зосталися в Україні у формі податків, виплати заробітків нашим фахівцям і робітникам, а також у вигляді придбаного за решту 25 відсотків новітнього обладнання, необхідного для облаштування таких глибоких свердловин.
Додаткові кубометри блакитного палива можна отримати ефективніше розробляючи і старі родовища. Маємо повернутися й до шельфу Чорного моря. До речі, одне з тамтешніх родовищ, раніше захоплених росіянами, нам уже повернули. Думаю, одержимо назад і рештуѕ Завдання іФНТУНГ — забезпечити для держави своєрідний прорив у цьому напрямі. Тоді, крім усього іншого, й зможемо відповідно до нового законодавства про вищу освіту претендувати на статус дослідницького університету.
— Яким може бути внесок учених КГМА у роботу над проектами, потрібними нашій державі?
— Без міжнародної співпраці, без вивчення досвіду наших сусідів узагалі буде важко чогось домогтися. Спільно з поляками ми вже здійснюємо кілька проектів. Та їх буде значно більше, оскільки вдалося переконати наше Міносвіти і науки видати дозвіл на право здійснення керівництва науковими роботами на рівні кандидатів і докторів наук двома керівниками — з боку як України, так і Польщі. Завдяки цьому і польські колеги більше зацікавлені в такій роботі, й наші науковці тепер мають доступ до визнаних у всьому світі закордонних наукових видань через спільні, у співавторстві з європейськими партнерами, публікації, розміщені, причому, безплатно.
З другого боку, маємо можливість проводити необхідні досліди й експерименти в лабораторіях КГМА. А ВНЗ Польщі від часу її вступу до ЄС змогли цілковито переоснастити свої лабораторні бази відповідно до останніх ноу-хау в світовій науці й техніці. Отож лабораторії Краківської академії забезпечені таким сучасним сертифікованим обладнанням, що й не знаю, чи ми коли-небудь матимемо щось аналогічне. Тому і в цьому суто технічному аспекті така співпраця дає нам можливість і здешевлювати свою участь у серйозних дослідженнях, і водночас отримувати результати, які відповідають європейському чи й міжнародному рівням.
Василь Мороз, Галичина