Навчання після обіду завжди не витримувало критики з боку учнів, батьків та педагогів. З одного боку – друга зміна – це можливість дитині виспатись: в школу не потрібно рано вставати, отже звечора можна і телевізор довше подивитись. А уроки, які учень не вивчив звечора, можна довчити і вранці. Проте, мами чомусь не дуже в захваті від цього. «Звечора дитина вже засинає над уроками, бо стомлена після шкільних занять і майже немає часу відпочити від уроків, а потрібно виконувати домашнє завдання. А вранці дитина ще сонна і їй важко налаштуватись на роботу домашнього завдання,- розповіла мама учня-шестикласника Ірина. – Тому діти, що навчаються в школі після обіду ходять постійно стомлені і роздратовані».
Є ще один аспект, який дуже важливий для дітей, що вчаться в другу зміну. Переважна більшість позакласних гуртків відбувається після обіду, коли діти навчаються в школі. Крім того, більшість дитячих заходів у місті також відбуваються у другій половині дня і нерозраховані на другозмінників. Тож діти, що вчаться після обіду «випадають» з позашкільного життя. Саме тому більшість дітей та і їхні батьки прагнуть, щоб навчання відбувалось, як і у всіх, – в першу зміну.
На сьогоднішній день, як стверджує начальник міського управління освіти Наталія Микула, в другу зміну навчається 9,8% школярів у місті. Слід віддати належне освітянам: ця цифра суттєво зменшилася порівняно з минулим роком, коли після обіду навчались 28,6% учнів. Одна з причин, завдяки якій вдалося досягти скорочення кількості «другосзмінників» в обласному центрі, полягає, за словами пані Микули, у вдалому розпорядженні внутрішніми приміщеннями у загальноосвітній школі №1.
І справді. Незважаючи на те, що цьогоріч школа №1 набрала п’ять перших класів, заняття в цьому навчальному закладі ведеться виключно в першу зміну.
Спеціалізована загальноосвітня школа №1 давненько користується популярністю у місті, насамперед завдяки своїй спеціалізації з поглибленого вивчення іноземних мов. Так, з першого класу учні серйозно вивчають англійську мову, з п’ятого – німецьку і з сьомого – французьку мови. Репутацію «престижної» школа заслужила десятиріччя тому. Тоді йшлося не лише про якісний рівень знань з англійської мови, але й з багатьох інших предметів. Зараз пріоритети змінилися: керівництво школи робить ставки не стільки на якість освіти, скільки на кількість мов, що викладаються у вказаному навчальному закладі. Та мова зараз не про це. Повернімося, як то кажуть, до наших баранів, тобто до проблеми другої зміни.
Проста арифметика: що більше дітей навчається у школі, тим більше класних кімнат для цього потрібно. Спочатку керівництво подужувало цю проблему завдяки розкладу занять у другу зміну. Та згодом, за наполегливим проханням управління освіти і науки, почало думати, як би то розмістити учнів так, щоб усім їм вистачило місця навчатись до обіду..
Єдине рішення, яке напрошувалось – збільшити кількість навчальних кабінетів. Але добудовувати новий корпус – довго, складно і дорого, тому збільшити кількість кабінетів вирішили за рахунок… зменшення рекреацій. Так-так. Кількість квадратних метрів у коридорах приміщення зменшилась в кілька разів. Відповідно, зменшилась кількість денного світла, яке відтепер може потрапляти в рекреацію лишень через два вікна, замість чотирьох. Додайте до цього повітря, яке, будучи загнаним у вузький простір зменшених вдвічі коридорів, попросту не має можливості нормально оновлюватись, а відтак є перенасиченим вуглекислим газом та шумовий фон на перервах між уроками, який після кабінетного «ущільнення» збільшився у рази – от і зрозумієте, чому ваші діти почали вчитися гірше. Адже їм просто нема де відпочити на перерві. Ану бо попрацюєте у таких умовах з півдня… А ще вузькі коридори спричиняють затори: учні, гасаючи по них (така вже їхня вдача – себе згадайте у шкільні роки), іноді просто збивають з ніг одне одного, а часом – і вчителів також.
