У наших етюдах про мову не можна оминути таку проблему, як переклади на українську мову російських текстів чи окремих фраз. Ці дві мови споріднені, схожі за багатьма фонетичними та граматичними рисами, у них є спільний праслов’янський пласт лексики, однак це мови таки різні, які розвиваються й функціонують за своїми специфічними внутрішніми законами.
У цих двох мовах є сотні так званих міжмовних омонімів, які звучать однаково або майже однаково, а значення мають різне. Ці міжмовні омоніми є майже серед усіх частин мови. Професор Михайло Кочерган (Київ) навіть уклав словник російсько-українських омонімів, який має аж 400 сторінок. Користувачам мови, білінгвам, тобто людям, які користуються обома мовами, треба бути обережними при підборі слова, бо часто під час механічного, нетворчого, невдумливого перекладу виникають курйозні ситуації. Ще колись Максим Рильський, видатний ерудит, поет, перекладач, писав, що переклад на українську мову, наприклад, з російської чи білоруської, приховує в собі багато небезпек, одна з яких — це наявність у споріднених мовах омонімів.
Скажімо, в телефільмах, які демонструють на каналах «К-1», «Україна» (та й на інших також!), як зазвичай, російською мовою, але з українськими субтитрами (і за те дякуємо!), у цих субтитрах допускають багато помилок. Дивно, що за справу перекладу беруться непрофесіонали, люди, які не знають української мови (хоча думають, що знають). До речі, цих помилок ще більше у дубльованих українською мовою фільмах, там додаються ще й орфоепічні помилки, тобто неправильно вимовляють українські слова. Але це інша тема. Наприклад, в одному фільмі російську фразу «Я тєбя на цеп посажу!» переклали так: «Я тебе на ціпок посаджу» (замість — ланцюг). В іншому фільмі замість української фрази «У місцях скупчення людей» написали «У містах скупчення людей», фразу «Доповідай, що сталося» перекладено «Докладай, що сталося». Або знову ж таки на каналі «К-1» персонаж питає: «Може, ви йому треба були?». «Йому ніхто не треба», — відповідає інший (треба було сказати «потрібні, потрібний»).
Такі помилки можна спостерігати не лише в перекладах фільмів, а й в інших ситуаціях. Наприклад, спортивний коментатор, розповідаючи про футбольний матч, сказав: «Не вистачило самої малечі, щоб забити гол», думаючи по-російськи, що не вистачало якоїсь там «малості». Розповідаючи про іншого спортсмена, якому десь там скоро «ісполнітся» 40 років, каже: «У вересні йому виконується 40 років».
Інколи подібні до цього лексичні помилки допускають журналісти, які також думають по-російськи, а говорити доводиться українською. Ось на студії «Ера» журналістка російське речення «Люді нє должни заніматься самолєчєнієм» перекладає: «Люди не мусять займатися самолікуванням» (треба було сказати не повинні).
А ось які курйози виникають у побуті. В автобусі одна жінка наступила на ногу другій. «Ой, даруйте», — чемно вибачилася вона. «Ти сматрі, ана наступіла мнє на ногу і єшчьо хочєт, штоби єй што-то дарілі!» — обурилася російськомовна.
Інший випадок. Хлопець одружився з російськомовною дівчиною, везе її в Галичину до батьків, повчає, як та має поводитися (сказати «Слава Ісусу Христу!», поцілувати батька і маму в руку тощо). Приїхали, все так і зробила молода і дещо худорлява жінка. Мати ж, подивившись на невістку, сплеснула руками і вигукнула: «Падоньку, яка твар бліденька!» («твар» у Галичині означає «обличчя»). Молода жінка зрозуміла це по-своєму і шепче на вухо чоловікові: «Ти сматрі, і «Славайсу» сказала, і в руку пацеловала, а она всьо равно тварью абазвала!».
Інколи такі омонімічні утворення можуть виникати внаслідок порушення фонетики, неправильної вимови звуків. Наприклад, жінка-росіянка, яка прожила в одному із сіл Гуцульщини десятки років, так і не навчившись правильно розмовляти українською (може, то Азарова родичка?), видала одного разу справжні мовні перли. Її син разом з однолітками — синами Калини та Олени — служив у війську. Настав час звільнення в запас, сусідські хлопці вже повернулися, а син російськомовної односельчанки ще дослужував. То мати й скаржиться: «Ти сматрі, Лєнін уже прієхал, Калінін прієхал, а маєво всьо нєт і нєт».
Часто на телебаченні можна почути кальковані з російської мови сталі словосполучення, мовні штампи, які в українській мові мають свої адекватні відповідники, але їх перекладають не буквально. Приміром, дуже часто можна натрапити на вирази «у даний момент», «у даний час», «у данім документі» тощо, особливо в звітах чи розповідях працівників правоохоронних органів: «Дані працівники міліції фінансуються даними директорами промислових підприємств»; «Даний предмет був виявлений у даного громадянина» тощо. У російській мові це слово вживається в значенні займенника «цей», тобто «этот», а в українській лексему «даний» можна вживати лише в ролі дієприкметника, а не займенника: «Шануймо дар, даний нам Богом, — нашу мову». Щодо виразів «у даний момент», «у даний час», «дані працівники, директори», «даний предмет», то тут треба вжити займенник «цей»: у цей час, у цей момент, у цім документі, ці директори, цей предмет тощо.
У деяких публікаціях, а особливо в українських піснях, часто вживають числівник «один», «одна» у значенні займенника «сам», «сама», числівник «другий», «друга», «другі» у значенні займенника «інший», «інша», «інші», чого, звичайно, допускати не можна. Числівники вживаємо тільки при перелічуванні, а в реченні, наприклад, «Я скажу вам друге» треба вжити означальний займенник «інше», у реченні «Я сумую одна, а тебе все нема» треба було написати (і заспівати) «сама».
Уже всі давно знають, що замість «слідуючий» треба вживати «наступний», «любИй» — це «будь-який», «за виключенням» — «за винятком», «самий високий» — «найвищий», «ти не правий» (так і проситься запитання: «а що, лівий?») — «не маєш рації, слушності», «ти помиляєшся», «а іменно» — «а саме», «вірно сказав» — «правильно сказав» тощо. Дуже сумно стає, коли навіть люди на високих посадах «рахують», а не «вважають» («я рахую, що ти не правийѕ», треба: «я вважаю, що ти не маєш рації, що ти помиляєшся» тощо.
Таких прикладів можна було б наводити багато, але тут подаємо лише окремі з них, які найчастіше трапляються в українському мовленні, пораженому російським впливом.