Люди стомились від цієї влади і готові проголосувати за опозицію. Але з опозицією якось не все зрозуміло. На опозиційність претендують навіть комуністи. Звичайно не про них мова, вони можуть розраховувати на свій сталий чи «старий» електорат та частину виборців ПРів, які наситились нинішньою владою по горло, але не готові голосувати за інших, тим паче, якщо вони україномовні.
Мова йде про українську демократичну опозицію. На сьогодні на таке почесне звання претендує КОД (комітет опору диктатурі). Наскільки всім відомо сьогодні це Батьківщина, Фрон Змін та Свобода. Але чому, невже інші демократичні партії не хочуть увійти в цю структуру? Виявляється, що не можуть за банальної причини – їх туди не беруть.
Входження до КОДу широкого спектру націонал-демократичних партій не вписується у формат «чорно-білої» виборчої кампанії, де є чітко «влада» в особі ПР і опозиція в особі КОДу. Відтак можна стверджувати, що той, хто не з КОДом, той із владою. Так колись уже було в 1994 році, коли РУХ «мочив» усіх кандидатів, які не входили в РУХ. На цьому РУХ і погорів.
Звичайно платні технологи та піарщики логічно радять нинішнім учасникам КОДу: навіщо брати цих дрібних попутників, вони не додають нічого електорально, але з ними прийдеться ділитись місцями в списку чи округами.
Проте ця логіка не є логічною. Дрібні, фінансово немічні партії національно-демократичного табору у значній мірі тримаються на ентузіастах, яким не потрібна влада, які не чекають блага від партійної діяльності чи депутатства. Ними рухає вищий інтерес – любов до України, бажання змін, певна моральна планка. Вони ходять на партійні акції не за гроші чи кар‘єру, вони працюватимуть на виборах завдяки власному переконанню і тому будуть найпереконливішими агітаторами.
Що можуть додати такі партії гігантам КОДу? Захист їх лідерів від «тушок», від «кротів», стимулювання моральності, на кінець український партіотизм, без якого жодного прориву у нашому розвиткові годі очікувати. Ми вже побачили на прикладі ВРУ 6 та ВРУ7, що без таких людей парламент втратив свою головну властивіть – бути місцем дискусій, місцем вироблення правил, прийнятних для всього народу, а не окремих груп. Без таких людей місцеві ради перетворились в лобістсько-партійні корпорації, де в основному дерибанять суспільні ресурси і виконують накази ляльководів із правлячої партії.
З Прикарпаттям ситуація взагалі складна для КОДу , адже окрім протистояння опозиція – влада, сам Франківськ, Коломия, Надвірна, Рожнятів під мерами від УНП, Калуш під Насаликом, які здаеться здаватися на милість КОДу не збираються , отже слід чекати жостке протистояння. Особливо гострим воно стане у Івано-Франківську де не зважаючи на милі посмішки точаться ножі, там КОД не тільки увійде в конфлікт з промерівською УНП , але й з опозиційним "Ударом Кличка".
Тому з впевненістю можу сказати. КОД у вигляді ЗАТу, не стане єдиною опозицією. Не допущення в ці лави людей з різних малих, але з традиціями боротьби, національно-демократичних партій перетворить таку опозицію, навіть у випадку її перемоги на виборах у таку саму осоружна владу, яка є нині, просто інші олігархи будуть збагачуватись за рахунок народу.
І ще одне. Є КОД, є Фронт змін, є Свобода. А чи є програма розвитку України у цієї коаліції? Чи є вже пакет законопроектів, які вони приймуть у перше півріччя своєї діяльності в Раді?
Питання риторичні. Ні Ющенко у 2005, ні Янукович у 2010, ні БЮТ-НУ в 2006, ні ПР-КПУ-БЛ в 2010 не мали напрацьованої стратегії розвитку держави, не мали сформованих команд управлінців. Тому і одні і інші не дали жодного позитивного імпульсу для розвитку державного організму в інтересах людини, в інтересах суспільства.
Здається і 2012 рік не буде винятком. Влада і тільки влада. А що з нею робити розберемся потім. Відіб‘ємо вкладені на вибори гроші, а там побачимо скільки ще треба грошенят на нову компанію. Якщо з БЮТ та ФЗ все зрозуміло, то "новонаціоналістична" ВО"Свобода" так гармонійно влилася в структури влади ніби там жила роками, та це не дивно, більшість функціонерів "Свободи" на Прикарпатті ніколи й не покидили владних кабінетів, а уміло маніпулювали своєю присутністю в тих чи інших політичних проектах.
Україні потрібна опозиція – народ готовий голосувати – але чи стане він голосувати за опозиційний рух "бжіл проти меду" покаже час.
Ярослав Свелеба