Всі питання щодо відмивання бюджетних коштів Молодіжною адміністрацією були гідно і аргументовано спростовані. Свідомо не зупиняв Ганну, аби дати їй виговоритися. Скористалася вона цим ефектно і «щебетливо», як і личить невтомному піарщикові. Реально англійці про таких гіперактивних жінок кажуть, що вони народилися «з яйцями». Інтрига набухає і виростає…
Державні кошти у сфері молодіжної політики мають витрачатися на громадські молодіжні організації чи на функціонування бюрократичних органів? Поясніть причини скандалу, який вибухнув у інтернет-середовищі довкола Вас і фінансування владою очолюваної Вами Молодіжної адміністрації?
– Молодіжна адміністрація – це дорадчо-консультаційний орган при обласній адміністрації і ніколи не мав, не має і не буде мати бюджету. Це нереально, це не є юридична особа і вона не має свого юридичного рахунку. І вона нарівні з іншими громадськими організаціями, такими як ПЛАСТ, «Осмомисл», будь-якими іншими організаціями і федераціями брала участь у конкурсі грантових проектів, і тільки таким чином, маючи відповідність документів, відповідну історію, додаткове фінансування у розмірі 25% до того проекту – ми мали право претендувати на участь. Будь яка молода людина, яка займається грантовими проектами знає, про що я кажу.
Говорити про якусь суму – нереально. Загальна сума на конкурсі проектів у минулому році була близько 200 тисяч, з яких ми виграли 75 тисяч гривень, – ПЛАСТ виграв більше. Ніхто інший не подавав: кричати революційні гасла набагато легше як розписати проект. Це ж не так просто, там великий мах документів. Там були чіткі умови, які організації мають право брати участь: мінімум два роки діяльності, звіт за попередній період. Якщо ти не подаєш звіт за попередню роботу – тобі ніхто не дозволить брати участь в конкурсі, бо ти не маєш досвіду. Як ти можеш тоді претендувати на кошти? Крім того: нам ще дотепер не прийшло фінансування за грант, який ми виграли, – більша половина суми досі не надійшла.
Але Молодіжна адміністрація вміє працювати з меценатами і є ще додатково моя піар-агенція, яка «закриває» багато термінових видатків. Крім тих проектів, які подали, ми реалізували в два рази більше інших, на які ми не просили гроші. Ми просили ті гроші, на які задіювали багато громадських організацій. Ось масштабний проект, який ми реалізували, для прикладу, «Молода сім`я Прикарпаття»: якщо ми знайшли інвестора, який подарував однокімнатну квартиру, а просимо умовно якихось 5-6 тисяч гривень – хіба це не вартує, щоб нам дали кошти на такий проект?
Чи варто державі управляти молодіжною політикою, чи повинні існувати державні органи управління молодіжною політикою?
– Думаю, однозначно потрібні! Хтось має систематизувати роботу, хтось має контролювати дотримання нормативно-правових актів, проектів і так далі, маючи відповідний статус державного чиновника, маючи всі повноваження і права допомагати молоді, крім нас. Ми є посередником між владою і молоддю.
То чому не можуть вони бути тільки координаційними? Тобто мати не управлінські функції, а посередницькі?
– Молоддю управляти не так просто. Мольдь треба вчити, дати їй досвід, особливо міжнародний досвід. Але суть одна і та сама. В управлінні працюють люди також з досвідом, 5-8 років, а не рік, як якась громадська організація. Друге: хтось має систематизувати і архівувати ті напрацювання. Хтось має нести відповідальність за кошти, – я, для прикладу, не несу відповідальності за кошти, за їх правильний розподіл. Діти ж не будуть сюди приходити керувати, треба ж мати величезний досвід, величезну базу – треба вміти в тому всьому працювати.
