За сприяння проекту USAID Агроінвест у Львові був проведений медіа-день для журналістів Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей на тему “Як розгортатиметься в Україні земельна реформа після набуття чинності закону “Про ринок земель”
Спитайте першого-ліпшого вуйка…
Не раз доводилося бути свідками того, як наші краяни звертаються до редакції з приводу оголошень про втрачені сертифікати на майновий чи земельний пай: то діти порозмальовували, то викинули, як непотріб. Недавній приклад: мешканець Києва Василь К. торік похоронив і маму, й батька. Вони мали земельні паї розміром 1,8 гекрара. Син успадкував їх, а тепер треба це законно оформити. Процедура передбачає оголошення в ЗМІ, тож столичний гість звернувся з цим до нашого часопису, розповівши принагідно, що переоформлення власності на паї — чималий клопіт. Часто було й таке, що державні акти загубилися десь у сільрадах та навіть управліннях земельних ресурсів. Тобто, до важливих документів на землю ставилися вкрай безвідповідально, нехтуючи цими важливими документами на власність. А, як показує практика, саме незнання своїх прав та обов’язків і породило нинішні проблеми із землею: спитайте першого-ліпшого вуйка на селі, чи розуміє він процеси руху землі, її продажу-купівлі в розрізі очікуваного введення ринку земель сільськогосподарського призначення. Риторичне запитання…
Загальнонаціональна інформаційна кампанія щодо земельних питань, започаткована проектом Агенства США з міжнародного розвитку USAID, спрямована на роз’яснення цієї складної теми селянам — власникам земельних паїв, органам місцевого самоврядування, а також і всім громадянам України, які цікавляться земельною реформою. Адже, як показують дослідження, прийнятий Веховною Радою в першому читанні законопроект “Про ринок земель” мало цікавить сільське населення: почасти від байдужості, а ще більше — від зневіри. За сприяння проекту USAID Агроінвест у Львові був проведений медіа-день для журналістів Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей на тему “Як розгортатиметься в Україні земельна реформа після набуття чинності закону “Про ринок земель”
До речі, одразу після презентації було запропоновано вікторину для журналістів, у якій, крім питань щодо земельного законодавства, були ще й “історичні” — долю знаменитого куба "чорнозему Докучаєва" товщиною понад один метр (нинішній шар гумусу сягає щонайбільше 30 — 40 см), вивезених гітлерівцями українських чорноземів (вони, як відомо, були накладені на підзолисті тамтешні підзолисті грунти, але деградували через десятиліття). За підсумками конкурсу стало очевидним, що тема землі є не лише надзвичайно цікавою, але й потребує виваженого підходу й ретельного вивчення насамперед представниками ЗМІ, щоб грамотно опісля доносити інформацію до людей. Цю прогалину якраз і намагалися заповнити організатори медіа-дня. Юрист проекту USAID Павло Кулінич розповів, що його реалізація АгроІнвесту в Україні співпала з розглядом законопроекту “Про ринок земель”, що сприяє розумінню своїх прав на землю, вмінню продумано розпоряджатися своєю власністю як запорукою власного добробуту, своїх родин і держави загалом. За прогнозами, десять відсотків власників земельних паїв виставлять їх на реалізацію впродовж першого року після зняття мораторію на продажу землі сільськогосподарського призначення. Хто ж її матиме змогу придбати? Агрохолдинги (кілька юридичнимх осіб), дрібні й середні фермерські господарства? Чи матимуть переважне право на придбання землі орендарі? В першому випадку є небезпека монокультуризації, задіяння невеликої кількості робочої сили, сплати податків десь у Києві чи на Кіпрі.
Особливості українського селянства в тому, зауважила менеджер із комунікацій та освітніх кампаній проекту Марина Зарицька, що сімдесят відсотків землевласників — пенсіонери, й це ускладнює проблему інформування щодо чинних угод оренди, їх розірвання (особливо тих, що були укладені обманним шляхом). Не знають вони здебільшого й того, як змусити орендарів виконувати умови угод, отримати кадастровий номер, які ще є можливості розпоряджатися власним земельним наділом, зрештою, як оформити право власності на земельний пай. Після зняття мораторію, як очікується, виникнуть нові питання: насамперед — продавати чи не продавати пай.
Де взяти гроші?
