Краєзнавці з «Мого міста» презентували книгу про Станіславські синагоги

Презентація нещодавно виданої у видавництві «Лілея НВ» книги станіславського історика 30-х років минулого століття Леона Штрайта «Станіславські синагоги» відбулась 7 вересня в приміщенні готелю-музею «Під темплем», розташованого поруч з діючою Івано-Франківською іудейською божницею.

В заході взяли участь представники неформального об’єднання краєзнавців «Моє місто», зусиллями яких було видано книгу, рабин івано-франківської єврейської громади Моше Лейб Колеснік, історики, краєзнавці публіцисти, представники ЗМІ.
Як стверджують організатори заходу, станом на 1939 рік на території міста Станіславова – сучасного Івано-Франківська – було 56, а за іншими даними 58 будівель, де відбувались іудейські моління, проте книга розповідає про історію лише двох найбільших синагог: головної іудейської божниці, побудованої в другій половині 18-го сторіччя і зруйнованої німецько-фашистськими загарбниками в 1942 році та так званої Поступової синагоги, зведеної наприкінці 19-го сторіччя на кошти, зібрані представниками єврейської чи, як прийнято говорити гебрайської, інтелігенції, що функціонує і по сьогоднішній день. «Євреї, — розповідає історик-краєзнавець Іван Бондарєв, — з’явилися в нашому місті одночасно з його заснуванням. Вже в 1662 році, коли місту було надано Магдебурзтке право, тут проживали євреї. На початку 20-го століття чверть населення міста становили євреї і їм належали 70% міської забудови». Таким чином ці люди становили дуже велику і впливову силу, яка зі слів історика Івана Монолатія, жила в гармонії з місцевим українським населенням і активно допомагала йому у протидії проявам польському шовінізму. «На відомих виборах 1907 року до Державної ради Австро-Угорської імперії, — розповідає дослідник, — гебреї і українці йшли єдиним фронтом проти польських націоналістів. За всю історію співіснування двох народів в місті не зафіксовано жодного випадку українсько-гебрейського протистояння, жодного випадку гебрейських погромів».
Зі слів учасників презентації, побудова нині діючої божниці була пов’язана насамперед з реформістським рухом в середовищі єврейства. Представники нової іудейської інтелігенції не хотіли коритись застарілим традиціям Кагалу, в якому за словами дослідника історії Івано-Франківська Михайла Головатого, в 19-му сторіччі була лише одна освічена людина, в той час як серед єврейських реформістів-поступовців, які виступали за інтеграцію своєї нації в європейську культуру, на той час було вже кілька десятків докторів наук.
Книгу було видано на основі двох унікальних текстів авторства Л.Штрайта, присвячених кожній з синагог. Один з текстів було віднайдено в Обласному архіві, другий – тривалий час зберігався в приватній колекції колишньої мешканки Івано-Франківська Жанни Комар.
Обидва тексти були написані польською мовою. Переклад на українську забезпечив відомий на Прикарпатті письменник і публіцист Тарас Прохасько.

Фоторепортаж