В суді багато змін. В першу чергу завдяки новому Кримінальному процесуальному кодексу. Скажімо, з’явився суд присяжних і в Івано-Франківському міському суді вже слухається перша справа з його участю. «Галичина» про це вже повідомляла. Зрештою, поняття присяжних для нас хоча й нове, але не є незнайомим. Інша річ – суддя слідчий. Це, взагалі для пересічної людини фігура, можна сказати, загаокрва. Про те, що собою він уявляє, які його функції і таке інше – говоримо з головою Івано-Франківського міського суду Тарасом Антоняком, який водночас також є суддею слідчим.
На контролі суду…
– Цей термін запроваджений новим Кримінальним процесуальним кодексом, – говорить Тарас Михайлович. – Фактично, це є професійний суддя, який так само здійснює судочинство, як й інші судді, тільки основною його функцією є здійснення судового контролю над досудовим розслідуванням. У новому КПК законодавець передбачив дуже багато моментів, які цьому підлягають. Це, у першу чергу, усі запобіжні заходи – їх обрання, зміна, скасування, починаючи від особистого зобов’язання (аналог колишньої підписки про невиїзд) і закінчуючи найбільш жорстким, котрий пов’язаний зі взяттям під варту. Суддя слідчий також погоджує і вирішує, чи є вони адекватними та обґрунтованими в тому чи іншому моменті цілий ряд процесуальних дій правоохоронних органів, як то обшуки, виїмки, доступи до певних речей чи документів. Щоправда, і раніше суд санкціонував обшуки та обрання міри запобіжного заходу, але на нинішній день цей спектр процесуальних дій значно розширився, то ж просто сама по собі з’явилася потреба у такий посаді.
В Івано-Франківському міському суді разом зі мною семеро суддів слідчих. Вони були обрані з числа тих, хто є в штаті, на загальних зборах суддів. Ми могли б, звісно, виділити окремо декількох суддів, щоби вони займалися тільки тими питання, про які говорили вище, але це б знизило ефективність роботи міського суду загалом.
– До речі, чув, що Вам мають додати посади суддів.
– Навіть не суддів, а тільки одного суддю, але поки що це питання відкрите. Загалом у нас потреба в 25 суддях. По штату їх 19, а реально маємо 16. Тому навантаження в міському суді дуже велике.
– Що стосується суддів слідчих, то їм доводиться чергувати…
– Так, у нас розроблений графік чергування, але це не означає, що ось ми повинні сидіти тут, на місці, і чекати, коли принесуть якесь клопотання чи виникне якась інша потреба.
У нас немає такого прямого обов’язку і це неодноразово обговорювалося. Ми створили комунікацію з прокуратурою, міліцією та СБУ, повідомили їх, що є три контактні телефони – керівника апарату суду, його помічника та помічника голови суду, які в разі необхідності в короткий проміжок часу зв’язуються з суддею слідчим. І в залежності від складності питання приймаємо матеріали і розглядаємо їх. Чому наголошую про складність. Бо, скажімо, якщо йдеться про якийсь важкий злочин – вбивство чи розбійний напад і необхідно терміново отримати певні процесуальні документи, то ми готові до цього в будь-який час дня і ночі. Так було, скажімо, у випадку замаху на вбивство в «Ді джей кафе» в Івано-Франківську. Нещодавно в нашому суді по тій справі винесли вирок. Там по гарячих слідах треба було провести обшуки і суддя слідчий виходив на роботу вночі, давав відповідні санкції.
Але якщо якомусь слідчому міліції чи іншого правоохоронного органу раптом в 12 годині ночі забаглося отримати доступ до, скажімо, відеокамери, по події, яка трапилася місяць, а той більше тому назад, ми на таке не йдемо. Бо це називається невдале планування роботи тим слідчим.
Ми так побудували графік роботи, що загалом усі клопотання з правоохоронних структур приймаємо в робочі дні до другої годин, а у п’ятницю до 12-ої. Адже, щоби їх розглянути і прийняти рішення, потрібен час. Якщо б приймали документи протягом усього робочого дня, то коли б дали з ними раду? Наприклад, напередодні нашої зустрічі до суду надійшло одразу 30 клопотань. Так що, про обсяг роботи, який доводиться виконувати судді слідчому можете судити самі.
Зрештою, за аналогічною моделлю працюють й інші суди, наприклад, столичні. Та й не тільки вони. Адже я і голова Апеляційного суду в Івано-Франківській області Надія Стефанишин проходили спеціальне навчання з американського проекту по імплементації норм нового КПК. Труднощі, які можуть виникнути з його провадженням, перехідні положення тощо. І мали можливість спілкуватися з іншими суддями, дізнаватися, як вони вирішували ті чи інші проблеми і запроваджувати їхній досвід у себе.
