В Івано-Франківську 14 квітня відбулася IV науково-практична конференція «Міжнародні злочини рф – від документування до покарання». Під час заходу учасники говорили про фіксацію воєнних злочинів РФ, захист постраждалих і механізми притягнення винних до відповідальності.
Конференцію провели вже вчетверте. До неї долучилися не лише фахівці та експерти з України, а й представники Франції, Бразилії та Польщі. Частина учасників працювала наживо у Палаці Потоцьких, інші підключилися онлайн.
Організаторами стали Центр документування та дослідження воєнних злочинів, кафедра Навчально-наукового юридичного інституту Карпатського національного університету імені Василя Стефаника, Центр дослідження конституційної юстиції та громадська організація «Поступовий гурт франківців». Захід відкрили представники університетського середовища, місцевої влади та державних інституцій.
«Науковці не залишилися теоретиками, а активно включилися в процес документування. Тому ми повинні зробити все, щоб ці злочини були покарані», — сказала Валентина Якубів.
Програму побудували у форматі двох секцій із кількома тематичними панелями. У першій секції обговорили роль державних органів і громад у документуванні злочинів РФ, міжнародне правосуддя, правосуддя перехідного періоду, фіксацію свідчень недержавними акторами та злочини російського імперіалізму. Друга секція стосувалася порушень міжнародного гуманітарного права, захисту постраждалих, реформ правової системи в умовах війни, кримінально-процесуальної політики та порушень прав дітей під час російсько-української війни.
Організаційний комітет очолила ректорка Карпатського національного університету імені Василя Стефаника, докторка економічних наук, професорка Валентина Якубів. До нього також увійшли директор Навчально-наукового юридичного інституту Юрій Микитин, професори Павло Фріс, Сергій Адамович, Юлія Кернякевич-Танасійчук, Ігор Козич, Ігор Медицький та Ігор Онищук.
Понад 1500 свідчень і тисяча судових рішень
Станом на 2026 рік в Україні вже винесли понад тисячу судових рішень у справах про воєнні злочини. Водночас питання реального покарання винних, як зазначалося на конференції, залишається невирішеним. Завідувач кафедри теорії та історії держави і права Навчально-наукового юридичного інституту Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Сергій Адамович розповів, що дослідники працювали у 33 шелтерах в Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській і Чернівецькій областях.
За цей час вони зібрали близько півтори тисячі свідчень людей, які постраждали через війну та окупацію. Йшлося про людей, які розповідали про пережите та давали свідчення для подальшої фіксації злочинів.
«Люди розповідають про злочини, які складно навіть уявити. Все, що може придумати і не придумати людська уява, ми маємо про це дані. Це найзадокументованіша війна в історії», — сказав Сергій Адамович.
Крим, громади і міжнародне правосуддя
Окрему увагу на заході приділили окупованому Криму. Під час першої панелі обговорили тему «Еволюція міжнародних злочинів РФ в окупованому Криму (2014–2026): від системних порушень до інституціоналізованих репресій». Заступниця керівника відділу Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим Людмила Шевчук говорила про системну модель переслідувань, спрямовану проти журналістів, правозахисників, адвокатів, кримських татар і всіх, хто не погоджується з нав’язаними правилами.
«На сьогодні в окупованому Криму ми бачимо не поодинокі випадки тиску, а вже цілісну систему репресій. Журналісти, які висловлюють позицію, відмінну від тієї, яку нав’язує російська федерація, отримують дуже суворі вироки — 14 років, 19 років колонії суворого режиму. Так само поширеними є репресії проти адвокатів і правозахисників, які допомагають людям, переслідуваним окупаційним режимом. Ми також бачимо дедалі більшу закритість місць несвободи в Криму, що ще більше ускладнює доступ до людей для адвокатів, рідних і правозахисників та унеможливлює отримання інформації про їхній стан», — сказала Людмила Шевчук.
«Ми говоримо про мілітаризацію освітнього простору, про системне залучення дітей до так званих патріотичних рухів, про насадження окупаційної політики з малих років. Дітям намагаються прищепити лояльність до росії і водночас вороже ставлення до України. Для цього використовують різні уроки, проєкти та програми, які отримують підтримку від російських державних структур. І важливо, що ці факти вже фіксують міжнародні інституції», — повідомила Людмила Шевчук.
Про роль органів місцевого самоврядування в документуванні злочинів на тимчасово окупованих територіях говорила директорка юридичного департаменту Маріупольської міської ради Донецької області Ольга Крохмальова. Вона зазначила, що громади часто не мають прямого доступу до місць подій, однак першими накопичують звернення людей, фіксують руйнування, втрати й свідчення постраждалих.
«Проблематика документування на тимчасово окупованих територіях відрізняється насамперед тим, що ми не маємо безпосереднього доступу до цих територій. Але водночас ми розуміємо, що справедливість для людей неможлива без належної фіксації злочинів і завданої шкоди. Серед мешканців постраждалих громад є чіткий запит на покарання винних, на встановлення реальної кількості жертв, на відновлення прав постраждалих і на отримання компенсації, зокрема за рахунок російських активів», — сказала Ольга Крохмальова.
На конференції також виступив прокурор Дмитро Куриленко, який працював із документуванням воєнних злочинів на деокупованих територіях Харківщини. Він розповів про перебудову роботи після початку повномасштабного вторгнення, використання OSINT, фіксацію руйнувань, поховань, слідів обстрілів і мінування, а також про цифровізацію матеріалів. Французький адвокат Ніколя Ліньоль, який викладає в Університеті Парі-Ест Кретей, зазначив, що представляє інтереси близько двох тисяч постраждалих у Міжнародному кримінальному суді в Гаазі та у процесах, пов’язаних зі Спеціальним трибуналом щодо злочину агресії проти України, а до МКС уже скеровано понад дві тисячі досьє.