9 березня Надвірнянська районна організація ВО "Свобода", осередок "Молодої Просвіти", районне товариство "Меморіал", Братство ОУН–УПА, громадсько-політична рада та патріотична громада Надвірної вшанували 198 річницю від Дня народження Тараса Шевченка. Влада міста та району захід проігнорувала.
Під акомпанемент "Думи мої, думи мої" відбулося покладання квітів до підніжжя пам’ятника Кобзареві.
Розпочав урочисте віче голова Надвірнянської районної організації ВО "Свобода" Михайло Іваночко словами з "Заповіту": "…Поховайте та вставайте, кайдани порвіте, і вражою злою кров’ю, волю окропіте". На його переконання, саме ці слова мають стати закликом до боротьби за Україну.
"Московській окупаційній владі Шевченко ніколи не давав спокою ні за часів імперії царської, ні совецької. Яскравий приклад – те, що надвірнянська влада не бажає шанувати великого Кобзаря. Тимчасова окупаційна адміністрація, яка тепер при владі в Україні, чомусь завжди переносить ушанування так як їй вигідно. Саме сьогодні, 9 березня, 198-ма річниця з дня народження Тараса, а не 7 березня, як вони зробили цьогоріч, "відзначивши" його у кабінетах та владний кулуарах. Натомість, совєцьке "8 марта" вони зробили вихідним.
Тому ми прийшли сьогодні, як усі свідомі українці, вшанувати Великого Українця.
Без сумніву, Україну чекає третя революція, і на боротьбу українців підніме саме "Заповіт" Шевченка. Він для українофобської влади смертельно небезпечний, бо своїми словами піднімає з колін українську націю. І жоден Табачнік чи Калісніченка не зможе зупинити нації, запаленої словом великого Кобзаря, бо його слово звучить в душі кожного українця і відлунює страхом у свідомості кожного ворога України.
Тараса Шевченка я ставлю поруч з іншими поетами-націоналістами, але жоден із них не виявляв своєї любови до Вітчизни в такій зворушливій формі, з такою шаленою силою.
Виконуючи заповіт Шевченка, з його іменем і словом Січові Стрільці відстоювали Українську Народну Республіку перед московською навалою; клали свої голови за незалежність України вояки Української Повстанської Армії; ішли в тюрми й на заслання "шістдесятники".
Але, на жаль, не всі люблять Україну по-шевченківськи. Багато хто "любить" її, кажучи словами Франка, "як кусень сала", а дехто — як шмат ласої території без українців – без української мови, без української пісні, без української культури, без української історії.
"І чужого научайтесь, Й свого не цурайтесь, Бо хто матір забуває, Того Бог карає…" – застерігав нас, "і мертвих, і живих, і ненарожденних земляків своїх" великий Тарас Шевченко. Пильнуймо ж, аби грізна Божа покара за відступництво не впала на нас і наших нащадків", – завершив Михайло Іваночко.
Учні Надвірнянського ліцею Таїсія Савуляк, Ірина Файчак, Марія Драгомирецька та Дмитро Стрембецький декламували вірші Тараса Шевченка.
Заступник голови районної "Свободи" Віктора Мельниченка підсумував: "Для нас усіх Тарас Шевченко має бути величезним джерелом натхнення. Тому що він не тільки символ української культури, української національної свідомості й державності. Він також став символом постійного вселюдського пошуку свободи, гідності та порядності".