На цьому етапі вважаю, що актуальнішого співбесідника годі й шукати! Тут немає якихось підлабузницьких відповідей, аби заробити дивіденди у вигляді голосів виборців. Та і представляти, розхвалюючи, цю людину навряд чи потрібно. Знають його далеко за межами держави. І для країни він робить набагато більше ніж ті, хто сьогодні знаходиться при владі. Принаймні дає людям надію! Адже говорить відкрито і говорить правдиво! За це по життю страждає, але заради світлої мети, готовий йти на великі жертвоприношення! Це пан Руслан довів і нині, відповідаючи на питання нашої редакції.
– Руслане, Вас раніше дуже часто можна було побачити на екранах телебачення, інтерв’ю на радіо та в газетах. Це не було пов’язано виключно з політичною діяльністю. Мається на увазі ПП “Пора”. Переважно це були виступи у амплуа громадського діяча. Що ці методи стали менш ефективнішими? Саме із-за цього Ви переключались на журналістику? Так легше боротись, доносити правду?
За теперішньої влади політична діяльність зведена до популізму чи комедії, доїння якихось там олігархів, білякоритних чи тимчасово відсунутих від корита, тобто «апазиційних». Доказом є неефективність нещодавніх «навколомовних» подій біля Українського дому! Усі так звані соцмережеві революції і усі ті холівари і баталії, хто кому більше дав у голову довели, що людей це не хвилює, люди мають надійну прививку від цього популізму. Тобто як у приказці: два пишемо, три у думці тримаємо. Активісти бачать, що їх у черговий раз хочуть використати, підірвати на черговий майдан, аби досвідчені «професійні українці» або молоді циніки знову підсунулися ближче до владного корита. І тому я мінімізував свою колишню активність на політичній ниві. Тим паче, що у мене була домовленість з телеканалом, на якому я працюю, про відсутність якоїсь політичної приналежності. Результат цього – моя дворічна політична мовчанка. Тепер дам відповідь стосовно журналістики. Чому власне журналістика? По-перше, дуже приємно говорити те, про що думаю! І коли до цього прислуховуються. Таким чином я змінюю, або намагаюсь змінити світ навколо себе та оточуючих людей. І при цьому за це ще й платять мені гроші! Тобто для моральної людини, це є можливість залишатися моральною. Це шанс зберегти свою гідність, честь і за умов зовнішнього тиску не "зкурвитися"!
– Скажіть, а часто вдається вивести тих, так званих негідників, на чисту воду завдяки цій професії? І чи часто перед вами постають перепони, які не дають висвітлювати те, що має почути, побачити громада?
Формат телеканалу, де я працюю – жорстко опозиційний. Опозиційний до злодіїв будь-яких політичних кольорів. Спеціалізуюся, окрім новинних сюжетів, на гостро-соціальних, полюбляю журналістські розслідування та життєві історії про цікавих особистостей. Така журналістика має перспективу. Таким чином формую коло своїх прихильників. Я буквально днями був приємно шокований, коли побачив, що мій сюжет у соціальній мережі «Ютуб» про 90-літнього дідуся Анастасія Козака, що зробив кам’яний тризуб на горі, який видно з космосу, – він має вже п’ятдесят дев’ять тисяч переглядів! І це тільки на «Ютюбі», – можна тільки уявити, скільки ретвітів є у інших соцмережах! Відрадно, що ми хоча б посмертно зробили дідуся відомим! Адже за його життя односельці думали, що дідусь несповна розуму, бо чомусь носить якесь біле каміння на високу гору!
– Даруйте, а що він нікому не розповідав про те, чому, а головне для чого він це робить?
Розумієте, спочатку він робив три смуги і ніхто навіть гадки не мав, що то колосальний тризуб! І коли вже він з’єднав ці смуги і під тим камінням виклав слово «ВОЛЯ», люди збагнули Вчинок скромного ветерана УПА.
