У фондах Івано-Франківського обласного краєзнавчого музею зберігається цікавий артефакт, який може стати унікальним експонатом. Це фрагменти старовинного човна, вік якого наразі визначити важко. «На таких човнах, як їх у нас називали, «чайках» могли плавати і в 13 сторіччі, і, навіть, у 16-му…». – каже заступник директора музею Василь Рега. – «Якби він був збудований, то можна було б прикинути дату його спорудження по особливостях конструкції. Але тут маємо справу з човном, який видовбаний з цільного стовбура дерева якоїсь твердої породи. Швидше за все, дуба».
Знайшли цей артефакт в районі села Новий Мартинів Галицького району, а допомогла в цьому повінь 2008 року. Наступного року, після того, як вода спала один житель села зауважив, що в прибережній смузі з намулу і гравію стирчить щось подібне на старовинний човен. Про це він повідомив тодішнє керівництво музею. На місце виїхав співробітник музею Мирослав Скоморовський, котрий побачив, що, дійсно, має справу з цінною історичною знахідкою. Він витягнув два фрагменти човна, котрі, якщо скласти становитимуть десь половину цього плавзасобу. Йому навіть вдалося зайти весло до нього. Звернув увагу, що неподалік також з перемішаного з гравієм намулу стирчить якась палиця. Можливо, спрацювала професійна інтуїція. Бо коли витягнув палицю, вона виявилася веслом.
Чи мав він цільове призначення, чи був, так би мовити, універсальним транспортним засобом – наразі однозначно відповісти не можна. По знайденим частинам вдалося приблизно прикинути його розміри. То ж в довжину він досягав шести метрів, а в ширину до метра вісімдесять. На такому човні і вантажі можна було перевозити. Річ у тім, що, за словами Василя Реги, і в давнину Дністер був судноплавним лише до Галича. Це відомо з літописів. Отож далі могли тільки якісь легкі судна на зразок отакої чайки-довбанки. Водночас з нього могла закидати в ріку свої сіті і рибацька ватага. А Василь Абмрозієвич припускає, що міг використовуватися і для сторожової служби. Річ у тім, що вверх по Дністру від Нового Мартиніва в районі села Тенетників колись стояв великий замок-фортеця, від якого тепер залишилися тільки вали. А тоді велична споруда у вигляді квадрату з вежею на кожному куті. Він стояв на стрімкому березі ріки, а внизу була пристань. Отож туди могли водним щляхом доставляти різні вантажі, або плавала сторожа, слідкуючи за місцевістю. Адже часи тоді були непевні.
Василь Рега звертає увагу на сліди обвуглення десь посередині човна. Іншими словами, він горів. Можливо, це наслідок якоїсь сутички з ворогом?
Зрештою, наразі це все здогадки, припущення тощо. Знахідка потребує свого докладного дослідження відповідних спеціалістів. Порівняти її немає з чим, бо нічого подібного в області ще не знаходили. Мабуть, найпростіше було б провести радіовуглецевий аналіз, котрий дозволив би встановити вік човна. Щоправда, відповідні лабораторії є тільки в Києві, а вартість лише однієї проби становить 100 євро. Також треба буде провести ще реставрацію та консервацію знахідки тощо. Ну а далі вона вже займе своє гідне місце в експозиції історії нашого краю.
Ігор НИКОРОВИЧ