Днями у Верховній Раді народний депутат В’ячеслав Кириленко зареєстрував постанову про відзначення 70-річчя створення УПА, Кириленко. У тексті запропонованої постанови йдеться про розробку плану заходів задля відзначення річниці на державному рівні. А також запропоновано провести «показ тематичних теле- та радіопередач», забезпечити висвітлення у ЗМІ, розробити та ввести в обіг ювілейну монету та видати серію поштових марок.
В’ячеслав Кириленко розповів газеті «День» про те, чи вшановуватиме Україна 70-річчя Української повстанської армії на державному рівні та про ставлення людей до цього питання.
— Пане В’ячеславе, чи готове сьогодні українське суспільство відзначати 70-річницю УПА на загальнодержавному рівні?
— Люди, які відчувають себе патріотами, вже давно не мають ніяких суперечок щодо питання УПА. Безумовно, є й ті, хто ще не готовий, але у їхньому ставленні до боротьби за незалежність рідної країни лад наведе лише час. Слід зауважити, що у постанові задекларовано не святкування, а вшанування 70-ліття створення Української повстанської армії. Тож мова йде не про свято, а про національну пам’ять та про тих, хто боровся за незалежність України. Вона має бути гідно вшанована і на рівні українського парламенту, уряду та місцевої влади.
— Наскільки великим є прогрес у ставленні до УПА за 21 рік нашої незалежності?
— Прогрес дуже помітний хоча б у рішенні 8 обласних рад, які було ухвалено в різний час, щодо визнання борців УПА на їхній території, надання їм відповідних соціальних пільг і належної суспільної шани. Крім того, створено багато документальних і художніх фільмів та книжок з цієї тематики. Зокрема, існує висновок робочої групи істориків при Урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА, який офіційно затверджено 14 жовтня 2005 р. У підсумку фахівці визнали боротьбу повстанців боротьбою за незалежність тими засобами і у тих обставинах, які притаманні воєнному часу. Загалом, держава повинна докладати більше зусиль для встановлення об’єктивної історичної правди, без перекосів в той чи інший бік. Поступово домінуючою точкою зору в Україні має стати розуміння і вшанування тих, хто боровся у різних арміях за незалежність своєї країни.
— Ми маємо такий приклад як Луганськ, де встановлено пам’ятник жертвам УПА. Як переконати людей, котрі потрапляють під вплив такої ідеології?
— Тільки історичною правдою. Ніде в світі не засуджують тих, хто боровся за незалежність своєї країни. Навпаки, у будь-якій країні таких людей вважають героями. В Україні ще досить багато людей зазнає впливу старої імперської та радянської пропаганди. Вони не встигають подумати над складними питаннями і перебувають у полоні стереотипів минулого часу. Проте, кількість цих людей стає усе меншою. Зростає покоління, яке народилося в незалежній Україні. Незважаючи на спроби нинішньої влади повернути рух України в зворотному напрямку до політичного та державного зашморгу і рабства, молоде покоління абсолютно спокійно ставиться до тих, хто боровся за свою країну. Це — європейський підхід і він буде поширюватися, повільно та з труднощами як за нинішньої влади торувати собі шлях.
— Який шанс у цієї постанови бути прийнятою?
— Звісно, її не приймуть. Але я вношу цю постанову з принципу, який полягає в тому, що борців за незалежність України треба гідно вшановувати. Якщо теперішня парламентська більшість до цього не готова, для України, за великим рахунком, це нічого не означає: більшість піде, а Україна і пам’ять про УПА залишиться.
— Чи не боїтеся ви, що перед виборам таку ініціативи можуть сприйняти як спробу піару?
— Мені байдуже як вона буде сприйнята, я сповідую однакові погляди протягом усього свого політичного життя. Я опікувався, зокрема, і цією проблемою. Тож для мене це питання принципу, а хто і як до цього ставитиметься — це його справа.