На тлі парламентської кризи лідер КПУ вирішив покрасуватися перед електоратом, повернути контроль над своєю фракцією і налякати ПР Медведчуком.
Сьогодні лідер КПУ Петро Симоненко чітко дав зрозуміти – вчорашні заяви лідера фракції ПР Олександра Єфремова про те, що за персональним дорученням Віктора Януковича «регіонали» готові забезпечити результативне голосування в парламенті, маючи 241 голос, порожня хвальба. Якщо читати між рядків заяви самого Симоненка, який, по суті, виставив ультиматум уряду Азарова, то стає очевидним – «регіонали» починають втрачати комуністів. Відкритим текстом Петро Миколайович, перш за все, дав стусана Миколі Азарову, від якого в ультимативній формі зажадав до кінця лютого представити програму уряду, інакше, мовляв, «розглядатися і прийматися будуть не цільові і програмні законопроекти, а вирвані з контексту і логіки розвитку закони на користь фінансових кланів і угруповань». Допустити такого комуністи, звичайно, не можуть, а тому не те що голосувати в унісон з «регіоналами» не будуть, а цілком можливо, поставлять питання про недовіру Кабміну.
На тлі реального безсилля «регіоналів» хоч якось упоратися з опозицією в парламенті така заява союзників може розглядатися винятково як удар у спину. Піти на це в найскладніший для «регіоналів» момент Симоненка подвигло відразу кілька причин.
Сама видима, але не головна – це бажання покрасуватися перед «червоним» електоратом: мовляв, у ході виборчої кампанії ми не даремно критикували уряд Азарова, не просто так підтримали його після виборів, комуністи «пильнують» і спуску «буржуям» не дадуть, якщо ті кривдитимуть «трудящих». Ця причина лежить на поверхні, але є у Симоненка й інші причини бити «регіоналів» по хворих місцях. І не лише їх, а і деяких своїх соратників, що зарвалися.
Річ у тому, що після виборів Петро Миколайович почав втрачати контроль над фракцією КПУ, більшість депутатів якої на утримання взяв перший віце-спікер Ігор Калетнік. Той самий Калетнік тепер є головним «контактером» із Партією регіонів, а точніше, з тим її крилом, яке представляє найближче оточення Президента. Відповідно, Калетнік несе відповідальність за збереження комуністами вірності союзному договору з ПР. Ось у цій ролі його і дискредитував своїми заявами Петро Симоненко.
Що ж пообіцяв Симоненко своїм соратникам за відступництво? У Петра Миколайовича в загашнику є певні домовленості про те, що КПУ може бути у ВР і в Україні «повпредом» інтересів Кремля. Зв´язковим між Симоненком і Білокам´яною виступає, швидше за все, лідер проекту «Український вибір» і кум Путіна Віктор Медведчук, який здійснив оборудку з комуністами ще в час президентської кампанії 2010 року. Тоді СДПУ(о) і КПУ були в одному Блоці лівих сил, який рухав у президенти Симоненка. Цікаво, що зовсім недавно Симоненко висловився за необхідність проведення всеукраїнського референдуму ще до Вільнюського саміту і необхідність запитати у народу, чи хоче він тісного зближення з ЄС. Далі Симоненко нічого не сказав, але явно малося на увазі, що якщо українці не хочуть асоціації з ЄС, то вони бажають вступу України до Митного союзу з Росією. А все це – і референдум, і блага МС – головні фішки Віктора Медведчука.
Судячи з усього, відразу після виборів Симоненко дуже загрався, торгуючись і з Росією, і з Партією регіонів, а тому і втратив контроль над процесом. І зараз, коли у «регіоналів» погані справи, вирішив відіграти ситуацію назад. І можливо, не просто набити собі ціну в КПУ і у «регіоналів», а реально знайти іншого господаря. Отже, не виключено, що дуже скоро ПР, аби зібрати більшість в українському парламенті, доведеться просити допомоги в Кремлі.