Київ 26 листопада підписав з іспанською компанією Gas Natural договір на будівництво терміналу з прийому зрідженого газу вартістю 1,1 мільярда доларів – один з найважливіших контрактів, покликаний знизити енергозалежність України від Росії більше ніж у два рази. Через пару днів після церемонії з’ясувалося, що іспанець, який підписував контракт, не працює в Gas Natural, а сама компанія відхрестилася від співпраці з Україною з будівництва ЗПГ-терміналу. У результаті у проекта досі немає інвестора, а залучити нових партнерів буде тепер набагато складніше.
У рамках будівництва терміналу Україна підписала контракти з Gas Natural Fenosa і з американською Excelerate Energy, яка має надати в оренду плавучу платформу для прийому зрідженого природного газу (ЗПГ). У той же день відбулася офіційна церемонія відкриття будівництва першої частини проекту – трубопроводу, який має з’єднати газотранспортну систему України з ЗПГ-терміналом у порту Південний в Одеській області.
Укладення угод широко висвітлювалося в ЗМІ – ЗПГ-термінал потужністю в 10 мільярдів кубометрів знизить залежність України від російського газу більше ніж у два рази (у 2013 році Київ планує закупити в "Газпрому" 18 мільярдів кубометрів палива). Зрідженний газ, як заявляв український прем’єр-міністр Микола Азаров, обійдеться вдвічі дешевше, ніж російське паливо, за яке Київ платить близько 430 доларів за тисячу кубометрів у четвертому кварталі.
Деталі контрактів не розголошувалися; після офіційної церемонії міністр енергетики та вугільної промисловості України Юрій Бойко розповів тільки, що американська компанія є власником ЗПГ-заводів (плавуча платформа буде приймати газ на першому етапі, поки не побудують наземний термінал), а іспанська буде інвестором будівництва наземного терміналу. Особистості людей, які ставили свої підписи під угодами, тоді нікого не зацікавили. ЗМІ часто нехтують такою несуттєвою інформацією, оскільки зазвичай статус людини перевіряють дипломати і випадковим людям не вдається пробратися на подібні церемонії. Але не цього разу.
Змова
У матеріалах, які роздавали пресі, було зазначено, що з іспанської сторони документ підписував гендиректор із зовнішніх зв’язків Gas Natural Жорді Гарсіа Табернеро (Jordi Garcia Tabernero). Журналісти знайшли на сайті компанії фото останнього і виявили, що ця людина на церемонії підписання контрактів відсутня. Тоді з’ясувалося, що від імені Gas Natural договір підписав якийсь Жорді Сарда Бонвіт (Jordi Sarda Bonvehi).
На наступний день після підписання угоди іспанці відхрестилися від проекту. Як повідомили в Gas Natural агентству Reuters, компанія не давала нікому повноважень на підписання будь-яких договорів в Україні і взагалі не розглядає своєї участі в будівництві ЗПГ-терміналу в цій країні.
Тут же почали з’являтися різні версії події. Глава держагентства з інвестицій Владислав Каськів, який підписував угоди з української сторони, заявив, що непорозуміння виникло в результаті "технічної неузгодженості". Крім того, керівник припустив, що на іспанців хтось вплинув. "Але якщо Gas Natural Fenosa дійсно прийняла рішення не брати участь у проекті, то ми з повагою поставимося до нього, оскільки розуміємо, що воно могло бути прийняте в умовах зрозумілого тиску", – цитує начальника прес-служба держагентства.
Хто міг чинити тиск, Каськів не сказав, але мається на увазі, швидше за все, "Газпром". По крайній мірі, в числі головних ворогів ЗПГ-терміналу голова Комітету енергетичної незалежності України Іван Надєїн називає саме "північного сусіда".
Таємничий Бонвіт
У будь-якому випадку, навіть якщо б зрив угоди був організований кимось ззовні, українські політики могли б уникнути скандалу – достатньо було перевірити повноваження Бонвіта. Як заявив пізніше куратор будівництва ЗПГ-терміналу Віталій Дем’янюк, іспанець виявився професійним комерційним представником інтересів Gas Natural та інших компаній. Він нібито мав організувати приїзд делегації Gas Natural в Київ, але ті з неназваних причин не змогли приїхати. Тоді Бонвіт вирішив підписати контракт, з тим щоб підтвердити свої повноваження пізніше. Таку ж версію події сам іспанець розповів Reuters. Агентство відзначає, що Бонвіт виправдовувався ламаною російською.
Особистість таємничого іспанця з’ясували блогери. У коментарях до статті в блозі українського журналіста Романа Олеарчука на сайті The Financial Times користувач AMNYC розмістив посилання, в якому людина з ім’ям Жорді Сарда Бонвіт значиться як консультант з питань нерухомості з Барселони.
Ім’я Жорді Бонвіт є на сайті 9-ї Ялтинської конференції в списку учасників: він числиться як керуючий директор Opiser. Саме на цій посаді іспанець вперше згадується в ЗМІ у вересні цього року як представник інтересів Gas Natural. У коментарі в блозі FT також вказується, що Opiser була зареєстрована в Києві в 2012 році, а її гендиректором є якась Наталія Павленко.
У новинній замітці на сайті Хмельницької міськради вказується, що Жорді є президентом компанії "Опісер", а її засновники – Жан Саррі і Микола Підмогильний. Новина присвячена не газу, а переговорам міської влади з підприємцями в сфері переробки сміття. "Українська правда" з’ясувала, що в реєстрі юросіб значиться ТОВ "Опісер-Укранія", зареєстрована в Києві на вулиці Трьохсвятительській, 13, офіс 1. За цією ж адресою зареєстровано ТОВ "ЕРА-Укранія", главою якого є Бонвіт; раніше, судячи з повідомлень регіональних видань, ця компанія згадувалася як можливий будівельник сміттєпереробного заводу на Львівщині. І остання деталь, яка замикає коло на Іспанії: телефони "ЕРА-Укранія" збігаються з телефонами українського представництва іспанської юридичної фірми Almansa & Asociados: Abogados.
Історія досить заплутана; Бонвіт, схоже дійсно є комерційним представником відразу декількох компаній. Каськів розповів в інтерв’ю "Українській правді", що іспанець не викликав підозр у властей, оскільки у всіх переговорах по СПГ-терміналу він брав участь разом з главою німецького представництва Gas Natural Europe.
Куратор будівництва ЗПГ-терміналу Дем’янюк, коли стало відомо про помилки, запевнив, що Київ не понесе збитків у зв’язку зі зривом контракту, оскільки це всього лише угода про співпрацю, а не інвестиційний контракт. Тим не менше втрати очевидні – репутація Києва підмочена, а в бізнесі багато воліли б радше витратитися, але уникнути подібної долі.