І міліція адаптувалася
– А як працюється з новим Кримінальним процесуальним кодексом? Наприклад, міліція нарікає, що через різні там погодження, санкції, за якими треба йти до суду, знизилася їх оперативність. Навіть деякі судді ставляться до цього КПК критично. Від одного почув, що, мовляв, він поклав на лопатки суддю та потерпілого.
– Не знаю, кого і куди новий КПК поклав, але по своїй суті він дає більше можливостей для захисту прав і свобод особи. Він, можна сказати, більше привабливий для адвокатів. Коли ми проводили координаційні наради щодо запровадження норм нинішнього КПК, то було визначено, що найбільше до цього готові саме судді та прокурори. Чому? Тому що у нас постійно проводяться навчання. Можливо, деякі речі ще важко даються, тому що вони нові для нас. Скажімо, важко декому зрозуміти, як тепер формується склад суду першої інстанції при розгляді деяких категорій справ. Наприклад, справи, де передбачено позбавлення волі на термін, більше як десять років, незалежно, яка нижня межа, слухаються колегіально – трьома суддями. А візьмемо суд присяжних… Який був ажіотаж, коли у нас почали розглядати першу справу за їх участю. Скільки журналістів набігло і буквально засипали питаннями, а хто такі присяжні, а як вони обираються, які мають повноваження тощо. Зрештою, в новому Кримінальному процесуальному кодексі є чимало нових моментів, але, на мою особисту думку, вважаю їх прогресивними.
Що стосується правоохоронних органів, в першу чергу, міліції, то на початках була бесіда, що новий КПК для них ледь не катастрофа. Але нічого, потихеньку адаптовуються, судячи з тих матеріалів, які заходять до суду. Можливо, їм доводиться більше працювати. Якщо, наприклад, раніше слідчий міліції міг з власної ініціативи знімати певну інформацію, на яку тепер потрібно санкцію суду, ну то, вибачайте, але знову ж такі, йдеться про захист інтересів особи. Просто треба якісніше працювати і відповідних до нових умов планувати свою роботу. Не буду приховувати, що багато клопотань ми відхиляємо, але якщо вони складені грамотно, обґрунтовані, то вирішуються, ну, до години часу. Отож ніяких проблем не бачу.
– Тарасе Михайловичу, буваючи в професійних питаннях за кордоном, мабуть, цікавилися тамтешньою судовою статистикою.
– Я там більше цікавився, як працюють їхні суди, суто процесуальними моментами, враховуючи, що і ми намагаємося адаптувати українське судочинство до світових стандартів. Візьмемо, наприклад, американську модель суду, яка має вже двохсотрічну історію. Проте, я б не назвав її дуже досконалою, бо там трапляються такі перегини, бо Боже нас борони від того. Україні ближчі європейські моделі, які працюють більш ефективно і швидко.
– А якщо порівняти кількість справ, які розглядаються в Івано-Франківському суді з тим, що відбувається в інших регіонах України…
– Різниця величезна. Колись чув статистику по Луганську, то порівняно з Івано-Франківськом вона становить рівно десять разів. Це ми говоримо про кримінальні правопорушення. І там на сході велика питома вага злочинів, скоєних на побутовому грунті. У нас, щоправда, також їх достатньо, хоча в процентному відношенню значно менше, ніж у тому регіоні, але маємо чимало економічних, так би мовити, інтелектуальних злочинів.
У кожного своя правда
– Як на мене, одна з причин чому люди звертаються до суду з питаннями, які лежать у сфері цивільно-правових відносин, полягає у тому, що відповідні контролюючі чи дозвільні органи, до компетенції котрих належить їх вирішення не виконують своїх функцій. Чи може суд вплинути на ті інстанції, наприклад, окремими ухвалами тощо?
– Наразі ви говорити про справи, які розглядаються в порядку адміністративної юрисдикції. В Івано-Франківську, як відомо, є спеціальний адмінсуд, де 23 судді займаються суто такими питаннями. Івано-Франківський міський суд є також адмінсудом першої інстанції і ті ж семеро суддів слідчих розглядають і цивільні і адміністративні справи, пов’язані з оскарженням штрафів, неправомірних дій працівників органів влади, місцевого самоврядування, мається на увазі, Івано-Франківській міськвиконком. Це наша парафія. В основі, напевне відсотків на 90 ми захищаємо інтереси громадян, тобто, відновлюємо їх порушені права. Та буває, коли позивачі бувають не праві. Видно, що суб’єкт владних поноважень виконав усе, що від нього залежить, але людина хоче більшого, чи через незнання законодавства, чи з якихось інших причин. Звісно, цього ми дозволити не можемо.
