За попередніми даними, жителька івано-Франківська колишня вчителька школи-дитсадка ім. Софії Русової, що на вул. Василіянок, могла померти від нині рідкісної на Прикарпатті дифтерії. Жінку поховали 18 грудня і, наскільки нам відомо, попередили людей, котрі прийшли провести її в останню путь, не контактувати з тілом під час прощання.
Ця подія викликала значний резонанс в Івано-Франківську, хоча, як зазначила позаштатний епідеміолог департаменту охорони здоров’я ОДА в Івано-Франківській області Марія Бойко, остаточної відповіді бактеріологічної експертизи з приводу причини смерті жінки ще немає. Проте як тільки виникла підозра на дифтерію, було одразу проведено відповідні санітарно-епідеміологічні заходи в школі-дитсадку, де викладала покійна, хоча вона звільнилася з роботи ще 7 грудня.
На момент підготовки цього матеріалу там ще працювали фахівці Івано-Франківської міської санепідемстанції. Також обстежують учнів класу в школі, де вчиться син жінки, рідних та близьких, знайомих, котрі останнім часом контактували з покійною.
За словами Марії Бойко, останній випадок дифтерії на Прикарпатті було зафіксовано майже два роки тому в Тисменицькому районі. Захворіла теж молода жінка, але, на щастя, її вдалося вилікувати.
Ажіотажу додало кілька обставин. По-перше, покійна до 7 грудня цього року працювала в школі-садку ім. Софії Русової, що на вул. Василіянок. Отож про цей випадок стало відомо великій кількості людей, які мають маленьких дітей, за здоров’я яких, звісно, дуже переживають. Друга обставина полягає в тому, що у навчальному закладі з’явилися працівники Івано-Франківського міськрайонного управління Держсанепідемслужби в Івано-Франківській області, які провели дезінфексію, а також провели обстеження дітей та дорослих, які контактували з колишньою вчителькою. Хоча і Марія Бойко і виконуюча обов’язки керівника міської санепідемстанції Оксана Федорович наголошували, що йдеться тільки про підозру на дифтерію, остаточних результатів бактерілогічного аналізу ще не було
– Та якби ми на них чекали, сенсу в наших профілактичних заходах вже не було б. – каже Оксана Зінов’ївна. – Отож як ми тільки отримали повідомлення з лікарні, куди шпиталізували хвору жінку, що є підозра на дифтерію, відразу почали діяти згідно з нашими інструкціями і наказами.
Крім школи-садка дезінфекція була проведена за місцем проживання жінки, в класі школи, де навчається її син. Також під обстеження потрапили рідні та близькі покійної, однокласники сина. Загалом понад 330 осіб. Ми не чули, щоби у когось з них виявили хворобу, та спостереження за цими людьми продовжується.
Вважалося, що дифтерію на Україні подолали. Проте це виявилося не так. Як розповідала Марія Бойко, наприкінці існування СРСР в засобах масової інформації була проведена ціла кампанія проти вакцинації, в тому числі, й від дифтерії. Під її впливом чимало людей відмовлялися від щеплинь. Результати не забарилися. У 1991-1997 роках на Україні лютувала епідемія дифтерії, на яку захворіло понад 17 тисяч людей. 629 з них померло. Щоправда тоді ще були запаси протидифтерійної сироватки і людям проводили вакцинацію незалежно від їх бажання. Зрештою, налякані масштабами хвороби українці і не збиралися відмовлятися.
Наразі ситуація ускладнюється тим, що вакцину практично не закуповують. Остання партія до нас прийшла десь у 2011 році, пригадує Марія Андріївна. Щоправда, є вакцина для щеплення маленьких дітей до річного віку. І то відсотків так на 70-90 від необхідної кількості. А ось для дорослих її практично немає.