Вчені Київського економічного інституту підрахували, що дипломовані фахівці в Україні заробляють лише на 20% більше тих, хто університетів та інститутів не закінчував.
Вища освіта в Україні перестає бути чимось особливим. У суспільстві склався стереотип – не вступив до вишу, значить невдаха. Хоча, вступаючи на ту чи іншу спеціальність, мало хто замислюється, а чи знайде в житті застосування отриманим знанням. Головна мета – отримати диплом. За останні 20 років вступати до вишів стало вдвічі більше українців. Якщо в 1990/91 роках з 600 тисяч випускників шкіл та ПТУ до вишів вступили лише 174 тисячі, то в цьому з 500 тисяч випускників студентами університетів, академій та інститутів стали 370 тисяч.
Економіст Київського економічного інституту Ганна Вахітова вивчає соціальні проблеми економіки перехідного періоду, в тому числі вплив на економіку процесів, що відбуваються у сфері освіти. Ганна вважає, що одна з головних причин того, що зарплата дипломованих фахівців трохи відрізняється від заробітків роботяг, – надлишок освічених людей.
– Праця дипломованих фахівців знецінюється, тому що існує дисбаланс між попитом і пропозицією, – пояснює Ганна Вахітова. – Зараз в Україні дефіцит людей робочих спеціальностей, але випускники шкіл рвуться до вишів. Хоча вже зараз людям з профільною освітою пропонують зарплати такі ж, а іноді навіть вищі, ніж дипломованим фахівцям. Випускникам же вишів, які не змогли знайти роботу за фахом, доводиться влаштовуватися туди, де їх вища освіта нікому не потрібна. 11% українців взагалі працюють не за фахом, у 20% рівень освіти вище займаної посади, а близько 6% виконують роботу, для якої потрібен більш високий рівень освіти.
Ще одна причина такої низької віддачі від вищої освіти – тарифна сітка. Хоч вона й існує формально тільки у державному секторі, але спричиняє значний тиск на ринок праці. Наприклад, на державному підприємстві не можуть поставити зарплату слюсареві більшу, ніж, скажімо, інженеру. Навіть якщо слюсарів катастрофічно не вистачає, а інженерів – у надлишку.
– Але в Росії така ж ситуація, однак там людина з університетським дипломом отримує на 33% більше, ніж той, у кого його немає.
– Цікаво, але ще в 1991 році в Росії віддача від освіти була нижчою, ніж у нас (до слова, у нас з 1991 року вона практично не змінилася). Вчені дослідили, за рахунок чого стався такий ріст. Адже частка зайнятих на ринку праці людей з вищою освітою в обох країнах приблизно однакова. Так от: колеги дійшли висновку, що причини – у попиті. Тобто у нас недостатній попит на освічений персонал. Плюс – високі виплати при звільненні, більш низька мобільність праці (змусьте безробітного киянина поїхати працювати, скажімо, в Донецьк).
Тому, поки попит на ринку праці на таких фахівців не виросте, поки не утвориться критична маса працедавців, готових платити більше персоналу з дипломом, віддача від освіти так і буде низькою.
– А в Південній Африці за рахунок чого дипломований фахівець отримує аж на 76% більше?
– Там гострий попит на фахівців з вищою освітою, більше довіри до якості освіти, отриманої їхніми фахівцями. Продуктивність праці освічених людей набагато вища. До речі, те, що у нас немає такого розшарування між освіченими і неосвіченими людьми, може говорити ще й про якість нашої освіти. Хоча я не зустрічала серйозних робіт, які оцінювали б якість української освіти, але хабарі вже стали притчею во язицех. При всіх умовностях світових рейтингів університетів, найкращі українські виші входять в другу тисячу, а, наприклад, хорватські – в перші п'ять сотень, чеські – у перші дві сотні. Крім того, часто підготовка в наших вишах надто теоретизована, відірвана від життя.
– Що ж робити?
– Скажімо, посилити відбір у вишах. Наприклад, в Бельгії на бакалаврів беруть без іспитів, але після першої сесії із 600 студентів можуть залишити 200 найбільш здібних. У нас зараз, по суті, відбір без відбору – на контракт беруть практично всіх бажаючих, тому що навчальному закладу потрібно якось виживати (як фінансується у нас освіта, всім відомо), і контрактників будуть тягнути до кінця, тому що вони платять гроші. Претенденти ж на бюджетні місця під час вступних іспитів часто проходять відбір не за якістю знань, а за батьківським гаманцем. Та й потім, в процесі навчання, прогалини в знаннях легко усуваються за допомогою грошей. Про що говорити, якщо у нас метро завішане рекламою: «Ми допоможемо вашій дитині у навчанні. Широкий вибір дипломних і курсових робіт, реферати на будь-яку тему». У якій цивілізованій країні світу подібне побачите? У мене рік йде на те, щоб пояснити студентам, що немає сенсу списувати, що чужу думку треба брати в лапки.
Тільки цифри
• Жителі столиці заробляють на 30% більше, ніж у середньому українці.
• У приватних фірмах зарплати на 24% більше, ніж у державних.
• Українські жінки отримують на третину менше, ніж чоловіки.
Де освіченим платять найбільше?
Найбільша різниця в зарплатах між дипломованими і недипломованим фахівцями – у сфері обслуговування, на другому місці – промисловість, на третьому – соціальний сектор (медицина, освіта). Найнижча ж віддача в сільському господарстві.
Труд