Річ у тім, що в подібних спорах, кожна сторона має свою позицію і вважає, що вона права. Тут дуже багато залежить від правового супроводу. Якщо є толковий юрист, який розбирається в питаннях, що становлять предмет спору, він підготує і відповідні запити, і зверне увагу суду на якісь недоліки в діях іншої сторони тощо…
Звичайно, ми постановляємо окремі ухвали. Раніше їх ефективність була меншою, могли собі дозволити не реагувати на них. Тепер інакше, тому що не виконання окремої ухвали те саме, що не виконання судового рішення. І прокуратурі є усі підстави внести такий випадок до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати кримінальне провадження з приводу невиконання рішення суду.
Отож окремі ухвали на нинішній день стали доволі ефективним інструментом і останнім часом у нас з’явилася така практика, що одразу деякі з них направляємо на виконання до прокуратури.
– Можете зупинитися на якійсь конкретно.
– Свого часу ми винесли окрему ухвалу, щоправда, по кримінальному провадженню, яка дала на нинішній день значний ефект. Зокрема, оскаржили бездіяльність судових експертів по доволі резонансній справі, пов’язаній з подвійним вбивством в Івано-Франківську двох дівчат, трупи яких знайшли за межами міста на сміттєзвалищі. Була призначена судова експертиза, яка б мала дати відповідь на питання – осудний чи не осудний підозрюваний. Натомість почули, мовляв, це неможливо встановити. Як це, неможливо? Хто ж має встановлювати, як не судовий експерт. Отож була призначена повторна експертиза, потім ще одна. Отримали конкретну відповідь і зараз справа вже призначена до розгляду. Ну а стосовно судових експертів була винесена окрема ухвала на адресу Міністерства охорони здоров’я і також направлена для реагування прокуророві області.
З суду з миром
– Тарасе Михайлович, насамкінець хочеться запитати про ще одну новацію Івано-Франківського міську суду – спільний українсько-канадський проект щодо досудового врегулювання спорів. Хоча він діє лише з травня місяця, але вже 195 справ було вирішено шляхом компромісу. Отже, проект розвивається дуже вдало.
– Можливо, слово «дуже» занадто гучне, але зараз це питання стало настільки цікавим і актуальним, що нас запросили на конференцію на всеукраїнському рівні, щоби розповіли про нашу практику досудового врегулювання спорів. Як це робимо, що воно дає… Ми раз у місяць збираємося ось за цим столом, де сидимо з вами, узагальнюємо статистику, ну і наголошую, щоби якомога більше спорів намагатися закінчити компромісом. Хоча на початках, коли тільки впроваджувався цей проект, був і скептицизм, чи він у нас запрацює. Скажімо, у Канаді, досудове врегулювання спорів відбувається таким чином, що суддя кличе спершу одну зі сторін до свого кабінету і там спілкується з нею, потім з другою. Уявіть, як би таке спробувати зробити у нас!
– Одразу суддю б звинуватили в корупції.
– Безперечно. Суддя куплений і таке інше. А в Канаді такий авторитет судді, що ніхто й про корупцію не задує. Усі розуміють, що в даному випадку вживаються заходи до примирення сторін. Сама процедура полягає в тому, що сторонам розповідають – такий то спір, в такому році був вирішений таким то чином. Відповідне рішення може бути прийняти й зараз. То ж чи варта вам судитися?
Ми робимо дещо інакше. На попередньому судовому засіданні кажемо – ось ви подали позов. Цей спір належить до такої то категорії справ, стосовно вирішення яких є практика, визначена Пленумом Верховного Суду України, позиціями Вищого спеціалізованого суду. А тепер подивіться, з чим ви звертаєтеся, які аргументи навели і таке інше. Позивач дивиться, ага, щось не те.
Річ у тім, що не хочу говорити за всіх, але багато адвокатів заводять своїх клієнтів у глухий кут. Суддя ж бачить і розуміє, що вони це роблять свідомо.
– Гроші з людей тягнуть.
– Так. Мовляв, ми будемо своє доводити, відстоювати. А що відстоювати, коли 200 аналогічних спорів були вирішені так, то, думаєш, двісті перший вирішиться інакше? Є ж стала практика застосування законодавства. В Америці це називається судовим прецедентом. Він схвалений Верховним судом і від нього вже неможливо відступити. Якщо ж відступиш, то для цього потрібна така аргументація, що це вже буде іншим прецедентом.
– По яких спорах люди більше йдуть на компроміс?
– Як не дивно, ми цього не очікували, по тих, що лежать у сфері шлюбно-сімейних відносин. Йдеться про розподіл майна, між сторонами, які розлучаються, утримання дитини, порядку її відвідин однією зі сторін. Доходять до спільної згоди.
– А кримінальну справу можливо таким чином вирішити?
– Це навіть законодавством передбачено, щоправда, по деяких категоріях. І такі випадки є, при чому, немало. Не витрачають свій час, гроші і, звісно, нерви.
Записав Ігор НИКОРОВИЧ