Святослав Никорович – наймолодший депутат Івано–Франківської обласної ради сьомого скликання, проте у свої 26 років зумів довести виборцям, що є гідним представником депутатського корпусу. З молодим і перспективним обранцем спілкуємося про депутатство, вже виконану роботу та майбутні політичні плани.
– Святославе, Вам 26 років, а Ви, окрім того, що аспірант–математик Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, успішно займаєтесь громадською і депутатською роботою. Чи не складно поєднувати?
– Звичайно, доводиться чимось жертвувати. На жаль, моя наукова діяльність не прогресує. Мені справді шкода, але така ситуація в країні: коли не ти вибираєш, а повинен робити те, що від тебе вимагають.
– Як зазвичай проходить робочий день депутата?
– Робочий час депутата – це дуже відносно. Ми працюємо на громадських засадах, тому немає нормованого робочого графіку. Але останнім часом я активно співпрацюю з громадськими організаціями, щодня маю різні зустрічі. Коли необхідно – проводжу прийом громадян. Багато часу йде на телефонні дзвінки…А бюрократичну роботу взяли на себе помічники (посміхається).
– Розкажіть, чи знаходите Ви для себе вільний час і як Ви його проводите?
– Звичайно, вільний час є. Його не так багато, як би того хотілося. І його проводжу в колі сім’ї, у спілкуванні з батьками.
– Які питання із життя Вашого округу уже вдалося вирішити? Чи є результати, що надихають до подальшої роботи?
– Перш за все мені приємно, що ми вийшли на пряму лінію щодо ремонту Богородчанської ЗОШ №2. Це моя рідна школа і було дуже боляче, коли через проблеми з дахом цілий поверх вийшов з експлуатації. Попри скандал з підрядниками, ми нарешті закриємо це питання. Щодо інших речей, які вперше були підняті, це і проблеми з іноземцями в області, питання перевезень, недопущення екс-регіоналів на посади…Цей список може бути довгим і тут головне, що кожне питання треба доводити до логічного завершення.
– Ви стали наймолодшим депутатом Івано–Франківської обласної ради. Чи є амбіції стати у майбутньому депутатом Верховної Ради України?
– Ваше питання дуже цікаве і, водночас, складне. Звичайно, поганий той солдат, який не мріє стати генералом. Але! Зараз, з крісла депутата обласної ради, можу говорити про ненормальну, непрородню внутрішню конкуренцію. Більш того, сильних політиків намагаються «задушити» чи зробити «ручними». І далеко не відповідає дійсності те, що молодим дають дорогу. Меркантильні інтереси стоять вище цього, на жаль. Тому питання про балотування у Верховну Раду буде стояти тільки при великій підтримці громади.
Розмову вела Вікторія Цісик
студентка кафедри журналістики Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника