Коли підрахував, скільки маю заплатити за газ за липень, — схопився за голову. Стільки ж узимку платив. А ще ж є світло, вода, вивіз сміття тощо. Тепер з острахом чекаю, що через місяць-півтора доведеться включати опалення. Що залишатиметься від моєї зарплати? З широко розрекламованими субсидіями теж якась морока. Вже кілька місяців субсидію нам не можуть нарахувати. Ще й одна працівниця цієї служби — перспективний кандидат на поповнення армії безробітних, бо (це так просто не залишу), нахамила дружині, коли та вчетверте чи вп’яте зайшла довідатися про результати розгляду нашої заяви, зверхньо кинувши: можу, мовляв, порахувати в понеділок, а можу і в п’ятницю. Понеділок із п’ятницею давно вже минули, а натомість нам прислалиѕ черговий бланк заяви на одержання субсидій. Коротко кажучи, Революція гідності минула, люди загинули й далі гинуть, а гідного ставлення до нас немає. Але частку оптимізму внесла розмова з відомим підприємцем, керівником Івано-Франківського обласного осередку об’єднання «Самопоміч» Тарасом Виноградником.
— Власне, — каже Тарас Теофілович, — давати коментар з того чи іншого приводу можна коли володієш ситуацією або, принаймні, маєш відповідну інформацію. Розмова про тарифи, субсидії може вийти довгою і бажано, щоб про це говорили спеціалісти.
Я б хотів до цього підійти з іншого боку, але погоджуся з вами, що нас як дурили, так і далі дурять. Згадаймо риторику на Майдані, промови в різних ток-шоу, що в нас достатньо власного газу і коштує він стільки-то. Як з’ясувалося, надурили і щодо першого, і щодо другого. Юлія Володимирівна дуже гарно й аргументовано підрахувала, як нам локшину на вуха вішають. і, вочевидь, мають намір вішати й далі, бо це комусь вигідно.
Зрозуміло, що розвиток, життєзабезпечення України, як і кожної країни, залежать від енергоносіїв. Вважаю, що роботу в напрямі пошуку альтернативних видів енергії, розвитку її власної бази, її раціонального використання тощо в нас провалено. На папері начебто щось є, але в житті усе те фактично не впроваджується. Звісно, уряд знайде про що прозвітувати. Згадає, зокрема, і про котли на твердому паливі, які коштують дуже дорого. Але, виходить, ми вирощуємо ліси, щоби нині пустити їх на дрова? Зрештою, це не комплексний підхід до вирішення питання, а радше ситуативний, емоційний. Як-то кажуть, на одну ніч. Мені ж імпонують стратегічні речі, бо хочу розуміти й бачити, що відбуватиметься через три, п’ять, а то й десять років. Але я не бачу і серед нинішнього керівництва охочих займатися такою стратегією, легше, за традицією попередників, і далі обдурювати власний народ.
Констатуємо, що ми перебуваємо на газовій голці, як, до речі, й більшість держав. Скільки нам газу потрібно, знаємо, а ось із питаннями тарифів ситуація невтішна. Як відомо, їх формує НКРЄ, хоча не має права цього робити, бо не є конституційним органом. До речі, об’єднання «Самопоміч» вже порушило це питання у Верховній Раді, сподіваємося, що до нас прислухаються.
— НКРЄ, як відомо, монополіст, і чимало осіб зацікавлені в збереженні його статус-кво.
— Так. Тому і при формуванні складу НКРЄ, різних квотах можна говорити про корупцію чистої води. Але навіть якщо ми наведемо з цим порядок, це не виправить ситуацію, поки не вирішимо головне питання в газовій сфері — питання обліку газу. В чому він у нас вимірюється, за що ми платимо? За кубометри. А у світі — за гігакалорії.
— Іншими словами, за тепло, яке виділяється при згоранні газу.
