4 червня 2016 року господарським судам України виповнюється 25 років.
У рамках відзначення 25 річниці створення господарських (арбітражних) судів України працівники господарського суду Івано-Франківської області розповіли про цікаві факти зі своєї юридичної кар’єри, поділились поглядами на позитивні та негативні аспекти діяльності суду та розповіли про плани на майбутнє.
Відповіді на наші запитання люб’язно надали:
Олена Круглова – суддя господарського суду Івано-Франківської області у відставці.
Тетяна Стефанів – суддя господарського суду Івано-Франківської області, кандидат юридичних наук.
Керівник апарату суду – Назар Кучер.
Помічник судді – Марія Федунишин
Секретар судового засідання Сергій Полівода.
– Професія юриста, яку Ви обрали – це мрія чи збіг життєвих обставин?
Олена Круглова: Професія юриста була мрією, яка здійснилася і внаслідок збігу ряду життєвих обставин.
Тетяна Стефанів: Звичайно мрія, а як же інакше? Робота адвокатів, слідчих, суддів мене завжди приваблювала, хоча в родині не було жодного юриста. У школі відвідувала гурток з правознавства, брала участь в різних олімпіадах. Отримавши атестат, вже твердо знала – буду юристом!
Назар Кучер: В шкільний період як такої мрії працювати саме в юриспруденції не було. Але все ж таки гору взяли схильність та зацікавленість саме гуманітарними, суспільними науками (історія, правознавство).
Марія Федунишин: Я мріяла стати юристом ще з раннього дитинства, при цьому, чомусь плутала поняття "юрист" та "нотаріус". Після того, як старша сестра поступила на юридичний факультет і розказувала про предмети, які там вивчає, інтерес до сфери правознавства став ще більшим. Надалі, обираючи професію юриста, я робила це свідомо, адже навіть в повсякденному житті потрібно знати і захищати свої права та інтереси.
Сергій Полівода: Це зважене рішення. Завжди хотілося допомагати людям в тій галузі, в якій вважаєш себе професіоналом. Юриспруденція взяла гору. Я не шкодую про свій вибір.
– Пригадайте початок Вашої кар’єри у господарському (арбітражному) суді Івано-Франківської області.
Олена Круглова: Моя кар’єра у господарському суді, на той час – арбітражному суді, розпочалась із посади арбітра.
Тетяна Стефанів: Працювати в арбітражному на той час суді Івано-Франківської області я почала з вересня 2002 року, одразу по закінченню юридичного факультету Прикарпатського університету ім. В. Стефаника, на посаді помічника судді Кишинського М. І. Це була моя перша робота, все здавалось таким цікавим і водночас відповідальним.
Назар Кучер: Трудова кар’єра почалась саме в господарському суді в 2004 році, одразу після здобуття вищої освіти. Початок був нелегким, як і все нове в житті. Виконував обов’язки секретаря судового засідання, помічника судді. Але завдячуючи колективу, особливо судді Фрич Марії Миколаївні, під безпосереднім керівництвом якої починав трудову діяльність, її досвіду, порадам, відчував постійну підтримку та здобув необхідні практичні знання.
Марія Федунишин: Під час навчання в університеті ми проходили виробничу практику в різних державних органах. Після практики в загальному суді я пообіцяла собі, що ніколи не піду працювати в суд. На той час мені така робота видалась нецікавою. Однак, ніколи не кажи "ніколи". Після закінчення університету з’явилась можливість пройти стажування в господарському суді. Думала, що для початку попрацюю тут, а триває це вже майже чотири роки…
Сергій Полівода: Працюю у господарському суді Івано-Франківської області з 20 липня 2009 року. Початок кар’єри був нелегким. Але нічого: витерпів, навчився і зробив правильні висновки. Як кажуть: ”Очі бояться, а руки роблять.”
– Перше судове засідання – яким воно було або цікавий випадок у Вашій професійній діяльності.
Олена Круглова: Перший робочий день запам’ятався мені тим, що прийшовши на роботу 2 червня 1992 року, а це був вівторок – день, коли проводились судові засідання, мені було передано для розгляду 24 призначених до слухання справи, які слід було розглянути, прийняти рішення, а потім протягом п’яти днів виготовити рішення шляхом друкування їх на друкарській машинці.
Тетяна Стефанів: Це було перше судове засідання на посаді судді, за участю арбітражного керуючого у справі про банкрутство, яке відбувалось в господарському суді Вінницької області. Я страшенно хвилювалась, але сподіваюсь, що учасники процесу не здогадались про це.
Назар Кучер: Звичайно, перші засідання викликали хвилювання, але в той же час були цікавими, адже бачиш процес, як то кажуть, з середини та приймаєш у ньому безпосередню участь.
Марія Федунишин: Якщо чесно, я не пам’ятаю перше судове засідання, на якому я була присутня вже працюючи в суді. Проте чітко пам’ятаю засідання в господарському суді, на якому я була вільним слухачем. Тоді в мене виникали питання "звідки суддя знає, що питати, а сторони як відповідати та як поводитися в судовому засіданні". На практиці все відбувалось простіше та легше, ніж це прописано в процесуальному кодексі.
