«Христина Стуй – молодець!» – з гордістю сказав Михайло Вишиванюк, вручаючи призерці Олімпіади-2012 найвищу на Прикарпатті медаль «За заслуги…» після її повернення додому, додавши, що на імениту легкоатлетку незабаром чекає сюрприз. Минуло два місяці, а обіцяного сюрпризу нема. Про ситуацію з сюрпризом «ГК» розпитав саму Христину Стуй.
– Як Ви, мабуть, знаєте, губернатор в присутності журналістів заявив, що на мене незабаром чекає сюрприз, – сказала призерка Олімпіади-2012. – Я не знаю, про який саме сюрприз йшлося, але на нього я чекаю вже другий місяць.
– Цілком очевидно, що сюрпризом мала стати нова квартира.
Саме так. Справа в тому, що квартиру мені виділяли ще до Олімпіади. Губернатор підписав розпорядження про виділення квартир мені, а також гімнастці Дарині Згобі та паралімпійцю Андрію Рію. У зв’язку з цим було виділено 500 тисяч гривень, які мали б розділитися на нас трьох для покращення наших житлових умов.
– Це ж планувалося ще перед Олімпіадою. Але ж ти повернулася до Івано-Франківська з олімпійською медаллю. Очевидно, це мало б прискорити процес виділення житла?
Після мого повернення з Олімпійських ігор Михайло Вишиванюк разом із начальником обласного управління спорту Івано-Франківської ОДА Мирославом Карабіним сказали, що у зв’язку з тим, що я стала олімпійською призеркою, вони виділять мені двокімнатну квартиру. Вони самі зайнялися пошуками нового житла. Мені був запропонований варіант на вулиці Коновальця – двокімнатна квартира, яка за метражем мала не більше 50 квадратних метрів. Вважаю, що ця квартира була недостойна завойованої олімпійської нагороди. Я від неї відмовилася.
– Як ситуація розгорнулась далі?
Мені почали шукати квартиру через тендери, які потрібно було ще виграти. Прочекавши безрезультатно два місяці, я зрозуміла, що квартира мені, очевидно, не світить. Відтак вирішила ще раз звернутися до губернатора. Михайло Васильович запропонував знайти житло без тендерів, тобто перевести виділені мені кошти на управління спорту і надати їх мені у вигляді матеріальної допомоги спортсменам. Виходить, що з тих 500 тисяч гривень, якщо їх поділити на трьох, як було обумовлено, мінус податок (30 тисяч грн. – ред.), залишається по 138 тисяч гривень на кожного. Як я за такі гроші маю купити квартиру, навіть однокімнатну? Я зараз навіть не говорю про олімпійську нагороду і ті обіцянки, в яких йшлося про виділення мені двокімнатного житла. Між іншим, невідомо, чи взагалі я одержу вищезгадані кошти. Справа в тому, що їх заблокувала податкова, пояснюючи це тим, що управління спорту збираються ліквідувати і зробити департаментом.
– А на державному рівні тебе якось відзначили за олімпійську медаль?
Нам виплатили обіцяні премії за здобуті нагороди на Олімпійських іграх. Водночас, хотіла би наголосити, що існує наказ Президента України щодо виділення житла спортсменам за місцем їх проживання. Мова йде не тільки про медалістів, але загалом про учасників Олімпійських ігор. Відверто кажучи, я думала, що коли повернуся до рідного міста з бронзовою медаллю, взагалі не буде проблем із виділенням житла. Але обіцянки стосовно виділення мені двокімнатної квартири так і залишилися обіцянками.
– Свого часу за вагомі здобутки на попередніх Олімпіадах Роману Гонтюку та Василю Федоришину було виділено житло у Києві. Чому тебе не було відзначено таким чином?
По-перше, це було за попередньої влади. По-друге, вони обидва мають столичну прописку. Відповідно, житло їм надали за місцем проживанням. Вони виступають одночасно за Київ та Івано-Франківськ. Я ж виступаю виключно за обласний центр Прикарпаття.
– А в попередні роки прикарпатські спортсмени отримували квартири?
Наскільки мені відомо, за останні роки одержали нові квартири легкоатлетки Ірина Шепетюк, Тетяна Ляхович та Неля Непорадна. Зрозуміло, що мені дуже неприємна ситуація, яка склалася зі мною. Певним чином Мирослав Карабін намагався посприяти у вирішенні цього питання, написав звернення до Івано-Франківської обласної ради на ім’я Олександра Сича, в якому було прохання про виділення додаткових коштів, а саме – 200 тисяч гривень на мене, Згобу і Рія. Але у відповідь пролунало таке: грошей у бюджеті немає, вибори і тому подібне. Прикро, що за здобуту в Лондоні потом і кров’ю «бронзу» наша область виділила тільки премію 10 тисяч гривень. Хіба варта така відзнака олімпійської нагороди?