Отака вона – ціна добудови 13 нових класів та навчання без других змін.
Та, мабуть, варто згадати, що зменшили шкільні коридори практично самі батьки. Адже це на їхні гроші школярам так «обладнали» школу.
Річ у тім, що року на «ремонт школи» з батьків учнів «добровільно» збирають чималу суму грошей. Причому з кожним роком ця сума збільшується. Причини для цього різні – подорожчали будівельні матеріали, подорожчала робота мулярів, штукатурів та інших будівельників, та і вартість хліба, кінець-кінцем, зросла. Тож не дивно, що із 120 гривень «добровільно-примусова» допомога зросла до 250 гривень. Більше того: минулого року директор школи через класних керівників дуже настійливо «просила» батьків здати «добровільно» кошти на ремонт школи і за наступний рік, слізно при цьому запевнивши, що в 2011-2012 навчальному році гроші просити більше не буде.
Якщо допомога добровільна, то її можна не здавати – скажете ви. Та розкажіть це матерям тих дітей, у яких розмова з класним керівником щодня розпочиналась з запитання: «коли ти принесеш 250 гривень на «благодійний» фонд»? Звісно ж, в умовах такого вчительського «терору» навіть найпринциповіші батьки в питаннях вибору між нормальним психологічним станом дитини і грошима воліли радше попрощатися зі своїми «ремними» купюрами, ніж потім все життя працювати на невропатолога. Втім, як вже було сказано вище, «обладнана» на батьківські гроші школа б’є по здоров’ю учнів не менше, ніж пресинг педагогів. Та то вже, певно, фронт робіт для головного санітарного лікаря міста Миколи Недоступа.
Та й це ще не все. З першого вересня батьки, котрі забирають з уроків дітей, стали помічати велику кількість молодих людей у білих сорочках з чорно-золотистими погонами на плечах. Школярі повідомили, що це – учні Юридичного коледжу, який діє при Івано-Франківській філії Одеської юридичної академії. Як з’ясувалось, учні в погонах не заходять в школу №1 до красивих дівчат чи просто до друзів – вони тут навчаються. Заняття у майбутніх юристів відбувається у деяких кабінетах та у спортзалі школи №1.
Виявляється, ледь не половина педагогічного колективу школи №1 викладають по сумісництву і в Юридичному коледжі. Але «бідні» вчителі не мають часу бігати на вулицю Максимовича у приміщення коледжу, тому і кличуть правників до себе в школу.
Вирішують вчителі питання з розкладом та класами за рахунок «нульових» уроків. Тому і в розкладі старшокласників уроки заплановані досить оригінально. Наприклад, кілька днів може бути по сім уроків, а один – чотири. Деякі учні старших класів змушені приходити до школи на другий урок, деякі – на нульовий. Крім того, старшокласникам збільшили в тиждень кількість уроків фізичного виховання. Спортзал у школі №1 не такий вже і великий, щоб три класи могли одночасно займатися на уроці і не заважали одне одному. Добре, що надворі ще тепло і учням урок фізичного виховання проводять на спортивному майданчику. Але ж надворі вже жовтень з наближенням зими холоднішатиме. То що робити тоді? – Добудувати ще один спортзал десь у коридорі?
І насамкінець слід зазначити, що батьків учнів пускають у приміщення школи лише до вестибюлю. Чи не пов’язане, часом, таке рішення шкільної адміністрації з небажанням демонструвати батькам таку «реконструкцію» шкільних коридорів?
Безумовно, навчання необхідно проводити у першу зміну, але, мабуть, не завдяки грошам батьків, учням Юридичного коледжу чи здоров’ю дітей.
Захід-пост