Повернення Михайла Вишиванюка у 2010 році на головний пост Прикарпаття було ознаменоване переходом всіх упряжок в одні руки. Проте того ж року, Михайло Васильович отримав прізвисько «раненого ведмедя», оскільки вперше за довгі роки отримав стратегічну поразку. 31 жовтня на Хеловін відбулися вибори до Івано-Франківської обласної ради, і в результаті демократичні сили (опозиційні до губернатора) виграли у представника Вишиванюка Зіновія Митника. Зайняття крісла голови облради Олександром Сичем стало маленькою неприємністю, але вже невдовзі Сашку та Михайлу вдалося здружитися. Та тут деструктивним елементом виступила більшість у облраді. Василь Скрипничук почав один за одним відсуджувати у «пораненого ведмедя» повноваження, суди по цих справах тривають і сьогодні.
Але як ми знаємо, старий поранений ведмідь більш небезпечний ніж сильний молодий, але недосвідчений.
І вже через два місяці відбудуться вибори до Верховної Ради України, вибори на які йде керівництво обласної ради, окрім Остапа Дзеси – заступника голови. Отож, що буде із місцевим законодавчим органом, коли Олександр Сич, Василь Гладій та Володимир Шкварилюк переїдуть у Київ?
Очевидно, що Михайло Васильович сьогодні переймається виборами чи не найбільше. Подумується, квиток першим рейсом Олександру Максимовичу до Києва Вишиванюк тримає у найближчій шухляді. Проте, добре апробовані методи стратега-комуніста як було у випадку з Василем Брусом не працюють, коли кандидата Михайло Васильович тримав у довгому рукаві, нікому не показуючи. Ефект несподіванки Зіновія Митника не дав потрібного ефекту. Хоча, великою помилкою саме тоді стала приналежність міністра охорони здоров’я до Партії Регіонів. Звісно, що патріотично налаштованою областю регіонал керувати не буде. Що ж робити? Тут у голову приходять схеми, котрі використовує провладна партія у стінах Верховної ради – тушкування. Найбільш потенційним середовищем тушкування в обласній раді є фракція «Нашої України» та «УДАРу». Достатньо пригадати, як запевняв Микола Палійчук, що він зможе спрацюватися з будь-ким аби тільки крісло губернатора було під ним. Та й вагання вступити до останнього в демократичну більшість Петра Шкутяка, який напередодні виборів став начебто великим опозиціонером, не минули увагою. Отож, ставка Михайла Вишиванюка буде саме на цих людей. Тому, скоріш за все цього разу по квотному принципу домовлятися не вийде.
У 2010 році розклад сил був наступний: Всеукраїнське об’єднання «Свобода» — 18 мандатів, Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» — 16, політична партія «Наша Україна» — 15, політична партія «Фронт Змін» — 13, Українська партія — 12, Партія регіонів — 11, Народна партія — 9, Українська Народна Партія — 5, Партія «Відродження» — 5, УРП «Собор» — 4, Народний Рух України — 3, політична партія «УДАР» (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка — 2, партія «За Україну!» — 1. На сьогодні, Микола Палійчук та Тарас Парфан вступили у фракцію «УДАРУ» , «Фронт Змін» виключив з своїх лав двох депутатів, проте за нашою інформацією, найближчим часом поповниться новими депутатами і складатиме 14 чоловік (з «Нашою України» та Української партії). Також ймовірно утвориться нова фракція з числа групи Юрія Деревянка: Юрій Деревяно, Володимир Хопта та свободівець – Івасюк Ігор. Отож, свободівці також втратять один мандат. Непроста ситуація у «Батьківщини». Там, по-перше, половина депутатів воює із Миколою Зелінським, який у травні покинув партію, але залишився у фракції. А по-друге, незрозуміла ситуація з Юрієм Романюком, який за три тижні не дав жодного коментаря у місцевій пресі, щодо з’їзду «Батьківщини»
Тому, на відміну від 2010 року, розклади в демократичної більшості стали дуже хиткими. І по квоті «Фронт Змін» обходить «Нашу Україну» як мінімум на одну людину. Михайло Вишиванюк у своєму резерві намертво тримає 11 чоловік з «Партії регіонів», 9 з Народної партії, 5 з «Відродження» та «тушканчиків» з УНП та «Поступу» (Собор). В сумі це 34 людини. Також до провладних фракцій належить Українська партія, яка не є стабільною, та в потрібний момент проголосує так як треба. Хоча, якщо ми згадаємо, свого часу Зіновію Митнику дісталася 46 голосів. Отож, завдання мінімум Михайла Васильовича перетягнути на свій бік голоси «Нашої України».
Повернемося до квотного принципу. «Свобода» й надалі буде найбільшою фракцією, але питання хто ж з них достойний змінити Олександра Сича? Можливо, розглядатимуться кандидатури Руслана Зелика та Василя Скрипничука. Перший є членом політради партії, другий керує фракцією. Але Руслана уже котрий рік тиснуть кримінальними справами, тому ймовірно він без вагань відмовиться від пропозиції керувати обласною радою. Що ж до першого заступника, який по квоті належав «Батьківщині», швидше за все займе хтось із погоджених Дмитром Шлемком. Відносно Остапа Дзеси, його позиції доволі слабкі, тому тільки добра воля «Фронту Змін» може його вберегти, інакше сірий кардинал фронтовиків Юрій Бабій або ж погодиться на заміну Володимира Шкварилюка, або ж проявить амбіції і посуне Дзесу. Такий сценарій є найкращим розвитком подій для демократичної більшості, який треба вже сьогодні пробувати вберегти.
Як відповість демократична більшість на випробування, котрі готують ставленики Партії регіонів на Прикарпатті – важко сказати. Та те, що в бій підуть великі гроші, обіцянки та пропозиції заперечувати не приходиться. Власне, цей етап і покаже: чи здатні наші обранці дійсно протистояти владі, а не голосувати за популістичні гасла проти режиму Януковича без найменшої на те силового навантаження.