Спочатку Олександра Сича клонували, потім звинуватили, що ЄРЦ фінансуватиме його вибори, а ще чуть пізніше долучили до пропаганди гомосексуалізму та проституції. В неділю ж молоді спортивні хлопці назвали Олександра Максимовича зрадником. Чи не забагато нападів як на одного кандидата і чому тільки на нього? В цій статті ми постараємося простежити логічний ланцюжок закономірностей.
Те, що всі «провокації» мають не одне джерело походження очевидно одразу. Та повернемося в минуле. Ще до виборчої кампанії стався Стик інтересів газети «Галицький кореспондент» та голови обласного осередку «Свободи». В результаті останній закликав бойкотувати видання. На цьому ж цей конфлікт не закінчився. Кореспондент якось випадково помилився хатинкою пана Сича, про яку аж на цілу шпальту наліпив фотографій та різних цікавих цифр, та опісля довелося погостювати вже в іншій хатинці і поїсти вареників. Хто тоді стояв за подіями? Якщо ми знаємо, припустимо влада (ОДА, СБУ і т.п.).
Окрім того, майже рік тому ми всі спостерігали цікавий нібито прихований діалог Онуфріїв-Сич. Ти ба, про суперечку на своєму дні народженні між іншим і розповідав секретар міськради Руслан Марцинків, який сьогодні працює в штабі Сича. А Роман Онуфріїв є чи не найпочеснішим спонсором «Свободи», саме у його друкарні відбиваються тисячами портрети Олександра Максимовича. То чи був насправді конфлікт? Був? Черговий провокаційний момент, за яким влада стояти не може… До речі, в колах журналістів, політологів та експертів говорять про як мінімум дві «Свободи»: Онуфрієво-Сичева та «Свободу», яку сповідує Василь Попович та його соратники.
Клон Сича- Курилюк Михайло теж хлопець не випадковий. Донедавна він очолював Коломийську «Свободу», а тоді через не голосування «проти Януковича», його та цілу фракцію в районній раді в прямому сенсі вигнали з партії. Звідки міг взятися такий загадковий персонаж? Мабуть, він виконував функції такого собі «яструбка», а тепер неприховано виконує поставленні на нього завдання. Знов – влада.
Єдиним дійсно болючим «нападом» на Сича були наклейки «заплатив ЄРЦ – оплатив вибори Сичу». Тоді обласний очільник персонально ініціював прокурорську перевірку. А від наліпок відмовилися всі. Хтось не розрахував своїх сил і створив чи не вперше неприємний імідж. Можна з усією впевненістю сказати, що тільки тоді позиції О.Сича хитнулися.
Тепер, більшість провокацій приписують Олександру Шевченку. Начебто, директор «Буковелю» клонував Сича, ніби він поширює чутки і т.п.. Але ще в грудні-лютому Шевченку і близько Сич був не по дорозі. Також є припущення про причетність Віктора Анушкевичуса, навіть доказ такий собі найшли: у 2010 році команда чинного мера активно поширила чутки про борги Солов’я, що стало вагомим ударом по рейтингу і частина електорату відпала. Та сьогодні мер є ручним у руках «Свободи», і адмінресурс у нього обмежений (див. «Вибори В Івано-Франківську перетворяться в спаринг Сич us Шевченко»). Отож і тут не зовсім складається.
Також треба розуміти, що фінансові можливості голови обласної ради та Олександра Шевченка не в порівняння, тому відповідно виборчі кампанії суттєво відрізняються. Якщо в Сича дві газети «Західний Кур’єр» та Галичина, то О. Шевченко проплачує більшість, які в принципі існують в Івано-Франківську. Та ж історія з телебаченням. Про білборди навіть говорити не приходиться. Тому імідж «жертви», який ,зокрема, позитивно сприймається в українців, хороша відповідь на всі «добрі справи» Шевченка. У підтвердження цьому – реакція іванофранківців на недільні події, реакція на клонування. Саме про це пишеться у «Свободівській газеті»…
Нагадаємо, у 2006 році тодішній керівник штабу О. Сича Роман Онуфріїв на виборах мера самовільно редагував матеріали вже неіснуючої газети «Газета.if.ua». Йшлося тоді про лист пластових організацій із занепокоєнням про використання їх в кампанії Олександра Сича. Тоді ж Онуфріїв обійшовся відмовчуванням. Але точно такі ж провокативні дії простежуються і в сьогоднішній виборчій кампанії голови обласної ради, тільки штабом керує друг директора друкарні.