– Розкажіть трішки про свою політичну діяльність?
– Майже десять років я є членом політичної партії "Батьківщина" Юлії Тимошенко. Намагаюся дотримуватися ідеології політсили, цінності якої повністю розділяю, адже вони близькі до європейських. Народ України живе в таких умовах, що потребує адвоката. Вважаю, що саме Юлія Тимошенко завжди намагалася взяти на себе цю роль. Доля дала їй кілька уроків, коли вона зрозуміла, що життя українців є вкрай важким.
На цих виборах "Батьківщина" має високі шанси пройти у місцеві ради – так вважають більшість експертів. Але при цьому багато й залежатиме від того, яких кандидатів запропонує партія. Складова бренду відіграватиме 30% у загальному результаті, решту – люди, які представлятимуть інтереси партії. Це в якійсь мірі ілюструє приклад "Нашої України" у 2010 році, коли загальний рейтинг партії впав, але конкретні люди здобули підтримку населення, тому й фракції цієї політсили у місцевих радах Прикарпаття є доволі значними. Наразі соціологічні дослідження свідчать про те, що "Батьківщина" на другому місці в загальному рейтингу. На заході країни тенденція трохи інша, населення швидко приймає рішення, а остаточної визначеності ще немає. Та все ж показники дуже хороші.
– Я думаю, що об’єднаний блок Петра Порошенка "БПП", "Удар" та "Народний фронт" мають непогані шанси. Однак входження до цього об’єднання Арсенія Яценюка дещо їх послаблює, адже у значній мірі відповідальність за стан справ в країні лежить на ньому. Розцінюю цю силу, як конкурентів. Опонентами також вважаю ВО "Свобода", ми маємо давню історію співпраці, були разом в опозиції. Вони менш досвідчені від "Батьківщини", за останні п’ять років зробили кілька помилок…
– Назвіть приклади виконаних обіцянок партії "Батьківщина" і Андрія Карманського зокрема?
– Якщо говорити про національний рівень, процедура повалення Януковича була неоднозначною. Але вклад "Батьківщини" у цей процес дуже вагомий. У тому числі в питанні інформування населення.
Якщо брати до уваги конкретні випадки, то на Надвірнянщині була стійка, опозиційна до тодішнього режиму, більшість. Маючи політичну більшість, ми намагалися виконати те, що обіцяли. Хоча слід зауважити, що на депутатів від «Батьківщини» і особисто на мене постійно здійснювався тиск. Керівник районної "Партії Регіонів" неодноразово пропонував мені написати заяву про вихід з Батьківщини та запрошував до Регіонів, обіцяв багато перспектив, чинив тиск на родичів. Щоправда, здебільшого, це не було у категоричній формі, більше у формі ділової пропозиції.
Якщо говорити безпосередньо про мене, то у 2010 році я йшов з широкою політичною програмою, не усвідомлюючи в повній мірі, що таке робота депутата і не зовсім розуміючи, який реальний ресурс має народний обранець. Коли я став депутатом зрозумів, частину із обіцяного не вдасться виконати. Але переважну більшість все ж вдалося втілити у життя. Про свою роботу я щорічно звітував, виборці бачили, що зроблено і що я планую зробити. Іноді вдається зробити те, що ти навіть не планував, а воно іде на користь селу, громаді, району. Депутатські повноваження – це обов’язок, який змушує мене діяти. Це неймовірний внутрішній стимул шукати способи щось зробити, моральне зобов’язання перед людьми. Вважаю, якщо взяв цю ношу, то щодня маю робити корисне для людей, а не чекати, не розчаровуватись. Окрім того, я живу в Києві і за всі п’ять років своєї депутатської роботи не пропустив жодного засідання сесії районної ради, окрім кількох позачергових, які скликалися в екстреному порядку і на які я фізично не встигав приїхати. На депутатську діяльність за цей час я потратив більше 100 тисяч гривень, власних коштів, це приблизно 1600 гривень щомісяця. Жодних дивідендів, окрім морального задоволення, від цього я не маю. Ці кошти йшли на різні потреби. Приміром, я нагороджував кращого учня Надвірнянського ліцею дорогим призом. Розцінюю це як стимул для дитини продовжувати вчитися, а для інших – ставати кращими. Щороку організовував День Незалежності та інші свята в рідному селі. Купував грамоти, м’ячі, різний спортивний інвентар. Такі заходи завжди збирали багато жителів, навіть був випадок, коли погана погода, дощ не зупинили молодь.
– На Майдані був дуже часто, багато допомагав і спілкувався з людьми. Особливо хотілося допомогти своїм землякам, іноді коштами, речами, навіть просто чашкою гарячої кави чи чаю. 20 лютого 2014 року, у найтрагічніший для Євромайдану день, у мене народилася донечка, можливо, саме вона врятувала мені життя, бо тільки дзвінок дружини з проханням приїхати до пологового змусив мене покинути Майдан Незалежності.
– Я вважаю, що ці два роки будуть надзвичайно складними. Не виключено, що депутатів, яких оберуть, просто "злиють". Планується закриття шкіл, скорочення працівників державних установ. Можливо, виселення людей із їхніх помешкань через несплату за комунальні послуги. Якщо я стану депутатом, зосереджуся на захисті людей, зроблю все, щоб їм допомогти.
Коли проводиться реформа, то вона має проходити послідовно, помірковано, а не за незрозумілими правилами. Якщо мова про об’єднання громад – воно має бути добровільним. У нас свідомо підмінюються поняття об’єднання громад і децентралізація, відбувається маніпулювання громадською думкою. Об’єднання повинно проходити, воно виправдане. Але при цьому слід захистити інтереси найменшої територіальної одиниці, ми не маємо права вбивати села. Я вважаю, якщо з села забрати школу, медичний заклад, за кілька років села не буде. А села мають розвиватися. Села Прикарпаття мають величезний потенціал, з поширенням Інтернету розвиток ІТ на селі може бути дуже перспективним, але без доброї освіти і підтримки сільського населення з боку влади це неможливо.