Ухвалення Верховною Радою Закону «Про Державний бюджет України на 2013 рік» дало багату поживу для різних коментарів аналітикам як з провладного, так і з опозиційного таборів. Хочу нагадати: Держбюджет-2013 — це документ обсягом 460 сторінок, що вміщує «Подання», 21 текстову статтю, «Перехідні положення» та масу таблиць і додаткових пояснень. Такий великий матеріал потребує уважного вивчення, бо за кожною фразою, навіть словом чи цифрою може приховуватися цікавий нюанс, розшифрування якого потребує певного часу, передбаченого Бюджетним кодексом. Цього часу не мали в своєму розпорядженні ні народні депутати, ні аналітики, тому існує загроза вибуху закладених бюджетних «мін» впродовж цілого 2013 року.
На жаль, ці ризики в ході непублічного, неправового, часом корупційного процесу ухвалення Держбюджету-2013 усунуто не було.
Почну з макропоказників. Згідно з цьогорічною бюджетною резолюцією, обсяг ВВП навіть за песимістичним сценарієм розвитку економіки оцінювався в 1 687,8 млрд. грн. Натомість у Держбюджеті на 2013 рік фігурує цифра 1 576 млрд. грн. за прогнозованого зростання ВВП на 3,4 відсотка. Але фахівці й ці показники вважають надто оптимістичними. Фактично економіку очікує рецесія. Тому заплановане зростання ВВП буде досягнуте хіба що за рахунок інфляції, яка прогнозується в межах 4,8 відсотка. Також сумнівною видається спроможність утримання курсу гривні на рівні 8,3 грн. за дол. США при від’ємному торговому сальдо в розмірі десять мільярдів та поступовому вичерпуванні валютних запасів Нацбанку.
Звідси й випливає висновок, що резервів для збільшення надходжень до Держбюджету небагато, бо перерозподілу через бюджет підлягає 29,4 відсотка ВВП і підвищувати цей рівень ризиковано, інакше може збанкрутувати багато підприємств. Тобто новообрана Верховна Рада і новий уряд матимуть обмежений ресурс для задоволення потреб бюджету, враховуючи, що фактичний його дефіцит становитиме не 50 млрд. грн., як це задекларовано, а цілих 100 мільярдів.
За цих умов надзвичайно гостро постає питання справедливого розподілу Держбюджету і утримання вже досягнутих соціальних стандартів та їх підвищення. Нинішнього року вперше за останні десять літ виникла ситуація затримок із виплатою зарплат працівникам бюджетних закладів. Більше того, перший варіант Держбюджету-2012 взагалі передбачав десяти-, а подекуди й восьмимісячні фонди оплати праці. і навіть листопадові поправки не усунули до кінця цих диспропорцій. Схоже на те, що нинішнього року працівники, чий фонд оплати праці фінансується з місцевих бюджетів, не отримають не те що тринадцятої, а й дванадцятої зарплати.
Така тенденція перенесена і в 2013 рік, де фонди заробітної плати, які виплачуватимуть з місцевих бюджетів, розраховані лише на дев’ять місяців. Причому без будь-яких перспектив розвитку більшості регіонів. Така «стабільність» загрожує поверненням до голодних 90-х років минулого століття, чого не було ні при яких «папєрєдніках» навіть у «суперкризовому» 2009 році.
Такі дані засвідчують, зокрема, що цій владі не потрібна українська армія. Бо за такого фінансування її перехід у 2014 році на професійну основу не більше ніж декларація. А як може вижити ЖКГ при зменшенні видатків на дві третини, невідомо. Зрозуміло, що ніякої реформи охорони здоров’я у 2013 р. не буде, і деяким містам, зокрема Калушу, що спробував було запровадити так звану безкоштовну медицину, з цим «медичним комунізмом» доведеться розпрощатися. Про страхову медицину навіть мови нема. Фінансування заходів, спрямованих на духовний і фізичний розвиток, передбачено на рівні 80 відсотків досягнутого. А бюджет м. Києва інакше, як бюджетом помсти, не назвеш. Бо вилучення у міста 8,5 млрд. грн. загрожує паралічем функціонування столиці.