В тому селі, селі Остриня на Тлумаччині, йому навіть ніхто не допомагав! А вже коли п.Анастасій перестав їсти, це за словами сусідів, то в районній лікарні медики йому сказали, що не витрачатимуть на нього ліків. Мовляв тут молодих треба лікувати, а у дев’яносто років це вже не актуально! Ви розумієте жах цієї реальності? Або ще з останніх сюжетів про ветеранів визвольної боротьби: нещодавно транслювали теж про літню людину, пана Верхоляка, на псевдо “Дуб”. Справжній повстанець, стрілець УПА, воював аж до 1955 року! Був у камері смертників, відбув двадцять п’ять років каторги. Банально, рутинно, але нині ця літня людина немає, перепрошую, коштів на памперси! Скільки той підгузник коштує, кілька гривень? І йому потрібно лишень два підгузка на добу! Але в нього просто немає цих грошей.
Зараз модно у містах і селах Галичини багатомільйонні пам’ятники Бандері, Шухевичу встановлювати! Відзначаємо мертвих, а живих зневажаємо. Справжню легенду, живого національного Героя не шануємо. Зрозуміло, що згодом на могилі цього упівця якийсь цинічний негідник пафосно буде перерізати стрічку, виголошуючи патетично промову про рідну неньку-Україну… Направду приємно, що бодай сюжетом допомогли скромному і терплячому політв`язню. Дідусь нічого не просить, ні машини, ні хати. Не вміють у нас, на превеликий жаль, цінувати героїв, поки вони серед нас, поки вони живі.
Я вже майже двадцять п`ять років у політиці, з часів заснування Української Гельсінської Спілки. Закони конспірації, нелегальні Українські Вісники, легенда Чорновіл, брати Горині. Нині я вже розумію, що ці слабкі в моральному і фізичному плані політв`язні так і не зрозуміли, для чого їм комуністи у далекому 1991 році подарували Україну. Це досить абсурдно виглядає, але у вимріяній ними державі їм так і не вдалося покерувати. Комуністи їм сказали: ось маєте Україну — тіштеся! Тобто маємо прапор, гімн, військо, суд, гроші свої… Але якщо швиденько пробігтися по цим ознакам, то переконаємося у штучності цих символів держави. Візьмемо для прикладу українську армію, наше доблесне військо, нашого захисника суверенітету. Хіба не бачимо, що ті російськомовні бомжуватого вигляду велосипедисти у камуфляжах – це не є армія! А раптом щось станеться, якась бойова тривога – у який бік втікатимуть, коли дізнаються, що треба воювати і, можливо вмирати за Україну! А інша ознака держави – Служба Безпеки, хіба це не є просто бізнес? Який пенсійний фонд витримає стільки сорокалітніх пенсіонерів з тяжкими інвалідностями, хоч насправді вони здорові як бики? Деколи, спостерігаючи за непатріотичністю СБУ, припускаю, що це звичайний підрозділ російського ФСБ. Пожинаємо наслідки того, що у совіцькому КДБ не було звільнено жодного… Хоч була присяга воювати проти української Держави і українського націоналізму, а потім якось несподівано і навіть натхненно присягнули захищати вже незалежну соборну Україну від територіальних посягань сусідньої Росії! Можна уявити, як ці трутні-перешиванці глибоко у душі іржали як коні, справедливо вважаючи недолугими лохами нову владу, яка повірила їм. А як без корвалолу згадувати, як новообрані псевдо-демократи успішно і блискавично “зкурвилися” за перші роки незалежності? Як почали за безцінь скуповувати все комунальне і державне майно…
– Ви на сьогодні працюєте власкором телеканалу ЗІК. Так само виготовляєте власний продукт. Якщо я не помиляюсь єдине на теренах Прикарпаття інтернет-телебачення “Народне ОКО” ваш сайт? Це ж наскільки я розумію не комерційний проект. Для чого тоді? Крик душі? Допомога тим людям, яких не чують, яким потрібно бути почутими?