— Так. Скажімо, згідно з вимогами Держстандарту України природний газ, який використовується в побуті чи в промисловості, повинен мати не менше 94 відсотків метану. Це один показник. А другий — відповідну кількість вже згаданих гігакалорій при його згоранні. Чи цього дотримуються, важко сказати, бо ж ми усе вимірюємо в кубометрах, які женуть через трубу. А через неї будь-що можна прогнати. Азот, гелій, повітря врешті-решт. Знаєте, якщо зробити малесеньку дірочку в газопроводі середнього тиску і туди почне засмоктуватися повітря, воно дуже гарно розчинятиме газ.
— До речі, в Богородчанському районі були два випадки якихось диверсій, коли пробивали газопроводи, якщо не помиляюся, високого тиску. А нещодавно в нас у Богородчанах раптом зник газ. Мабуть, була якась аварія. Наступного дня відновили його постачання, про що нас попередили зранку. Я прокинувся, хотів закип’ятити воду, а в конфорці шипить, та не горить. Отже, йде повітря. Через хвилин 10 повторив спробу — аналогічний результат. Але ж лічильник мотає…
— Отже, навіщо вам ті куби? інша річ, якщо ви уклали угоду з постачальником на отримання газу в гігакалоріях. Їх, до речі, за спеціальною формулою дуже легко перевести і в об’єм, якщо комусь хочеться. і це цілком логічно, бо ж ми газ спалюємо, а не штабелюємо. Тоді, мабуть, вимірювали б його в тоннах, штуках чи ще в чомусь. Другий момент — справді знатимемо, за яку суміш платимо. і ось об’єднання «Самопоміч» на круглому столі з цього питання запропонувало запровадити такий пілотний проект в івано-Франківську. Зокрема, встановити спеціальний лічильник, наприклад, на газопровід на вході до обласного центру. Такі лічильники встановлено по всій Європі, так що придбати їх не складно. Вони сертифіковані, коштують, до речі, недорого. Таким чином, місто платитиме за гігакалорії, а не за куби, які прокачують.
Щоправда, може виникнути проблема з облгазом. Добре, поставимо лічильник теплокомуненерго. Це такі дві коробочки. Одна показує, скільки в газі реально метану, і передає сигнал на другу, яка рахує гігакалорії. і можете прогнати хоча б тисячу кубів, але якщо в них не набереться, умовно скажімо, 7,998 гікокалорій, нічого рахуватися не буде.
— А чи захоче на це піти теплокомуненерго?
— Не захоче тепер, то ми це зробимо, коли прийдемо до влади, не питаючи ні в кого. Це потрібно громаді? Так. Це наше підприємство? Так. То що ми робимо поганого? і тоді всі побачать, скільки разів нас дурили, наскільки надурили і куди, а може, й кому, йшли реально наші гроші. Наперед можу сказати: ті, хто споживатиме тепло від згаданого підприємства, платитиме приблизно вдвоє менше. Ми ж прораховували ефект. А якщо поставити такі лічильники в облгазі, то економили б і всі інші, хто залежить від газової труби. і школи, і садки, лікарні, врешті-решт, звичайний споживач, котрий має газову плиту.
— Дивно, ви кажете, що так облікують і, відповідно, оплачують газ в усьому світі. Але я вперше почув про це від вас. Чому раніше про це ніхто не говорив, навіть та сама Юлія Тимошенко, котра так добре вміє рахувати?
— Я це питання особисто порушував перед нашим облгазом ще у 2008 році. Але тоді в державі були тяжкі часи. Власне, усім відомо, що облгази — приватні структури, хоча якраз це і є дивним. Бо ж газова сфера, як відомо, є стратегічною сферою, якою має опікуватися держава і нести за це відповідальність, а не обдурювати людей, як це робиться нині. Облгаз це, по суті, великий касовий апарат, котрий нічого не виробляє, а тільки рахує гроші. Реально у нас на газі, так би мовити, годується кілька сімей. Зрозуміло, такий облік їм невигідний. Більше того, ви знаєте, що навіть на вході в Україну немає лічильника обліку газу?
— Також вперше від вас це чую. Мабуть, звідси і всі ті розмови, що ми крадемо газ і таке інше.
