Український конфлікт і психологічний стан російського президента в огляді іноземної преси.
Вони повністю виключили перспективу військового втручання, але ввели проти Росіїсанкції, які завдали куди більший збиток, ніж вони самі того очікували. Крім допомогикиївському уряду, їхні головні інструменти впливу знаходяться в економічній сфері.
Але чи є якась інша політика, крім санкцій?
Перед ними було поставлено три завдання. Насамперед, це символічне значення:показати неприпустимість першої з кінця Другої світової війни анексії частини території іншої держави.
Далі, каральна функція: анексія Криму Росією не могла залишитися без наслідків.Нарешті, дипломатичний тиск: потрібно було підштовхнути Москву до домовленості з Києвом щодо східних областей.
Дві перші цілі були досягнуті. Але не третя. Європейські та американські санкціїзагострили і без того важке становище російської економіки у зв’язку з падінням цін нанафту і газ. У країні почалася рецесія, інфляція стрибнула вгору, курс рубляобвалився, банки безсило дивляться на відтік капіталів. Криза висвітлила структурніслабкості країни, чиє відносне процвітання останніх декількох років спиралосявиключно на експорт вуглеводнів.
Росія стала жертвою «нафтового прокляття»: комфортне життя на хвилінафтових надходжень загальмувало модернізацію і диверсифікаціювиробничого апарату
Економічна криза поставила під сумнів суспільний договір між путінською владою і середнім класом (ви заробляєте гроші, але тримайтеся осторонь від політики). Йому назміну прийшло розпалювання націоналістичних настроїв, які підживлюються примароюоточення Заходом і захисту «братнього» українського народу.
Заявивши про священність захисту російських і російськомовних людей позаросійських кордонів, Володимир Путін поставив себе в скрутне становище, тому щодати задній хід просто так вже не вийде. Він не може піти на поступки і не втратити прицьому підтримку громадської думки, 80% якої вважають, що батьківщина знаходиться в небезпеці. Таким чином, санкції не наблизили сторони до компромісу, а лише сприяли посиленню російської позиції.
Подвійний нульовий варіант для України
– The Financial TimesЗахід виключає військовий варіант, в той час як сепаратисти на Східній Україні і Москваштовхають до подібного сценарію. В результаті Україна опинилася на шляху до військового вирішення, яке суперечить волі більшості її громадян.
У 1880-ті роки СРСР і НАТО домовилися про "подвійний нульовий варіант" –зобов’язалися не розміщувати ракети середньої дальності в Європі.
Але поки ситуація на місцях складається на користь Росії, ймовірність дипломатичного вирішення все менше.
Ми повинні заявити: якщо Росія ігнорує свої зобов’язання щодо сприяння виконаннюМінського протоколу, у нас, можливо, не залишиться іншого вибору, окрім якзабезпечити Київ оборонними озброєннями.
Настільки ж важливо боротися з непрозорістю і дефіцитом інформації. До російських телеглядачів додаткова інформація навряд чи добереться, але у світі вона допомогла брозвіяти аргументи, висунуті на користь пом’якшення санкцій.
Якщо ми нічого не зробимо, то, цілком можливо, виявимо, що у кризи, яка вибухнулачерез Україну, дійсно виявиться військове рішення.
На що хворий Путін?
– USA TodayДослідження було підготовлене у 2008 році.
У доповіді сказано, що дослідники не можуть довести свою гіпотезу щодо Путіна та синдрому Аспергера, так як у них не було можливості зробити російському президентові томографію мозку. Як обґрунтування цих висновків автори доповідіпосилаються на роботи фахівців з аутизму. Невідомо, чи робили Пентагон абоспівробітники адміністрації США якісь дії на базі цього дослідження.
У дослідженні від 2008 року стверджується, що Стівен Порджес (в цей час професор психіатрії Університету Північної Кароліни) зробив висновок, що у "Путіна є якасьформа аутизму".
Порджес пояснив: насправді він зробив висновок, що американським чиновникампотрібно вибирати тиху обстановку для спілкування з Путіним, оскільки поведінка і вираз обличчя Путіна свідчать, що при спілкуванні в численних групах людей ця людина займає оборонну позицію.
Для Путіна головна форма компенсування – надмірний контроль, що "відбивається найого стилі прийняття рішень і на тому, як він керує країною.
"Сьогодні неврологи з нашого проекту підтверджують більш ранню гіпотезу цього дослідницького проекту, що на дуже ранньому етапі життя, можливо, навіть вматеринській утробі, Путін зазнав якоїсь колосальної півкульної події в районі лівої скроневої долі передлобової кори головного мозку, яка пов’язана як з центральною, такі з периферичною нервовою системою, з великою моторикою правого боку його тіла(голова, грудна клітина, рука і нога) і його мікромімікою обличчя, поглядом, слухом,голосом і емоційною реакцією в цілому", – йдеться в одному з досліджень.