Приємно чути таку оцінку, але сприймаю її авансом. Бо інтернет-телебачення, це коли щоденні випуски новин, коли є свій авторський продукт. Це швидше моя реакція на те, що не маю бажання вмикати телевізор. Без телеканалу ЗІК і ТВІ реально нема що дивитись! Не цікаво, розраховано на некритичних людей, у яких немає доступу до інтернету. Задумувалося з Народним ОКОМ якраз для того, щоби звичайні інтернет-користувачі створювали самі новини, стаючи громадськими журналістами. Влада, заходячи на цей скандальний сайт, теж сподівається, що і про неї щось “цікавеньке” і нецензуроване може бути. Штабні партактивісти, як я їх називаю, теж з ревністю моніторять, що про них пишуть.
Але зараз переживаємо смугу тотальної зневіри. Зневірились геть усі! Опозиція теж доклалася серйозно до культивування зневіри своїми беззубими і незрозуміло ким профінансованими піар-акціями.
– Нині ми бачимо цікаву картину. Знову вибори, знову багато старих, знаних по попередній так званій “роботі”, “зробленому” для громади облич… Вам не пропонували попробувати себе, свої сили? Аби, як кажуть у народі: було за кого голос свій віддати?
По-перше. Ви знаєте, я завжди ходжу на вибори! Якщо навіть мій голос не «за», а «проти» — це моя активна громадянська позиція! А зараз, коли стартувала чергова передвиборча компанія, я для себе постановив – буду голосувати за ту партію, де буде мінімізований вплив олігархів і максимізовано вплив на партійне будівництво рядових членів. Тобто нехай партії будуть створені хоча б за принципами мережевого маркетингу. У будь-якому разі це набагато гоноровіше, аніж купувати щоразу масовки, бренди. Чи буду балотуватись – швидше всього, що ні. Принаймні, у минулому, коли брав участь у виборах різного рівня, то використовував виборчі перегони для поширення своїх принципів і боротьби із політичними брехунами. Говорив про те, що ми загрузли у власному нікчемстві, “рагулізмі”, у власній самозакоханості та обмеженості! І саме тому ми не можемо очікувати на гідних політиків, на нову еліту. Тому як народ голосує за собі подібних! У сьогоднішній депресивній ситуації, народ обере тотожних політиків!
– В місті та і в Україні знають, що Руслан КОЦАБА, м’яко кажучи недолюблює міського голову Івано-Франківська. На це є об’єктивна причина?
Анушкевичус, і це вже доказано двома каденціями, є ходяча наруга над містом Франковим! Я один з перших, хто заявив після виборів, після шокуючих результатів, про те, що він мегапопуліст і політична нікчема. Який своїми брехливими гаслами вкотре підтвердив правдивість моїх характеристик про нього. Бо немає у нас доріг! Немає у нас медицини без хабарів! Не стали у нас комунальні послуги дешевшими, і.т.д! Якщо розібратися у звітності, то статистика жахлива. Подивіться на стрімкий розвиток підліткового алкоголізму! Я, як і всі, страждаю від цієї недолугої влади. Я говорив і кажу тепер, що з цим “галичванством” та “рагулізмом” треба боротися. Будь-якими доступними способами боротись! На жаль, тільки кілька політиків в Івано-Франківську намагаються бути опозиційними до чинного мера-популіста. Але що є опозиція на місцевому рівні? Це є бізнесмен, який зобов’язаний бути годівницею до влади, котра приймає будь-які рішення! І наші західноукраїнські виборці кожного разу своїми голосами доводять, що їм глибоко байдуже, кого обирати. Вже за пів року вони забувають, за кого голосували! Політики вміло користаються такою короткою політичною пам`яттю. Для прикладу, ось зараз у нас при владі у Франківську ВО “Свобода”. Ніби нічогенький для Західної України обрали бренд, модний і яскравий: вишиванки, Бандера всюди на календариках, колони прихильників із смолоскипами… А закінчилося це чим? Місто в розрусі! Не можуть вплинути на мера! А той з запою вийти ніяк не може! Є хіба бажання перекинути вину за розруху з одного на другого, тобто “Свобода” говорить відкрито, що вона не при владі. Хоч бреше, бо має більшість у міськраді – аж 34 штика. Ця більшість простим голосуванням, банальним підняттям рук, позбавляє Івано-Франківськ від цього щоранку нетверезого непорозуміння! Чи від недолугого міськвиконкому, якщо свободівці вважають, що той неефективно працює. Чи позвільняли би неефективних керівників комунальних підприємств у місті. А вони чомусь цього не роблять, бо знають, що восени потрібно буде звітувати перед виборцем! Потрібно буде зробити когось крайнім у всіх наших бідах і негараздах. Але мер Анушкевичус, як досвідчений політичний гравець, зробить її винуватою за параліч міської господарки. Якщо відверто, то втомився критикувати мера-невдаху. Бо той залежить від всіх – і від губернатора і від “Свободи”! Він зараз вичікує, як у народі кажуть: як свиня ножа! Смиренно і без зайвих порухів! Бо знає, що восени його зроблять політичним “терпилою”! Тому першочергово у нього єдине завдання — потрапити до ВРУ. Йому байдуже навіть, яка це буде політична сила: чи Партія регіонів, чи Свобода, чи Фронт змін, чи КУН. Бо справ прокуратура порушила немало і реально міському голові світить тюрма, якщо не оберуть депутатом!
