В Івано-Франківську відкрили анотаційну дошку Герою України Владиславу Сенюку

В Івано-Франківську 28 травня відкрили анотаційну дошку Герою України Владиславу Сенюку. Пам’ятний знак встановили на фасаді Коледжу технологій та бізнесу, де навчався військовий.

Анотаційну дошку присвятили Владиславу Сенюку — захиснику України, який загинув, виконуючи військовий обов’язок. На подвір’ї навчального закладу зібралися рідні полеглого воїна, побратими, викладачі та студенти коледжу, а також мешканці громади. Під час церемонії присутні молилися за загиблого, поклали квіти й згадували його.

Владислав Сенюк служив у Центрі спеціальних операцій «А» СБУ. Він був командиром групи, мав звання капітана. За відданість Україні та героїчний чин Владислава Сенюка посмертно удостоїли звання Героя України та нагородили орденом «Золота Зірка».

Промови рідних і побратимів

Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків під час відкриття дошки говорив про службу Владислава Сенюка та його вірність присязі. Він також згадав, що родина втратила двох військових: батько загинув в АТО, а син — у новітній московсько-українській війні.

«Ця родина унікальна, тому що в АТО загинув батько, а вже в новітній московсько-українській війні загинув син. Коли був похорон, скільки хлопців приїхало віддати честь Герою України і які теплі слова всі говорили про чин, про вірність Батьківщині, про вірність присязі. Насправді таких людей і таких військових не так багато. Навчених, які вміють і виконують завдання в тилу ворога, на передовій, і вміють майже все. На жаль, героя немає з нами. Але наш обов’язок пам’ятати героїчні вчинки і гордитися в тому, що ваш випускник є дійсно герой України, який віддав найдорожче – своє життя», — сказав Руслан Марцінків.

Брат Героя України Богдан Сенюк пригадав роки навчання Владислава у коледжі та розповів про його ставлення до родини, побратимів і України. Він згадав, що Владислав навчався разом зі своєю майбутньою дружиною Танею.

«Він бігав цими коридорами, вчився зі своєю майбутньою дружиною Танею. Я пам’ятаю, вони стояли пліч-о-пліч, сміялися, радувалися, будували і говорили за майбутнє. І так Бог дав, що не таке довге воно було», — поділився Богдан Сенюк.

Також Богдан Сенюк розповів про рішення брата повертатися на фронт навіть після поранень і контузій. За його словами, Владислав, перебуваючи на відновленні, знову повертався до служби.

«Одного разу, коли він приїхав після уже енної контузії і мав відлежатися в лікарні, він через тиждень знов каже: “Я вертаюся туди”. Я кажу: “Влад, як ти можеш, побудь хоча б, відійди”. Він каже: “Ти знаєш, Богдан, а якщо не я, то хто піде?”», — каже Богдан Сенюк.

Коледж: випускника пам’ятатимуть

Директор Коледжу технологій та бізнесу Василь Бабінець назвав подію особливою для навчального закладу й наголосив, що Владислав Сенюк був активним студентом. За його словами, Владислава добре пам’ятали викладачі та одногрупники, зокрема на кафедрі туризму.

«Для нас це не просто ім’я на дошці – це набагато більше. Це наш випускник. Ще так недавно, у 2014 році, він закінчував наш навчальний заклад. Ми дійсно всі добре пам’ятаємо його. Викладачі кафедри туризму та і всі викладачі коледжу. Добре пам’ятають Влада, тому що він був старанним студентом. Він був дуже активістом, брав участь у дуже багатьох заходах, які проводилися в коледжі. Всі знали Владислава Сенюка. Тому нам теж дуже болісно від сьогоднішнього дня», — ділиться директор коледжу Василь Бабінець.

Василь Бабінець також зазначив, що пам’ять про Владислава Сенюка стане орієнтиром для майбутніх студентів, які приходитимуть до коледжу. Він сказав, що кожен, хто бачитиме обличчя випускника, розумітиме ціну свободи.

«Кожен студент, який буде заходити в коледж, буде бачити обличчя Влада Сенюка і буде розуміти, що свобода не дається просто так. За свободу треба боротися. І за свободу борються герої», — зазначив Василь Бабінець.

До присутніх звернулися й рідні Владислава Сенюка. Його бабуся, пані Василина, згадала онука як добру й щиру людину, яка любила свою сім’ю та Україну.

«Можу розказати за свого онука Владика. Він був дуже хорошим хлопчиком від маленького до великого, допоки пішов воювати. Він дуже любив свою сім’ю, любив людей, любив дуже усіх. Він дуже був хороший», — сказала бабуся Героя пані Василина.

Матір дружини Владислава, пані Тамара, подякувала родині за виховання військового та побратимам, які, за її словами, підтримують пам’ять про нього.

«Я перш за все хочу подякувати Господу Богу за те, що я мала таку дитину, Владислава. Я хочу подякувати тобі, Іринко, дорога моя свахо, за виховання сина. Я хочу подякувати за те, що ви прийшли вшанувати пам’ять Владислава. Він мав дуже велику дружню родину. Він мав ще більше, бо мав побратимів, які його дуже любили і люблять, бо приїжджають, відвідують, дзвонять, пишуть. Дякую вам, хлопці! Нехай береже вас Бог!», — сказала пані Тамара.