Ще одна досі не висвітлена тема — це взаємини з українською діаспорою та трудовими мігрантами. Росія, наприклад, щорічно виділяє понад 40 млн. дол. США на розвиток так званого «русского міра». А що у нас? Нинішнього року після дворічного зволікання таки було затверджено «Програму співпраці із закордонними українцями до 2015 року», прийнято законодавчі поправки, якими передбачено створення єдиного державного органу, що має опікуватися справами діаспори і заробітчан. Але ці добрі наміри не реалізовано, комітет не створено. Замість передбачених програмою 41,6 млн. грн. виділено лише 4,1 мільйона для Міністерства закордонних справ та, можливо, 900 тис. грн. — на заходи Української всесвітньої координаційної ради, які в цьому році майже не фінансуються. Нема підтримки ні освіти за кордоном, ні видавничої справи, ні культурних заходів. Український світ має створювати громади, а владу проблеми української діаспори та трудової міграції не хвилюють. Зрештою, нічого дивного. Якщо владу не хвилюють проблеми українців в Україні, то за кордоном — і поготів.
Погляньмо, як виглядають бюджетні перспективи Прикарпаття. Зокрема, порівняємо розмір дотацій, передбачених на 2013 р., з розміром дотацій на 2012 р. Яка ж картина вимальовується?
Громадам міст обласного значення у Держбюджеті-2013 дотації зменшено на такі суми:
м. Івано-Франківську — на 15,8 млн. грн., або на 19%;
м. Калушу — на 10,2 млн. грн., або на 12,1%;
м. Яремчу — на 1,1 млн. грн., або на 3%.
На 5,4 відсотка зменшено дотацію Долинському району і на 3,5 — Тлумацькому. Решта міст і районів наступного року теж не розкошуватимуть.
Певне зростання розміру дотації — на 207,8 млн. грн., або на 44,1 відсотка, — передбачено на 2013 рік порівняно з нинішнім обласному бюджетові. Але ця сума ще потребує розшифрування, щоб можна було предметно сказати, на які саме цілі її призначено.
Щодо інвестицій, то їхні суми поки що незначні: три млн. грн. — для
м. Галича і п’ять млн. — для с. Нижнева. До речі, походження і призначення цих інвестицій наразі є загадкою.
Певні кошти виділено на ремонт і утримання доріг комунальної власності. Зокрема, 31,1 млн. грн. — обласному бюджету, 12,9 млн. грн. — івано-Франківську, по 3,9 мільйона — Калушу і Коломиї та від 0,5 до 3,4 млн. грн. — іншим містам і районам Прикарпаття. Чи достатні ці суми, питання риторичне. Так само великою проблемою є реальне надходження цих грошей.
Пропорційні видаткам на дороги кошти виділено на судову систему області — як на зарплати суддям, так і на розвиток судів. Порівняймо і побачимо: на районні дороги записано фактично таку ж суму бюджетних асигнувань, як і на утримання районного суду. Що ж, судова система України після відомих гучних «політичних» процесів заслужила ласку у влади. А ось грошей на капітальний ремонт систем водопостачання і каналізації івано-Франківщина не отримала — всі 600 млн. грн. спрямовані «правильним» областям. Дотація вирівнювання обласному бюджету становить 34,5 млн. грн. замість необхідних за Бюджетним кодексом 100 млн.
Не хочу втомлювати читачів іншими не менш песимістичними цифрами, але не можу не згадати про відсутність коштів на ліквідацію наслідків повеней (на відміну від Закарпатської і Львівської областей, де такі асигнування передбачено). Очевидно, не планується ні адмінреформа, ні здійснення мрії і. Насалика щодо експерименту з нею у Калуші. Але це якраз той випадок, коли шкодувати не варто. інша річ, що наразі не зрозуміло, чи виділено бюджетні асигнування на розв’язання екологічних проблем Калуша. Також нерозподіленим залишається фонд регіонального розвитку та кошти за іншими позиціями Держбюджету.
Ознайомлення з ухваленим Верховною Радою Держбюджетом на 2013 рік дозволяє зробити один найголовніший висновок: стабільності бідняцького існування області досягнуто. Добробуту на івано-Франківщині не видно, як, до речі, і в Україні загалом. Але чи все так безнадійно у нашій домівці? Звичайно, ні. і є резерви. Хоча б те, що третина ВВП України обертається в «тіні». Але вивести її звідти зможе лише уряд народної довіри, який мав би на це політичну волю, а не уряд М. Азарова. Справедливий і некорупційний розподіл бюджету може здійснити також Верховна Рада вже VII скликання, якщо виконуватиме делеговані їй виборцями функції, а не передаватиме їх урядові. Але для цього потрібний тиск і контроль громадянського суспільства, яке має нарешті перестати безкінечно розчаровуватись та братися за цю справу. Свою публікацію розглядаю як спробу привернути увагу кожного до проблем формування і розподілу Держбюджету. Борімося — і поборемо!