– В місті говорять, що у разі того, якщо АНУШКЕВИЧУС не пройде у ВРУ, то буде балотуватись у трете на міського очільника. Як гадаєте це реально? Адже закон дозволяє!
У нього немає інших варіантів. Поки він балотується, його не знімуть і не притягнуть до кримінальної відповідальності. Справи, в яких він фігурує, вже «прошиті» і прокуратура чекає тільки слушного моменту чи команди зверху «Фас!» Це станеться тоді, коли Анушкевичус стане ніхто! Коли не “кришуватимуть” ті, які від нього “годуються”! Ви задумайтесь, – у нього немає навіть жодного свого депутата! Вдумайтеся! Мер, який немає підтримки, немає своїх однодумців, немає довіри! При тому слід віддати належне його вмінню «політично спалювати» своїх друзів, заступників і соратників. Свободівська більшість навіть не збагнула, що восени мер зробить її винною.
– Місто сьогодні просто захлинається від корупційних скандалів. Кожного тижня ми чуємо це від ЗМІ. Останнє просто вражаючий факт! Це те, що заступник міського голови наживався на святому, на дітях! Раніше ми таких фактів не чули. Нам переважно розповідали про так званих “мілких” злодюжок!
Трохи змінюється. По-перше, змінився прокурор! Він доказав, що хоче якісно і яскраво попрацювати «на показник». Як бонус, він оперативно розігнав місцевих корупціонерів-прокурорів, які крали безграмотно і зухвало. Я часто роблю сюжети про незаконно засуджених. Бачу наочно наслідки «роботи» колишньої прокуратури. СІЗО переповнена злодюжками, які вкрали мобільний телефон, людей за підкинуті п’ятдесят гривень садять у тюрму, а грабіжники-корупціонери перекваліфіковуються з обвинувачених у свідків. Останній приклад, – заступник міського голови, майже триста тисяч вкрадено з міського бюджету… Що ви думаєте, його навіть під варту не взяли! Я запитався в заступника прокурора, а він не дав жодної відповіді. Але крадій має сидіти у тюрмі!
Я дуже вдячний за це запитання. Адже усі зараз збиваються на мовні питання і т.д. Це все не на часі, бо україномовному галичанинові в україномовному Франківську ніщо не загрожує, окрім ним же обраної місцевої влади. Це все тупо для відволікання уваги! Бо чого голодувати, тратити здоров`я заради тієї частини України, якій байдуже мова? Може краще змусити владоможців тратити здоров`я і обирати такі теми для протестів, які об`єднують Схід і Захід, тобто соціалка, комуналка, злидні, злочинність, тотальна корупція і т.д.? Тому, на завершення скажу, що все що зараз йде, наближається — все на краще. Єдине, за що я переживаю, щоб не було у нас фальстартів, тобто передчасного виходу «пару» чи перетворення його не в енергію змін в Державі, а черговий гудок.
Розмовляв Георгій Жужунадзе