Лишень днями міський голова погрожував розривом угод міським перевізникам, чиї водії дозоляють собі грубо поводитись з пасажирами та ігнорують правила перевезення людей. Лишень днями начальник міської служби оперативного реагування Тетяна Клочко розповідала, що найбільше скарг пасажирів приходиться на маршрути №№ 86, 22 та 85. Лишень днями керівники домінуючої в міськраді фракції ВО «Свобода» погрожували ініціювати проведення нового конкурсу і віддати перевагу комунальному транспорту, якщо перевізники порушуватимуть встановлені правила…
Та водіям приватних бусів, як виявляється, на то все наплювати. Принаймні це засвідчив своєю поведінкою водій одного з автобусів маршруту № 86 (належить перевізнику Михайлові Срібняку. До речі, цей маршрут уже «засвітився серед найбільших штрафників), який дозволив собі 29 вересня протягом 10 хвилин розмовляти по мобільному телефону під час руху по вулиці Галицькій. Чоловіку закортіло поспілкуватись з друзями близько 11.45 години десь в районі музичної школи № 3 (вул. Галицька, 101) і закінчив він свій публічний (бо ж водій спілкувався достатньо голосно і чули його навіть на задніх сидіннях автобусу) діалог з невидимим візаві лишень перед поворотом на вулицю Дністровську.
Слід зазначити, що за цей час водій тричі заїжджав на зупинку та кілька разів здійснював складні маневри у досить щільному в цей час доби потоці автомобілів. При цьому йому кілька разів робили зауваження пасажири, які, хоча й не ставили під сумнів рівень професійної підготовки шофера, втім всерйоз переживали за власну безпеку, бо ж розмови по телефону суттєво відволікають увагу водія від дороги, а від помилок у керуванні, як відомо, не застраховані навіть справжні аси. Та водій на зауваження не реагував. Кидав лишень: «А то хіба вам заважає?» Коли ж йому відповідали, що заважає воно насамперед йому, грубо і самовпевнено відповідав, що йому воно не заважає абсолютно, продовжуючи спокійно випитувати, як там справи у його друзів.
Чинне законодавство України забороняє водіям користуватись під час руху транспортного засобу засобами зв’язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук. І частина 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення навіть передбачає за такі дії адміністративну відповідальність у вигляді штрафу розміром від двадцяти п’яти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Втім притягувати порушників до відповідальності чи принаймні проводити з ними роз’яснювальну бесіду у нас, як завжди, нікому. Співробітники ДАІ традиційно «пасуться» на шосе, де і порушення серйозніші, а відтак і «скосити» на них грошей можна більше. Та і громадськість до таких «невинних» вибриків водіїв ставиться неоднозначно: зауваження роблять одиниці. Більшість же воліють тихенько мовчати і, подумки сварячи водія за всі можливі гріхи, як-от: повільно їде, розмовляє по телефону, курить чи просто не пустив до салону 80-річну бабцю, яка хотіла зекономити гроші на хліб, проїхавшись в автобусі безкоштовно, – саркастично всміхатись тому єдиному, хто наважився висловити свою громадську позицію, мовляв: «Ач який знайшовся. І потрібно воно тобі. Все одно нічого не доб’єшся. Тільки час затягуєш…»
Одна надія – на громадських контролерів, яких вже незабаром обіцяють запровадити в Івано-Франківську депутати від фракції ВО «Свобода». Мовляв, ходитимуть такі собі злісні пенсіонери і кожен «грішок» перевізників на папірець записуватимуть, а за серйозніші провини, гляди, і протокол адміністративний складуть. От тільки чи стане отим дідусям і бабусям-активістам сил і бажання боротися на громадських засадах (читай: задарма) із стіною небажання виконувати чинні закони і правила, яку давно вже вибудували перед собою наші перевізники та їх водії?
Анонс-контракт