Сергій Полівода: Перші судові засідання я буду пам’ятати все своє життя, таке не забувається. Щодо цікавих випадків, то в одній із справ проводився звукозапис, але вимкнули світло, тому прийшлося писати протокол від руки. Навіть герб на аркуші паперу довелось малювати.
– Чи змінилось Ваше уявлення про діяльність господарського суду з моменту початку роботи і до сьогодні?
Олена Круглова: За період моєї роботи з 1992 року по день звільнення суттєво змінилась діяльність та організація роботи суду. Зокрема, у зв’язку з прийняттям Господарсько-процесуального кодексу врегульовано порядок проведення розподілу справ, введення інституту суддівського самоврядування, технічне забезпечення і розподіл позовних заяв в автоматизованому режимі.
Тетяна Стефанів: Серед всіх судів України я завжди особливо виділяла саме господарські суди, як найбільш прогресивну та професійну ланку судової системи. Спочатку працюючи суддею у господарському суді Вінницької області, а зараз – Івано-Франківської області, я щодня переконуюсь в тому, що це дійсно так. Висока якість правосуддя завжди була і залишається «візитною карткою» господарських судів. Тому моє уявлення не змінилось, я навпаки впевнилась в тому, що господарські суди здатні повною мірою забезпечити рівність всіх суб’єктів підприємництва перед законом, сприяти відновленню порушених прав та законності в господарських відносинах.
Назар Кучер: Звичайно, що за більш ніж десятирічний період, як в суді так і в судовій системі взагалі, змінилось багато. Виокремив би автоматизацію багатьох процесів, зокрема визначення складу суду за допомогою відповідної комп’ютерної системи, більшу поінформованість суспільства про діяльність судової гілки влади через розвиток інформаційних технологій, можливість участі в судових засіданнях в режимі відеоконференції, що економить сторонам час та матеріальні витрати.
Марія Федунишин: В перші дні стажування в господарському суді здавалося, що я нічого не знаю, в той час як всі навкруги знали все: як підшивати справи, як працювати з діловодством, як запрошувати сторін в судове засідання, як відповідати на телефонні дзвінки. Більше того, я взагалі сумнівалася, чи можна мені відповідати на дзвінки, коли стаціонарний телефон в кабінеті судді просто розривався. Пропрацювавши певний період, ти не лише освоюєшся і незрозумілі спочатку речі стають елементарними, але й починаєш замислюватися над тим, як удосконалити свою роботу і діяльність суду загалом.
Сергій Полівода: Не думав, що взагалі буду працювати в судовій системі. Сприймав суд по-одному, а вийшло по- іншому. Знаєте, за 7 років все змінюється.
– Які Ви бачите позитивні сторони у діяльності господарських судів і нашого суду зокрема?
Олена Круглова: Позитивним в роботі нашого суду стала його відкритість та доступ до суду.
Тетяна Стефанів: Система господарських судів в системі судів загальної юрисдикції є, мабуть, однією з найкращих, перевагами якої є: оперативність судового розгляду, кваліфікований суддівський корпус, використання інформаційних технологій, що спрямовані на удосконалення процесу відправлення правосуддя. Вони активно використовуються як в системі господарських судів в цілому, так і в господарському суді Івано-Франківської області зокрема. Це і запровадження системи електронного діловодства, відеоконференцзв’язку тощо. На сайті суду є електронна скринька пропозицій, які згодом враховуються в роботі суду.
Назар Кучер: Як на мене, терміни розгляду судових справ, оперативність в наданні відвідувачам суду відповідних адміністративних послуг.
Марія Федунишин: Напевно, для сторін перевагою господарських судів є порівняно швидке вирішення спорів. В той час, як для працівників суду це є високий професійний рівень здійснення судочинства. Інтереси сторін в господарських судах представляють переважно професійні юристи, що зумовлює високий рівень ведення судового засідання та зменшує психологічний тиск на працівників суду, так як між представниками немає особистого конфлікту інтересів.
Сергій Полівода: Позитивний момент в діяльності всієї системи господарських судів — це оперативний та швидкий розгляд справ та максимальне спрощення судового процесу для сторін.
– Ваше бачення проблемних питань у діяльності судів та шляхи їх вирішення.
Олена Круглова: Найбільш проблемними питаннями в роботі суду, на даний момент, вважаю негативний вплив заяв політичних діячів і вищих посадових осіб відносно того, що всі судді є корумпованими. Вважаю, що такі необґрунтовані і не підтверджені конкретними доказами заяви, які висловлюються у засобах масової інформації, створюють негативну громадську думку і дискредитують тих суддів, які чесно і добросовісно виконують свою нелегку роботу. При наявності конкретних претензій до судді та представлення належних доказів повинна наступати безумовна відповідальність конкретних суддів. Щодо усунення такого негативного явища, як створення собі політичного іміджу деяких державних і політичних діячів за рахунок безпідставної критики судової влади, то у даному випадку вважаю суддям слід більш активно захищати свої права через органи суддівського самоврядування та бути більш відкритими у спілкуванні із громадськістю. Також вважаю, що позиція голови Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів повинна бути більш чіткою у питанні захисту суддів від безпідставних і огульних звинувачень.
