У тяжкому стані до реанімації доставили 61-річну жительку села Соколівки Косівського району. У жіночки була роздроблена права рука. Травмувалася вона, працюючи на електричній січкарні. Її руку за одяг затягнуло під ніж і вона практично залишилося без кісті. Потерпілій пощастило, що її вчасно доставили до лікарні і вона не стікла кров’ю.
Наступного дня з того ж села шпиталізували ще одну жінку, яку місцеві люди виявили на узбіччі дороги. Точне, вона сиділа на невисокому мурованому паркані. Люди зателефонували сільському голові, якій й відвіз потерпілу, котра скаржилася на отруєння шлунку, до лікарні. Зрештою, це не такий вже сенсаційний випадок, якби не кілька обставин.
Найперше, що ця 64-річна жіночка є жителькою Києва. Принаймні, в її паспорті є конкретні дані про місце проживання у столиці, зокрема, у Дарницькому районі. Але, як розповів нам війт Соколівки Василь Стефурак, у селі вона разом з незаміжньою дочкою опинилася кілька років тому. Ніби втекла від чоловіка, котрий погано поводився з ними, чіплявся до дочки з певними намірами. Чому обрала саме Соколівку – тяжко сказати. Швидше за все, десь випадково познайомившись з однією жителькою цього села, розчулила нашу землячку своєю розповіддю і добра гуцулка тимчасово прихистила киян. Ну а далі столичні гості, усвідомивши, що люди тут гостинні, вирішили взагалі тут осісти. Щоправда, «осіли» не у повному розумінні цього слова. Постійного місця проживання не мають. Тиняються від хати до хати. Десь пустять на нічліг, десь нагодують, дадуть щось з одягу. Також знаходять собі притулок в будівлях, де ніхто не проживає. Додому повертатися не бажають, хоча ніби дільничний міліціонер вже зв’язався з їх чоловіком і батьком, котрий готовий прийняти дружину з дочкою.
За словами Василя Стефурака, він намагався на зиму, аби не мерзла, влаштувати старшу жінку до реабілітаційного центру у Яблуневі. Та на відріз відмовилася. Мовляв, вона сюди приїхала не по «центрах» ходити, а …оздоровлюватися. До чого це привело – бачимо. Отож у сільського голови з дільничним є морока з жіночками. До речі, вони, так би мовити, «безхатченки» не у класичному розмінні. Мається на увазі, вічно п’яні, брудні особи. Обидві алкоголем не захоплюються. Але, каже Василь Григорович, останнім часом від жителів села почали надходити скарги щодо дрібних крадіжок з подвір’я, стаєнь і є така підозра, що це може бути справа рук наших героїнь…