На сьогоднішній день найбільш популярні дві версії зняття голови коломийського міського осередку «Удару» з парламентської виборчої кампанії. Можливо, вони прикрашені конкуруючими штабами, проте мають право на існування. Хоча з партійним інтересом цю інформацію важко пов’язати.
Очевидно одне: Володимир Довганюк такий фініш своєї виборчої кампанії не очікував. Так, 14 жовтня за підтримки кандидата в депутати у Коломиї виступав «Dzidzio», і саме в цей день пана Володимира «приємно» обрадували.
І так, версія перша – об’єднано-опозиційна. На рішення голови «УДАРу» вплинув його давній знайомий, а по суміснисництву – голова адміністрації президента Сергій Льовочкін. Власне, саме його прикарпатські об’єднані опозиціонери приписують у меценати Олеся Донія. Та на сьогоднішній прес-конференції Віталій Кличко сказав, що дійсно знайомий з Льовочкіном, але бачиться з ним тільки на офіційних подіях.
Версія №2. Ні для кого не таємниця, що в партії «УДАР» не мала кількість представників групи «ПРИВАТ» Коломойського. Зокрема, центральне видання «Тиждень» стверджує, що і керівник обласного осередку цієї політсили віддана людина головного єврея Європи. Богдан Гдичинський протягом семи років працював заступником Голови Правління ПАТ «Укрнафта», що знаходиться в підпорядкуванні того ж Коломойського. Тому зняття конкурента теж на руку групі «Приват». Ця версія на сьогоднішній день є найбільш правдопобідною.
Якщо ж розглядати третій варіант, що на рейтингу Олеся Донія вирішив підкріпитися «УДАР», то знов ж таки виникає питання порядності цієї політичної сили. Адже соціологію, на яку посилається партія ніхто ще не бачив. На прес-конференції Віталій Кличко заявив, що незабаром кожен охочий ці дані зможе отримати. Проте кандидат, який в останній день ще вірив у свою перемогу, тепер бачить своїм єдиним винуватцем – Олеся Донія. Чи допоможе це єдиному опозиційному табору – відкрите питання. Та Володимир Довганюк, витримавши політичний та психологічний тиск, має повне право заявляти про претензії у партійних розкладах, або ж цілковиту компенсацію втраченого ресурсу.
Закінчимо словами Віталія Кличка: «Потрібно виконувати ті дії, які диктує партія». Ось-така кличківська демократія.