Тетяна Стефанів: Проблемні питання є схожими для всіх судів і насамперед пов’язані із важкою економічною ситуацією в державі та недостатнім фінансуванням судової системи. Необхідно шукати шляхи зниження витрат при умові збереження високої якості правосуддя. Наприклад, відмова від надсилання документів звичайною поштою на користь засобів електронного зв’язку. Це дасть великий економічний ефект, оскільки витрати на знаки поштової оплати належать до найбільших видатків матеріально-технічного забезпечення діяльності судів. Але необхідно, щоб така можливість була підкріплена відповідним законодавчим врегулюванням.
Назар Кучер: Проблемами вважаю: низький рівень довіри громадськості до судів; недостатнє фінансування саме працівників апарату місцевих судів, без праці яких правосуддя взагалі неможливе. Якщо, після реформи держслужби, оклади помічників суддів не змінились то оклади, наприклад, секретаря судового засідання, інших державних службовців суду (керівників структурних підрозділів, головних, провідних спеціалістів тощо) суттєво зменшились. Незалежний і об’єктивний суд може бути саме таким за чи не найважливішої умови – фінансової незалежності не тільки суддів, а й працівників апарату судів. Також приміщення судів не відповідають сучасним вимогам здійснення правосуддя. Існують і внутрішньо-організаційні проблеми.
Шляхи вирішення – це підтримання постійного зв’язку між судом і суспільством; встановлення на законодавчому рівні справедливих посадових окладів працівників апарату суду в залежності від фактичного рівня життя та у співвідношенні до рівня мінімальної зарплати, заробітної плати суддів, по принципу — зростає “мінімалка” – зростає оклад судді – зростає оклад працівника апарату суду; врахування пропозицій судів щодо внутрішньо-організаційних проблем.
Марія Федунишин: На мою думку, основною проблемою діяльності судів є відсутність ефективного механізму формування єдиної судової практики. Часта зміна судами вищої інстанції правових позицій спричиняє ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Дане питання може бути вирішено шляхом обговорення та формування у вищих інстанціях чіткої єдиної позиції щодо конкретних правовідносин.
Сергій Полівода: Особисто для мене, як працівника апарату суду, як і для більшості моїх колег, головною проблемою залишається оплата праці, яка не співрозмірна із сучасними реаліями українського життя та для кваліфікованих спеціалістів мала б бути вищою, адже зарплата – це оцінка нашої роботи вищим керівництвом держави. Якби не було працівників апарату — то суду просто б не існувало. Це як людина без душі та серця.
– Назвіть три основні якості сучасного успішного юриста.
Олена Круглова: Бажання вдосконалюватись та підвищувати професійний рівень, порядність, почуття відповідальності.
Тетяна Стефанів: Професіоналізм, постійна робота над собою та стійкість до стресових ситуацій.
Назар Кучер: Працездатність, самокритичність, відповідальність за доручену справу.
Марія Федунишин: Вважаю, що успішний юрист повинен володіти аналітичними здібностями, постійно слідкувати за змінами в законодавстві та судовій практиці, вміти спілкуватись з різними людьми, в тому числі і тими, хто не має відношення до права.
Сергій Полівода: Справедливість, чесність та людяність.
– Яким Ви бачите свій професійний розвиток та кар”єрне зростання?
Тетяна Стефанів: Ще до того, як стати суддею, я захистила кандидатську дисертацію і тема дослідження була пов’язана з банкрутством. І зараз розглядаю справи про банкрутство. Це дуже складне, динамічне, багатогранне явище. Воно викликає значний як науковий, так і практичний інтерес. Тому свій професійний розвиток я бачу насамперед в поєднанні наукових досліджень деяких аспектів банкрутства з розробкою пропозицій по вдосконаленню судової практики та усунення проблемних питань розгляду таких справ.
Назар Кучер: В майбутньому, здобувши необхідний досвід, знання, планую приймати участь в конкурсному відборі на зайняття посади судді.
Марія Федунишин: Напевно, кожен працівник суду, в тому числі і помічник судді, мріє стати суддею. Проте це довгий та складний шлях, який вимагає не лише відповідних знань, моральних та ділових якостей, але й певного життєвого та професійного досвіду. А тому на даний момент я працюю над поглибленням своїх знань та підвищенням професійного рівня.
Сергій Полівода: Маю намір спробувати свої сили, щоб у майбутньому стати суддею. Якщо не вдасться, створюватиму об’єднання, яке б допомагало людям в юридичних питаннях.
Матеріал наданий прес-службою господарського суду Івано-Франківської області