Для прикладу, управління не може реалізовувати проекти для тих людей, які тими проектами живуть – бо це не їхній проект. Це має робити людина, яка це ініціювала і тільки для певної вікової категорії. Уявіть собі, що 40-річна людина організовує тематичні соціальні акції для 15-ти чи 18-річних?
В нас дуже багато аматорів… Як на стажування приходять – всі хочуть зразу бути начальниками, а після – хочуть бути бізнесменами, їх державна служба вже не цікавить. Зацікавлюються тільки одиниці. Заробітна плата не є такою великою, але в кожного є своє покликання в житті. Наприклад, мені громадська діяльність дуже подобається, я розвиваюся. Але не всі це розуміють, бо в суть ніхто не вникає. Всі хочуть бути керівниками, всіх цікавлять гроші і куди вони йдуть, при цьому забувають, що вони такі ж громадські діячі. Чого я маю звітувати, як громадська організація, яка на чесній основі виборола кошти – є ж протоколи, звіти?
Основна мета Молодіжної адміністрації – вивчення зсередини державної служби. Ми можемо займатися виключно проектом «Молодь і влада». Щоб знати, що таке чиновник, законодавство, що змінюється, як працює кадровий резерв, – щоби талановиті молоді люди мали уяву.
Зважаючи на конкуренцію за гроші на молодіжні програми, чи не маєте відчуття, що у конфлікті Олійник-Крисюк може виграти хтось третій?
По-перше, в мене конкуренції нема ні з ким. Я готова і Левицького, і Зелінського, і Олійника, – всіх разом запросити на презентацію, як щоразу запрошую, але ніколи жоден з них не прийшов. Більше того: Володя Олійник, щоб мати хоча б якесь відношення до Молодіжної адміністрації, створив таку ж і з такою ж назвою. Громадська організація «Молодіжна організація» має вже понад 10-літню історію і йому громадські організації сказали, що його ніхто не обере головою, бо для того, щоби обрали, треба працювати, а не тільки кричати політичні гасла. А Володя, щоби мати якісь державні кошти, створив клон, тільки поміняв місцями слова у назві: в нас «Молодіжна адміністрація Івано-Франківської області», а він зробив «Івано-Франківська молодіжна адміністрація». Виключно з метою отримання бюджетних коштів.
В мене є питання, як юстиція таке зареєструвала? Друге: як людина, займаючи посаду державного службовця, використовуючи кошти держуправління внутрішньої політики, паралельно самочинно розпоряджалася коштами Молодіжної адміністрації? І паралельно на такі ж проекти, будучи депутатом обласної ради. Все йшло в один напрямок і як цим ніхто не зацікавився, – для мене досі відкрите питання…
Я поважаю дуже дружину Володі, бо ми разом вчилися в інституті, і я не Бог, щоб його судити. Якщо він був головою Молодіжної адміністрації – значить він робив дуже добрі речі для молоді, але коли людина починає критикувати і при тому абсолютно не цікавитися нашою діяльністю, крім того, коли дають кошти або коли треба звітуватися. Добре, щоб хоч відвідали наші заходи, а він на них навіть не з`являється.
Тут справа не в ревнощах, як я розумію: в нього є обов`язок як в депутата, він би мав тим цікавитися. Якщо він взяв свій сегмент молоді на себе, то він би мав ними і займатися, а не тільки тоді, коли треба вигукувати одне-друге-третє. Я, якби була депутатом обласної ради, максимально б збільшувала їхнє фінансування, відвідувала їхні заходи, і намагалася би ще їм знайти додаткових інвесторів. Я це знаю, і вони це знають, але вони лобіюють зовсім інші інтереси – ось це найбільша прикрість.
