В Україні було три голодомори – 1921–1923 рр., 1932–1933 рр. та 1946–1947 рр., які влаштувала Російська імперія, що на той час називалася СРСР. Вони були актами геноциду проти українського народу.
Наймасштабнішим був голодомор 1932–1933 років, здійснений вищим керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932–1933 роках, шляхом організації штучного масового голоду, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані переважну більшість населення якої становили українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу і Української СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху які не хотіли підкорятися більшовикам, спецоперація фізичного винищення українських селян, з метою розмиття етнічного українського кордонну і заселення спустошених етнічних українських земель чужинцями з території інших республік.
Спланована конфіскація врожаю зернових та усіх інших продуктів харчування в українських селян представниками радянської влади впродовж Голодомору 1932-33 років безпосередньо призвела до вбивства українських селян голодом у мільйонних масштабах в східній і центральній Україні , при цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах та навіть здійснювала його експорт за кордон під час Голодомору.
Попри те, що дії представників сталінської влади, що спричинили смерть людей голодом, кваліфікувалися згідно з нормами тогочасного радянського кримінального законодавства як масове вбивство, причини цього масового злочину ніколи в СРСР не розслідувалися та ніхто з можновладців, причетних до злочину, не поніс покарання при тому, що навіть найвище керівництво СРСР, знало про факти загибелі людей від голоду.
16 лютого 1933 року, коли в результаті насильної конфіскації зерна і продовольства багато тисяч селян почали вмирати з голоду, на місця надійшла директива: «Категорично заборонити будь-яким організаціям вести облік випадків смерти на грунті голоду, окрім органів ДПУ». Сільрадам які контролювалися російськими більшовиками було дане розпорядження при реєстрації смерті не вказувати її причину. Більше того, у 1934 році надійшло нове розпорядження: усі книги про реєстрацію смертей за 1932–1933 роки відіслати до спецчастин і знищити.
31 серпня 1933 року побачила світ постанова РНК СРСР «Про переселення на Кубань, Терек та Україну». Запропоновано Всесоюзному переселенському комітету при РНК СРСР терміново організувати до початку 1934 року переселення в Україну з різних регіонів СРСР 15-20 тисяч сімей, а на Кубань і Терек не менше 10 тис. сімей.
