Напередодні Великодніх свят у Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського відкрилася виставка з приватної колекції киянина Юрія Мельничука, що стала підсумком 20-річної його наукової й творчої діяльності, збирання та популяризації українського традиційного вишиття та одягу.
Виставка, яку пан Мельничук присвятив красі рідної Української землі, представляє близько 250 творів: вишиті рушники, автентичний український одяг кінця ХІХ-першої половини ХХ ст. в межах сучасних Черкаської, Полтавської, Чернігівської, Волинської та Рівненської областей, є кілька одягових комплектів і з Івано-Франківщини, Тернопільщини та Закарпаття, а також ляльки-манекени з ниток у вбранні різних історико-етнографічних регіонів України.
Юрій Мельничук за фахом учитель географії та біології, десять років пропрацював в Інституті географії НАН України, де закінчив аспірантуру. Однак захоплення ще з дитячих років українським вишиттям та велике бажання відкрити іншим неперевершений світ цього давнього виду мистецтва наших предків стало улюбленою його працею.
Тепер Юрій Мельничук допомагає всім охочим пізнати секрети вишиття на заняттях Студії української народної вишивки в Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара», де обіймає посаду заступника генерального директора з науково-фондової роботи, а також очолює творчу майстерню, в якій виготовляють ляльки-манекени, зодягнуті в зменшені копії автентичного українського народного одягу. Результати своєї багаторічної пошукової й збиральницької праці колекціонер демонструє на виставках, майстер-класах, лекціях та семінарах як в Україні, так і за кордоном.
Вишивану колекцію Юрія Мельничука змогли побачити й численні шанувальники прекрасного, які завітали у виставкові зали Національного музею, де відчули незнищенний дух України, життєдайну силу та енергетику народних шедеврів.
Чільне місце в експозиції посідають невід’ємні атрибути народного життя – рушники. Представлено так звані «чернецькі» рушники із Чигирина, які спочатку вишивали черниці, мати такий рушник колись вважалося благословенням; «кілкові» – для прикрашання хати, весільні та вишиті білими нитками поминальні. Експонуються також три рушники мами митця, якій уже понад вісімдесят років, але голки з ниткою вона не полишає.
Різні історико-етнографічні регіони України яскраво ілюструє святковий та весільний жіночий та чоловічий одяг. «Колись дівчата вишивали не один десяток сорочок, – наголосив Юрій Мельничук під час екскурсії виставковими залами, – бо по тому визначали як її добробут, так і працьовитість. Бідна дівчина мала 30-40 сорочок, а багата – навіть більше ста». Таке ж вбрання, щоправда зменшене в три з половиною раза порівняно з дорослим, можна побачити і на ляльках-манекенах. Як зазначив пан Юрій, у творчій майстерні розроблено десять образів ляльок, в одязі яких повністю збережено крій, пропорції, відтворено всі одягові аксесуари, за такими ляльками можна навіть вивчати історію костюма.
Із вдячністю за чудову виставку та побажаннями втілити мрію створити Центр української вишивки і костюма, де були б найкращі можливості демонструвати та вивчати надбання наших попередників, зверталися до невтомного збирача та популяризатора рідної вишивки та одягу генеральний директор Національного музею Ярослава Ткачук, від влади міста та району – Уляна Мандрусяк та Наталя Тарновецька, колекціонер народної вишивки та одягу Віра Матковська з Тернополя, коломийська художниця-модельєр Оксана Литвин…
Виставка триватиме до 25 травня.