Хто би що не говорив і як не говорив,- я дуже сильно поважаю Миколу Зелінського, тому що він має відношення до національного проекту «Рекорди України» і він разом з Володею Олійником і Олегом Касьянчуком мають стосунок до Молодіжної адміністрації. Для мене Молодіжна адміністрація була завжди щось святе: ще від управління молоді, від стажування, тут нічого не купується і не продається. Тут всі мають змогу реалізувати свої ідеї і проекти за допомогою підтримки влади, з допомогою тих старших членів громадських організацій, які допомагають. Бо дійсно, тут збираються люди, які дійсно хочуть щось навчитися. Ми не є закриті, ми даєм їм ресурси, які маємо, і коли кажуть, що я починаю піаритися, то відповідаю: це сфера моєї діяльності, це мій заробіток. Я є директором піар-агенції і завдяки цій піар-агенції я заробляю кошти, які не розтранжирюю будь-де, а допомагаю благодійним проектам, тому що у нас не закладено таких коштів.
Я ж маю за шось жити, я ж маю елементарно за щось дзвонити? Всі критикують, але в мене є дитина і я мушу за щось жити. Тим більше, що я тут постійно є – раніше десятої звідсіля не виходжу.
Для прикладу, минулого року робили молодіжний форум «Нова еліта Нації». Його визнали найкращим в Україні: по організації, по практичному досвіду, – ми досі спілкуємося з учасниками цього проекту з усіх областей, ми знаємо проблематику України, це щось значить?
Де, на Вашу думку, межа піару, самореклами і звичайної нескромності?
Що стосується впізнаваності, то охопити все неможливо. Якщо ми робимо телевізійний проект, він йде на обласному телебаченні «Галичина» і перетрансльовується у соцмережі і на інші канали, то ми охоплюємо всю молодь, яка цим цікавиться. Якщо молоду людину це не цікавить і вона хоче бути міліонером, то їй не треба та молодіжна політика.
Якщо ми говоримо про самі дієві проекти, для прикладу «Молодь і влада», то якщо його запозичує Київ, Львів, Донецьк бере за основу, в Німеччині, Грузії – як дійсно цікавий проект, який не вимагає великих затрат, але віддає практичний досвід. То є про щось говорити?
Далі – про телевізійні проекти. Це важко, а організація телепроекту на громадських засадах є вдвічі важчою: 5 чи 6 тисяч гривень, які дають, а треба віддати готівкою ще 15 на організацію процесу, ну це взагалі є мізер. Але ми дякуємо і тому, що експертна комісія оцінила цей проект. До складу цієї комісії входить той же самий Олійник та Зелінський, працівники управління, – ті, які вже мають великий досвід. Це до них треба задавати питання, чому вони Ганні Крисюк дали гроші? Там не йдеться про якусь організацію Ганни Крисюк, там йдеться про Молодіжну адміністрацію Івано-Франківської області.
Проблема, на мою думку – в іншому. Я не винна, що багато чоловіків не вміють презентувати себе на телебаченні, це питання до журналістів, чому вони не хочуть брати в них інтерв`ю чи коментарі. Нехай звертаються, я з радістю їм допоможу виступати.
Ганну Крисюк видно на телебаченні багато тому, що ми організовуємо багато проектів: окремо, які стосуються піар-агенцій, бо є свої клієнти, а окремо, які стосуються Молодіжної адміністрації. Якщо я є ініціатором, то хто це має коментувати? Бо не будуть показувати, якщо ти нічого не робиш.
Чим викликана життєва гіперактивність Ганни Крисюк?
Я ні на кого не ображаюся, навіть на тих людей, які мене обливають брудом. Бог їм суддя, не я. Напевно, Бог так вирішив, що я маю нести таку місію, тому я дякую Богу, своїм батькам, які мене так виховували. Десяту частину заробітку я віддаю на благодійність, про яку я навіть нікому не говорю. І в громадських проектах, якщо люди приходять і просять – я практично ніколи не відмовляю. Бо якщо бути захланним і не робити пожертву в когось, – ніколи в житті результату не буде. Тільки Бог може оцінити те, що ми робимо. Я вірю своєму ангелу-охоронцю, що в мене все буде добре.
