За неповний місяць прикарпатська самбістка Олена Сайко здобула дві вагомі світові нагороди. Спершу надвірнянська спортсменка, незважаючи на травму, виборола «бронзу» чемпіонату світу, а згодом – перемогла на Кубку світу серед студентів. Про свої останні успіхи у самбо та дзюдо, суттєві зміни у правилах, а також про власні плани на 2013-й рік Олена Сайко розповіла «ГК».
– Олено, насамперед, вітаємо тебе з перемогою на Кубку світу. Які враження залишили останні змагання календарного року?
Нинішній Кубок світу видався дуже представницьким, адже зібрав усіх найсильніших молодих самбістів планети. У змаганнях брали участь понад 200 самбістів з 41 країни. Рівень проведення, та й сама конкуренція за нагороди, були дуже високими. Я цілком задоволена своїм виступом – приємно завершувати рік такою вагомою перемогою. До речі, минулого року мені не пощастило: мала проблеми з візою та документами, тому потрапити на кубкові змагання не вдалося. Виходить, що зараз мені з першої спроби вдалося підкорити Кубок світу. Між іншим, нинішні змагання, що відбувалися у Казані, стали своєрідною репетицією перед проведенням Всесвітньої універсіади, яку влітку наступного року прийматиме Росія.
– Минулого місяця тобі вдалося показати не менш вагомий результат – вибороти третє місце на чемпіонаті світу. Чи був шанс поборотися за «золото»?
Звичайно ж, мені хотілося бути першою, достойно провести боротьбу. Та й тренер бачив мене у фіналі. Але на заваді стала травма плеча, з якою мені і довелося змагатися. Враховуючи це, третє місце справді видається досить непоганим результатом.
– Як твої справи у дзюдо, в якому ти здобула не менше яскравих перемог, ніж у самбо?
Днями вирушаю до табору збірної України на планові збори. Тренери переглядатимуть готовність збірників. Незважаючи на те, що на цьогорічному чемпіонаті України я посіла друге місце, поступившись представниці Дніпропетровська, це аж ніяк не похитнуло моїх лідерських позицій у своїй ваговій категорії. Цікаво, що у збірній України з дзюдо на кожну вагову категорію обирають по два найсильніших спортсмени – тоді тренерам легше визначитися з оптимальним складом. У самбо, як правило, обирають по одному представнику у вазі.
– Вважається, що дзюдо і самбо дуже схожі між собою. Саме тому ти змагаєшся паралельно у цих двох дисциплінах?
Справді, ще місяць тому відмінностей між дзюдо і самбо було не так багато. Проте після останніх, я би сказала, революційних, змін у правилах дзюдо все суттєво змінилося. Відтепер вступає в дію повна заборона захвату рукою за ногу або ноги. Причому як під час атаки, так і другим рухом і контрприйомом. Виходить, що після контакту з ногами суперника будуть одразу знімати зі змагань. Відверто кажучи, дуже важко звикати до таких нововведень. Але це спорт, тому потрібно якнайшвидше пристосовуватися до нових правил.
– І все ж, як не крути, дзюдо за престижністю суттєво випереджає самбо.
Наведу конкретний факт – дзюдо входить до програми Олімпійських ігор, а самбо – тільки на шляху до цього. До слова, президент Росії Володимир Путін особисто дав слово, що докладе максимум зусиль, щоб ця дисципліна увійшла до олімпійської програми. Не думаю, що ця поважна у світі єдиноборств людина не виконає своєї обіцянки. Відверто кажучи, шанси досить високі, адже самбо вважається російським видом спорту, і для його популяризації участь в Іграх стала би вагомим кроком.
– Враховуючи, що змагальний рік вже завершено, поділися своїми планами на 2013-й?
Одним із головних завдань для мене є успішний виступ на Всесвітній універсіаді, на якій мені дозволили виступати у дзюдо і самбо. Але останнє слово, звісно ж, буде за тренерами збірної України. Окрім того, влітку, знову ж таки, у Росії відбудуться Всесвітні ігри єдиноборств. Два роки тому у Китаї я була фіналісткою цих змагань. Хотілося б і у Санкт-Петербурзі увійти до трійки лідерів.