В одній із соціальних мереж пан Вахтанг написав цікавий відгук про своє перебування в Івано-Франківську. Ми вирішили його опублікувати без будь-яких змін:
Post-Франківськ
День був як ніколи теплим в усіх смислах, і насиченим.
Без Руслана Коцаби, звісно, нічого б не було – він вчергове став провідником по місту та його людях.
7.00-8.30 – приїзд, чай з карпатських трав, душ, споглядання за трьома гарними маленькими дітьми і кумедним хом’яком.
9.00-10.00 – сніданок у кафе "Мануфактура". смачні гофри. сумка для Тамріко. 10.00-12.30 – екскурсія у Музей визвольних змагань (пачку квитків розкрили спеціально для нас, квиток № 000000001), поїздка у Дем’янів Лаз – місце, де комуністи розстріляли понад 500 мешканців Прикарпаття у 1941 р., багатьох – просто заарештувавши на вулиці. Розповідь учасника розкопок 1989 року – п. Юліана Куйбіди. Череп, пробитий цвяхом. Дитячі кістки, проколоті радянським багнетом. Вражає.
13.00 – 14.30 – відкриття виставки "Під PRESSом" у кафе "Мармуляда", спілкування з колегами.
15.00-16.00 – інтерв’ю з головою облради Олександром Сичем про історичну політику, історичну пам’ять тощо.
16.00 – 17.00 – обід у "Мармуляді" ж. Смачно)
17.30-18.30 – обласна "Просвіта", знайомство зі знаменитим істориком, краєзнавцем Петром Арсеничем (дядьком мого кума Івана Малковича), спілкування з екс-послом у Грузії Степаном Волковецьким.
19.00-22.45 – в гостях в надзвичайного чоловіка-колекціонера. Не варто, думаю, називати його ім’я, але такої блискучої колекції газет, журналів, фотографії з діаспори, особливо про дивізію "Галичина", ще ніколи не бачив. Отримав у дар чотири газети, два конверти та блок марок про Йосифа Сліпого, кілька журналів. ах.
23.00, за пару хвилин до відправлення, – вокзал.
Більше б таких днів.