Я з дитинства мріяла чогось в житті добитися, так сталися, на жаль, обставини, що я у сім`ї залишилась одна, бо рідний брат і сестра померли в молодому віці. І напевно, ота їхня сила мене багато в чому підтримує і спасає. І та людина, що в житті втратила дуже рідне і близьке, вона ніколи не буде, як мені закидають, заробляти на благодійності гроші, а навпаки, буде старатися допомогти іншим.
Якою бачить себе Ганна Крисюк через десять років?
Зараз оновлюється склад Молодіжної адміністрації, хочу не залишити пустку, як було, коли ми прийшли, а має все бути відрегульоване, щоби людина приходила і не боялася працювати. Ганна Крисюк десять років тому – це була ще студентка, яка могла мріяти про все те, що уже має. Найбільше моє досягнення, як би смішно це не виглядало, це те, що в мене є дитина. Це вже є майбутнє: є в кого вкладати і для кого заробляти гроші.
Друге: я завжди мріяла мати відношення до журналістики і дуже скоро Ганна Крисюк перейде працювати на один із каналів. Ганна Крисюк завжди хотіла мати відношення до піару, до реклами і вона це визнання і досвід отримала. Я планую займатися рекламою, піаром, комунікаціями, виданнями. Журнали, сайти, організація шоу-проектів і так далі…
Поясніть ситуацію і спростуйте чутки про скандал з Олександром Шевченком?
Ця людина завжди була є і буде для мене позитивною і я буду дякувати йому за ту співпрацю, яка в нас була і так далі… В нас була угода і вона закінчилася, все. Ганна Крисюк займається Молодіжною адміністрацією і громадською діяльністю, поєднувати два сегменти – це нереально. Тому що тоді чесно треба піти займатися політикою, а громадською роботою мають займатися інші. Я не завершила свої проекти, а я людина слова і виконую обіцяне. Є речі, які від мене не залежать.
І що стосується Олександра Леонідовича, то більш ніж впевнена (у зв`язку із тим, що сфера моєї діяльності буде пов`язана із міжнародним туризмом), що в перспективі ми будемо з курортом «Буковель» співпрацювати. Мені дуже жаль, що Олександр Леонідович Шевченко не став депутатом, – думаю, для нашого регіону це був би хороший депутат.
Скандал у інтернеті довкола вас зобов`язує задати питання стосовно танцювальної Школи Влада Ями ?
Два роки я Школою Ями не займаюся. Дійсно, я була співвласником Школи Ями – це був приватний проект і десять сиріт займалися безкоштовно. Ні обласна державна адміністрація, ні міська рада Івано-Франківська жодної гривні на цей проект не давали і не дають, тому що це є приватна школа. Ніколи навіть заявки на фінансування цієї танцювальної школи не було, ніколи – це я офіційно заявляю. Одне тільки, що ми запросили міського голову на відкриття, бо це вперше в Україні відкривалося.
Школа Влада Ями доказали всім тим, хто критикував: якщо діти на чемпіонатах світу займають перші місця, то це був вдалий бізнес-проект. Я цим буду пишатися все своє життя, бо це був дуже ризикований проект, дуже важко було знайти фінансування, але меценати купували одяг для дітей, десять дітей-сиріт вчились безкоштовно, в той час коли вартість навчання була 250 гривень. І це популяризує Івано-Франківськ, бо Влад Яма на всіх ефірах розказує, що у нього в Івано-Франківську є школа, яка займає призові місця. Якщо вони їдуть на всі чемпіонати світу і звучить Гімн України і вони кажуть, що вони з Франківська, то я думаю, що всі мають сказати «дякую», бо це є пропагандою здорового способу життя. Не словами, а реальними діями, і я горджуся, що цей проект триваю, що діти займаються танцями, що не п`ють, не курять, а перемагають і популяризують наш регіон.
Руслан Коцаба, Версії