У палаці Потоцьких в Івано-Франківську обговорили Гуцульщину як простір творчого натхнення від Франка до сучасних митців

29 серпня в Івано-Франківську, у палаці Потоцьких, відбулася дискусійна панель «Гуцульщина як простір творчого натхнення: від Франка до сучасних митців» у межах FRANKOFEST 170.

Центральною темою розмови стала Гуцульщина та її роль як середовища для творчості. Учасники обговорювали, що робить цей регіон особливим культурним простором і чому про нього варто дізнаватися. Під час панелі йшлося про поєднання природи, історичної пам’яті, традицій, людей і світогляду, які формують уявлення про край. Спікери також ділилися історіями та особистими ситуаціями, пов’язаними з Гуцульщиною.

До обговорення долучилися Уляна Маляр — журналістка, письменниця, отець Іван Рибарук — священник, протоієрей, письменник та суспільний діяч, Ярема Стецик — сучасний митець і музикант, Олександр Бондаренко — історик та автор туристично-етнографічного проєкту «Капітан Дземброня». Модерувала подію історикиня, керівниця ГО «Відкритий код» Ірина Стасюк. Розмова була зосереджена не на традиційному образі Карпат, а на ширшому культурному вимірі регіону.

«Приїжджайте [на Гуцульщину] , але не надовго. Для мене Буковець [ високогірне село в Івано-Франківській області] – це оаза, дуже недоторкане місце. Я буду говорити щиро: я бачу, що воно забудовується, і мені стає трохи сумно. Тому, як у нас кажуть, приїхайте [приїжджайте] ненадовго», — розповідає Уляна Маляр.

Окремим блоком дискусії став Іван Франко та те, що поєднує його з Гуцульщиною. Учасники говорили про творчість поета як приклад того, як локальний культурний матеріал може виходити за межі конкретного регіону. Спікери ділилися власними історіями знайомства з його творами. У розмові Франка згадували як етнографа, фольклориста та фемініста.

Під час події також звернули увагу на сучасне мистецьке бачення гуцульської спадщини. Учасники говорили про те, що традиційна культура змінюється, а її елементи можуть трансформуватися та поєднуватися із сучасним мистецтвом, музикою, літературою й іншими формами творчості. У цьому контексті пролунала думка про те, якими інструментами культурні діячі могли б говорити з аудиторією сьогодні.

«Мало хто читає книжки, тому пояснити хто такий Франко – важко. Як я для себе це мислю, усі ці добродії, про яких говорили: Станіслав Вінценз, Ломацький, Франко – вони б були зараз тревел – блогерами. Вони б мали ютуб-канал чи хтось, можливо, тікток. І розказували б це все тими формами, якими можна достукатись до людей. Вони були б дуже сучасними», — каже Олександр Бондаренко.

Дискусійна панель стала однією з подій FRANKOFEST 170, який заснували до 170-річчя Івана Франка, щоб розповідати про його культурну спадщину через різні напрями та формати. Учасники наголошували на важливості Гуцульщини в цьому контексті, зважаючи на те, що її культурний образ значною мірою сформувався завдяки митцям і дослідникам. Під час розмови згадували, що Іван Франко глибоко досліджував цю тему.

Наприкінці зустрічі учасники разом куштували грушевий пиріг, який, за спогадами дітей, любив Іван Франко.