— Так. Тому коли об’єднання «Самопоміч» порушило це питання на засіданні Комітету паливно-енергетичного комплексу Верховної Ради, нас просто проігнорували. Аналогічна ситуація і в івано-Франківську. Ніхто нас не хоче слухати. Вирішимо питання, коли прийдемо до влади. А поки що підготували звернення від об’єднання до всіх комунальних підприємств із пропозицією перейти на таку систему обліку газу. Самі купимо лічильник, встановимо його тощо. і наші дії цілком логічні. Проведемо аналогію з бензином. Знаєте, що є 95-й, 92-й і т. д., залежно від октанового числа, іншими словами, від якості. Відповідно, і ціна на нього різна. і ви ж не будете купувати 92-й бензин за ціною 95-го. А за газ при нинішній системі платимо незалежно від його якості. Потім люди дивуються, що одного разу в них певна кількість води в чайнику закипіла за, скажімо, 15 хвилин, а наступного — за півгодини…
— Все ж хочу повернутися до котлів на твердому паливі. Маю інформацію, що є випадки, коли вже згадані теплокомуненерго блокують видачу дозволів на їх встановлення.
— Це цілком логічно. Адже вони не хочуть втратити споживача. Тільки, повторюся, в цьому питанні не бачу системного підходу. Кидаємося з боку в бік, залежно від ситуації. А чи прораховано, скільки при переході на такі котли потрібно буде відповідного палива? Звідки його будемо брати? Скажімо, дереву, щоби дорости до такого ділового стану, коли його можна пустити на дрова з максимальною ефективністю, потрібно 25 років. Це один момент. Другий полягає в тому, чи мають, наприклад, лікарні, школи, садки відповідні місця для зберігання тих горючих матеріалів. Приміщення ж споруджували без врахування таких потреб. А якщо знайдуть десь таке місце, то чи відповідатиме воно вимогам пожежної безпеки.
Якби держава реально і стратегічно підходила до питання нашої енергобезпеки, то, можливо, звернула б увагу на такий ресурс, як електроенергія. У нас її так багато, що аж за кордон продаємо. Тож коли в країні виникла така криза, чому б не поставити електричні котли, які не є такими екологічно шкідливими, як ті, що працюють на дровах чи вугіллі. Але немає державницького підходу, бажання працювати на благо народу.
Щоправда, наші люди звикли до дешевого газу і тепер у паніці. Але ж не лише в Україні, а й у всьому світі все дорожчає. Єдина відмінність, що в нас не зростає зарплата. Тож людей потрібно привчати до ощадливості. Але ми не бачимо, щоби проводилася така робота, скажімо, роз’яснювальна. Хоча ні, десь вона ведеться на рівні заяв нашого прем’єра, що потрібно затягувати паски. А як у заохочувальному плані, щоби стимулювати людей до економії? Тут повний нуль. Вочевидь, нинішнє керівництво з якихось причин влаштовує такий стан речей. і якщо самі не візьмемося, то навряд чи щось зміниться.
— Ви кажете про зміни. Наведу феномен організатора об’єднання «Самопоміч» мера Львова Садового, котрий перетворив місто на реально європейське. Гарні дороги, налагоджена робота комунальних підприємств і таке інше.
— Ніякого феномена Садового немає. Є просто грамотне заощадливе управління і реальна, а не на словах, праця задля громади. і не тільки його самого, а й тих, хто в команді.
— А на рівні Івано-Франківська такі люди є?
— Є. Це люди, котрі вміють рахувати та планувати, бо навчилися цьому ще на прикладі своєї сім’ї, власних підприємств, які створили й успішно керують ними, не покладаючись на допомогу держави. Вони ще не були при владі, відповідно, не інфіковані тим вірусом, коли до влади йдуть заради самої влади або особистих інтересів…
— Власне, це вже тема другої розмови, а поки що хочеться побажати якнайшвидшого втілення тієї системи оплати за газ, про яку говорили, бо скільки можна платити за кота в мішку.