Як ішлося в доповіді заступника керівника проекту USAID Олександра Каліберди, нині потреба в короткотермінових кредитах для малого й середнього бізнесу задовольняється наполовину, а в довгострокових — усього на два відсотки. Тобто, обноосібник чи фермер-власник кількох паїв, яких на Прикарпатті більшість, практично не має можливості придбати якісне насіння, нову техніку тощо. Годі надіятися на банки, а кредитні спілки в цьому розрізі хоч і більше працюють на селянина, проте умови надання кредитів тут доволі жорсткі. То хто зможе придбати землю, як не багатії? А з чим залишиться селянин?
Не штука виростити…
Ішлося на презентації проекту USAID і про ще одну його складову: сприяння розвитку ринкової інфраструктури для малих і середніх товаровиробників, допомогу в розробці бізнес-планів, грантову підтримку. Нині в Україні селяни-одноосібники та власники невеликих фермерських господарств виробляють сімдесят відсотків молока, 85 — овочів і фруктів, 36 — винограду, тридцять — яєць, сорок — м’яса. Але проблема в тому, що ця продукція не відповідає стандартам якості, які мають великі сільгосппідприємства і компанії та вимагають споживачі. Немає однорідних партій, сортів, розмірів, а також заготівельно-збутових кооперативів, що є значною перешкодою для реалізації виробленого.
Проблема в тому, що торік, наприклад, вироблено двадцять мільйонів тонн картоплі, населення споживає не більше чотирьох мільйонів, ще трохи згодовується домашнім тваринам та птиці, а решта куди дівається: в’яне-гниє в ямах та підвалах, і це тоді, коли сусідня Росія веде перемовини з Індією та Єгиптом щодо промислової заготівлі картоплі. Тому головне завдання — сформувати ланцюг для виходу на гуртові ринки. На Прикарпатті є лише 32 заготівельно-збутових кооперативи, а от у Франції, скажімо, 13300. В Україні лише два відсотки сільгосппродукції вироблено заготівельно-збутовими кооперативами, продукції, а у Франції (прирівненою за територією до нашої країни) — на вісімдесят мільярдів гривень.
Цікавим у цьому розрізі був виступ заступника директора відомого львівського гуртового ринку "Шувар" Клавдії Гордієнко про співпрацю з сільськими радами, товаровиробниками. Укладення угод із ними передбачає, між іншим, створення майданчика, де аграрії безпосередньо зустрічаються із покупцями. Можливе спілкування чекрез веб-камеру з можливістю коригування ціни тощо.
Товаровиробники можуть користуватися овочесховищами цього гуртового ринку в очікуванні вигідних умов продажу , лінією з пакування власної продукції зі своїм логотипом тощо. Реалізується проект "Від родини — до родини". На запитання, чи можуть і городенківські аграрії скористатися послугами цього гуртового ринку, Клавдія Гордієнко відповіла ствердно, адже працюють із товаровиробниками з Тернопільщини. Інформацію можна отримати на сайті "Шувару" чи за телефоном , але, зрозуміло, що аграріям буде вигідно поставляти продукцію великими партіями, для цього можна скооперуватися кільком товаровиробникам, існують і різні логістичні схеми доставки товарів.
Як піднятися з колін
Кажуть, що не бідністю треба гордитися, а тим, як досягти успіхів. Ми ж звикли бідкатися, що села в нас покинуті напризволяще. В розрізі очікуваного зняття мораторію на продаж землі треба, як наголошували спеціалісти проекту USAID, селяни самі мають подбати про свою власність — земельні паї, а громади наполягати на тому, щоб була проведена прозора інвентаризація земель, вивчати законодавство, подавати власні пропозиції до законопроекту. Інакше із безперечним багатством вийде те ж саме, що на початку становлення Незалежності сталося з ваучерами — документами на частку державного майна. Акції продавали за безцінь, іноді — за пляшку оковитої. Хто нагрів на цьому руки й нині став власником промислових підприємств, мільйонером чи мільярдером, казати не треба. Те ж може статися із землею, адже її тіньовий обіг уже набрав обертів. То треба добре думати, поки ще не пізно.
Цікаво — про землю
• Громадянин України безоплатно може отримати у власність шість земельних ділянок: присадибну, для ведення особистого селянського господарства, садівництва, дачного та гаражного будівництва, земельну частку (пай).
• Юридичні особи України можуть набувати у власність земельні ділянки для створення заповідників, але тільки деградовані та малопродуктивні землі сільськогосподарського призначення.
• Власники земельних ділянок мають право самостійно знімати, переносити чи продавати грунтвий покрив ділянок, наданих громадянам у власність для житлового, дачного та гаражного будівництва.
Людмила СТРАЖНИК.