Ця фраза, по суті, вирвалася з вуст першої заступниці голови однієї з райдержадміністрації. Власне, йдеться про Городенківській район, де саме через відсутність автотранспортного підприємства, є чимало проблем з пасажирським сполученням з деякими селами. Йдеться про так звані неперспективні маршрути, на яких більше бензини спалиш та поб’єш буса, ніж заробиш. Звісно, у радянські часи, коли автобусні парки були державними, таких проблем не виникало. Їздили, куди керівництво накаже. До того ж, кишеня, по суті, була загальною. Тепер кожен працює на себе. Тож влада на місцях, у буквальному розумінні слова, умовляла перевізників, щоби вони погодилися обслуговувати певні села. І тепер, на засіданні конкурсного комітету з питань пасажирських перевезень, виникали до них певні питання, скажімо, старий автобус, допущені порушення ліцензійних умов тощо, то представники РДА, можна сказати, груддю вставали на їх захист. Лише б дали дозвіл їздити, возити людей.
Зауважу, що члени комітету не закостенілі бюрократи і йшли на певні поступки, але, із застереженнями. Наприклад, не могли визнати переможцем конкурсу перевізника, який набрав по оціночні шкалі конкурсних пропозицій лише 30 балів, тоді як потрібно мінімум 50. Але, виходячи з ситуації, що крім нього на той маршрут більше претендентів немає, дали тимчасовий дозвіл на його обслуговування. А за цей час підприємець зможе добрати необхідну кількість балів, скажімо, за рахунок позитивної характеристики райдержадміністрації.
Чи візьмемо такий момент, як вік автобуса. Хоча можна погодитися з твердженням одного з перевізників, що старі Пази та ЛАЗи більш надійні, ніж нинішні «Богдани» та «Еталони», котрі починають «сипатися» вже на третьому році експлуатації. Та все ж є певні вимоги і якщо автобусу більше десяти років, то це вже серйозний мінус. Щоправда, на цьому засіданні конкурсного комітету таких транспортних засобів не було. Хоча деякі із заявлених автобусів вже майже досягли «пенсійного» віку. Їхніх власників визнали переможцями конкурсу, але з певним застереженням. В угоді буде записана вимога щодо заміни транспортного засобу на новіший протягом певного терміну. Здебільшого, давали півтора року. Якщо за цей час перевізник не виконає умов договору, звісно, робитимуться відповідні висновки. А, якщо, наприклад, на той чи інший маршрут з’явиться ще один претендент, у якого автобус більш комфортабельний, сучасний, зрозуміло, кому нададуть перевагу.
Щоправда, на цьому засіданні конкуренції не було. Хоча останнім часом це вже стало рідкістю. Як правило, на кожному конкурсі було кілька маршрутів, на обслуговування яких претендувало, як мінімум, два перевізника. Але тут були зібрані такі маршрути, обслуговувати які бажаючих особливо не було. Ну хто погодиться працювати собі якщо не у збиток, то без певного прибутку? Але ж людям їздити треба. То, наприклад, в сільраді села Бабин Зарічний Калузького району знайшли такій вихід з ситуації, що самі придбали автобус і найняли водія. Це при тому, що населений пункт дотаційний, рейс збитковий, але сільська влада все ж вишукала кошти, щоби люди мали чим доїхати до райцентру. Подейкують, що грошима допомогли місцеві жителі, котрі перебувають на заробітках за кордоном.
Поки що це єдиний випадок в області, та хотілося б, щоби його перейняли і в інших місцевостях. При чому, своє слово сказала й районна влада, допомагаючи у придбання транспортних засобів для обслуговування так званих неперспективних маршрутів. І тоді не треба буде шукати перевізників, обіцяючи різні блага взамін згоди обслуговувати той чи інший населений пункт. Не треба буде ставати груддю на захист своїх претендентів, коли на конкурсі до них виникатимуть цілком підставі претензії.
Ще раз нагадаю, що завдання, котре стоїть перед членами конкурсного комітету, це, в першу чергу, турбота про пасажирів. Щоби транспорт був зручний і безпечний, щоби автобуси їздили як передбачено, а не в залежності від забаганок перевізника. А фактів хамського відношення до пасажирів можна, на жаль, навести чимало. Наприклад, в одному селі був підприємець, котрий, по суті, монополізував маршрут. Інші «буси», котрі проїжджали через цей населений пункт побоювалися підбирати людей, бо місцевий перевізник влаштовував сварки, погрожував водіям і таке інше. Водночас його транспортний засіб міг, скажімо, у суботу не вийти в рейс, бо поїхав обслуговувати «весіллє». Щоправда, тепер вже того перевізника немає.
Інший приклад відбувся не так давно – в ту суботу, яку відробляли замість 7 березня. Пасажирам, котрі їхали з обласного центру до Богородчан того дня було складно потрапити додому. На «бус» доводилося чекати до півгодини, а то й більше. Чому? Бо перевізники їхали як їм сі хотіло. Очевидно, з Богородчан у напрямку Івано-Фраківська було мало пасажирів, а ці буси вирушають не за розкладом, а по мірі заповнення «буса» людьми. Хоча існують відповідні графіки і таке інше, та богородчанські перевізники вважають, що вони встановлюють свої правила гри. Міркуємо, це ще не довго триватиме.
До речі, на цьому засіданні конкурсного комітету представник Коломийської райдержадміністрації, можна сказати, у приватному порядку, попросив розібратися з одним їхнім перевізником, на якого надходить багато скарг від пасажирів пільгових категорій. Можу з майже стовідсотковою впевненістю написати, що незабаром тому чоловікові доведеться шукати іншу сферу діяльності.
Та закінчити репортаж хочу на позитивній ноті. Йдеться, про так звану зарплату в конвертах. Коли конкурсний комітет у такому складі, як він є зараз, лише починав працювати, у графі « середній рівень заробітної плати водіїв перевізника « доводилося бачити такі цифри – 400, 500 гривень. Звісно, ніхто за такі гроші не працював. Зарплата приховувалася від оподаткування, необхідних відрахувань. Це надзвичайно дратувало голову комітету заступника голови ОДА Василя Плавюка. «Давайте, витягуйте гроші з конвертів». – вимагав Василь Сидорович. І на цьому засіданні з приємністю відзначили, що ці зусилля були недаремні. В оцінці конкурсних пропозицій претендентів можна було побачити такі суми як 1000 гривень, 1200 і навіть півтори. І, зазначу, з такою ж принциповістю члени комітету підходитимуть до всіх вимог, котрі визначив законодавець по відношенню до перевізників.
Ігор НИКОРОВИЧ