Почати хочу з благородного вчинку одного з місцевих автоперевізників. Відбувався черговий конкурс на право перевезень пасажирів. Чоловік претендував на один із маршрутів. Він уже має два. Очевидно, бізнес іде добре, розвивається, тож чому б його не розширити. Але на тому маршруті, на який він претендував, працював інший перевізник. Термін угоди закінчився і маршрут виставили на конкурс. А те, що з’явився конкурент, — уже звичне явище. Другий претендент за балами явно програвав, втрачаючи свій маршрут, завдяки якому, по суті, й заробляв собі на прожиття. Більше того, у чоловіка вдома двоє дітей-інвалідів. Довідавшись про це, його конкурент відкликав свою заявку.
Але цей випадок радше унікальний. Все частіше доводиться стикатися з проявами жорсткої конкуренції, де, як то кажуть, усі засоби прийнятні. За прикладами далеко не треба ходити. На цьому ж засіданні конкурсного комітету отримали, додатково до всіх належних документів, дві окремі заяви. Обидві були начебто від жителів населеного пункту, до яких пролягав спірний маршрут. Одні писали, що такий-то перевізник поганий, мовляв, крім основної роботи ще й підвозить під школу сухарики та різні солодощі. А вони, як відомо, шкодять дітям. Другі б не хотіли, щоби їх перевозив його конкурент. Отож навіть у цьому питанні село поділилося на два табори. Перевагу конкурсний комітет цілком логічно надав тому, хто набрав більше балів. Щоправда, переможцеві не слід занадто радіти. Враховуючи нездорову ситуацію, яка склалася на цьому маршруті, перший заступник голови ОДА Василь Плавюк, він же голова конкурсного комітету, попросив стежити за тим, як працюватиме перевізник.
Відрадно, що засідання конкурсних комітетів привчають перевізників провадити свою діяльність у правовому річищі. Недавно, наприклад, автор цих рядків мав потребу поїхати до одного з райцентрів. Була неділя. Водій бідкався, що не буде пасажирів. Хоча б солярка окупилася, кривдувався він. і тут же додав, що пропустити рейс не бажано. Раптом це порушення виявлять, складуть акт, а потім конкурс буде. Так можна і без маршруту залишитися…
Звісно, хотілося б, щоби не тільки «батіг», а й свідомість спонукала перевізників виконувати свої зобов’язання. На жаль, часом до неї тяжко достукатися. Наприклад, на роботу доїжджаю з одного з сусідніх з Івано-Франківськом райцентрів. Перевізники, які обслуговують цей маршрут, узяли собі за правило вирушати з кінцевої зупинки не за графіком, а лише тоді, коли в бусі всі місця будуть зайняті. Навіть якщо тільки одне залишається вільним, водій стоятиме, точитиме ляси з колегами, але не поїде. Щоправда, в часи пік це не становить особливого дискомфорту, а ось у вихідні в пасажирів виникає чимало проблем. Скажімо, в одну з субот син ледь добрався з Івано-Франківська додому. На зупинці в обласному центрі зібралося чимало людей, і кожну маршрутку, котра врешті-решт під’їжджала, по суті, брали штурмом. А вся причина в тому, що на іншому пункті маршруту якраз пасажирів і не було. Отож перевізники й стояли там в очікуванні, коли будуть заповнені їхні буси.
Водночас зауважу, що й серед пасажирів вистачає осіб, котрі себе чомусь вважають вищими за інших, на яких не поширюються загальноприйняті норми співіснування. Хоча часом самі перевізники до цього й привчають. Ніяк не можу забути одного випадку, який трапився на маршруті Богородчани — Івано-Франківськ. Це було саме напередодні Великодня. Люди поспішали додому. Практично усі були добряче навантажені різними закупками. Буса ж довго не було. На зупинці вже вишикувалася доволі довга черга, чоловік з 30, якщо не більше. і що цікаво, кожен чемно ставав у кінець ряду, як і має бути. На жаль, у перевізника було своє бачення ситуації. Коли він нарешті під’їхав, то чомусь зупинився майже посередині черги. і наче навмисне там стояла купка не обтяжених вихованням молодиків, котрі, зрозуміло, скористалися ситуацією. і ті, хто був попереду, також цілком логічно намагалися потрапити до буса — люди стільки начекалисяѕ Та й ззаду почали напирати. Виникла традиційна «давка». Але найбільш вразило хамство водія, котрий, по суті, й спричинив її. Лузаючи зернята, він виліз з кабіни і презирливо кинув у бік людей, котрі штовхалися перед дверима мікроавтобуса, мовляв, не напирайте так сильно, ще буса мені перевернете.
Тяжко зрозуміти, чому дехто з тих осіб, котрі сидять за кермом, не вважає пасажирів за людей. Перевізники що, хіба ласку комусь роблять, безплатно возять? Знову ж таки пригадується ситуація, мимовільним свідком якої став уже в Богородчанах. Літня жінка, й без посвідчення видно, що пенсіонерка, попросила довезти її до Івано-Франківська на пільгових умовах. Яке це обурення викликало у водія! А тут ще його колега «підписався»: «Що, ми такі багаті?..» — в його словах звучав «праведний» гнів. Та чомусь не дуже хотілося співчувати матеріальному становищу цих осіб.
Так, в області є чимало населених пунктів, до яких їздити не вигідно. З цим стикаємося на кожному засіданні конкурсного комітету. Завжди залишається кілька маршрутів, на які немає претендентів. Але загалом справа пасажирських перевезень навіть у нинішніх умовах є доволі прибутковою. і підтвердженням цьому є знову ж таки конкурс. До перевезень пасажирів прилучаються й представники бізнесових галузей, на перший погляд, далеких від цієї сфери — будівельники, фермери, юристи. Звісно, хотілося б віддавати перевагу професіоналам, котрі вже давно себе зарекомендували. і тим більше прикро, коли вони через певні непорозуміння не можуть пройти конкурс. Саме на останньому засіданні комітету і сталися два такі випадки. Скажімо, один із претендентів подав документи не прошиті, переплутав у них номер маршруту, на який претендував. Дивно, адже чоловік уже не вперше брав участь у конкурсі, отож мав би знати, як оформляти документи. Але в положенні про конкурсний комітет чітко вказано, що в такому разі особу не допускають до конкурсу. Як, наприклад, і тих, до кого на момент проведення конкурсу застосовано фінансові санкції. Подібна до цього неприємність сталася з одним дуже поважним перевізником. інформація з Головтрансінспекції стверджувала, що штраф за допущене одним з водіїв цього підприємства порушення, ще не сплачено. і хоча ця фірма відома як один з найбільш порядних і кваліфікованих перевізників в області, все ж її зняли з конкурсу. Як зазначив голова конкурсної комісії Василь Плавюк, усім треба усвідомити, що є закон.
Щоправда, у цьому разі не все однозначно. Керівник підприємства стверджував, що штраф було сплачено і навіть привіз відповідну квитанцію. Але це вже не вирішувало ситуацію. Мабуть, йому самому доведеться розбиратися з Головтрансінспекцією, котра надала відповідну інформацію.
Зате без проблем цього разу пройшли конкурс ті надвірнянські перевізники, які нелегальну діяльність змінили на працю в правовому полі. Ми не раз писали про цю проблему, тож не будемо повторюватися. Зауважимо лише, що Василь Плавюк особливо підкреслював цей момент. Сподіваємось, що про це довідаються й інші «тіньовики» та зроблять для себе відповідні висновки.
Ігор Никорович