Розвинуте місцеве самоврядування є не лише надійною опорою демократичного розвитку суспільства, його засадничою цінністю, а й свідченням інституційної зрілості й гармонійності усієї соціальної системи держави.
Ще більш важливими його роль і значення постають на шляху пошуку та утвердження ефективної управлінської моделі, формування якісно нового громадянського суспільства, забезпечення різнобічного розвитку регіонів і територіальних громад на основі всебічного й повномасштабного врахування їх інтересів та потреб.
Сьогодні, користуючись нагодою, шановні колеги, хотів би висловити всім щирі слова вдячності за самовіддану працю, професіоналізм і непомірні зусилля, ентузіазм та усвідомлене почуття підвищеної відповідальності, що їх, всупереч існуючим у нашій державі реаліям, ви щодня докладаєте, сприяючи розв’язанню наболілих проблем наших краян і задля розвитку місцевого самоврядування на Прикарпатті загалом.
Відзначу, що на цей час в області функціонує 531 орган представницької влади. із них, окрім обласної, це ще 14 районних, п’ять міських міст обласного значення, 10 міських, 477 сільських і 24 селищні ради. Їх депутатський корпус у своїй загальній кількості становить 10 262 особи. У переважній більшості це високоосвічені, інтелігентні, самовіддані люди, які щиро вболівають за потреби своїх громад, їх розвиток та зростання.
Серед депутатів — 2 405 членів політичних партій, що становить 23,62% усієї кількості. Жінки становлять 35,37%, тобто 3 601 особу. Щодо вікового складу, то депутатів віком до 30 років є 1 848 осіб (18,15%), від 30 до 60 років — 7 849 (77,095), понад 60 років — 484 особи (4,75%).
Освітній рівень обранців від народу такий: вищу освіту мають 55% депутатів місцевих рад та 66 % сільських, селищних і міських голів. Середню спеціальну — 36% депутатів і загальну середню — 9% депутатів. При цьому освітній рівень населення області є таким: вищу освіту мають 11% жителів краю, середню спеціальну — 32%, загальну середню — 36%, початкову освіту — 21%.
Сьогодні на чолі місцевих громад перебуває чимала кількість осіб, яких уже не вперше обирає громадськість. З-посеред них, зокрема, доцільно виокремити сільського голову Бриня Галицького району Марію Миколаївну Богусевич, а також її колегу із Нижньовербізької сільської ради Коломийського району Марію Василівну Карпенюк. Будучи обраними громадою вже всьоме, вони очолюють відповідні сільські ради протягом ледь не всіх років державної незалежності України!
Заслуговує на увагу і той факт, що наші краяни уже вшосте засвідчують свою довіру до 16 сільських голів. Ще 17 із них обирають на посади вп’яте. Дванадцяту каденцію поспіль секретарем Ямницької сільської ради Тисменицького району працює Оксана Миколаївна Вишневецька. Всього ж в області є 26 секретарів сільських рад, що працюють на своїх посадах уже понад сім термінів.
Разом з тим, за результатами останніх місцевих виборів 2010 року, одразу 189 посадових осіб місцевого самоврядування було обрано вперше. Сьогодні понад 15% голів місцевих рад — особи до 35 років.
Ці показники свідчать не лише про поступове оновлення, а й про зростаючу довіру громадськості до представників молодого покоління, які, здобувши належні знання, оволодівши необхідними навичками, все більшою мірою завойовують авторитет громади, здатні привнести у місцеве самоврядування нові підходи та практики до розв’язання загальнозначущих проблем.
Прикладів, коли спільними зусиллями громади вирішувались нагальні, а часто й давно наболілі питання — більш ніж достатньо. Зауважу, що лише за останній рік внаслідок такої самоорганізації населення на теренах області було збудовано й освячено десятки церков, капличок, проведено капітальні ремонти у школах, дитячих садках, фельдшерсько-акушерських пунктах, будинках культури. В результаті згуртування спільною метою в окремих населених пунктах було проведено вуличне освітлення, оновлено мережі, встановлено пам’ятники та меморіальні дошки світочам української нації, увіковічено пам’ять її визначних особистостей, національних героїв.
Без активної участі місцевих громад, їх цілеспрямованої підтримки проведення в області на належному рівні заходів, приурочених до 70-ї річниці Української Повстанської Армії, 100-річчя «Пласту», ювілеїв Ярослава Стецька та Олекси Гірника, було б неможливим. Справжньою окрасою цих свят стало й урочисте відкриття в Івано-Франківську пам’ятника пластунам, які не зрадили своїх присяг, встановлення пам’ятників «Борцям за волю України», зокрема в с. Глибівці Богородчанського району та в обласному центрі, меморіальної дошки Олексі Гірнику в Калуші.
Івано-Франківська обласна рада у своїй діяльності й надалі всіляко сприятиме розвиткові місцевого самоврядування на Прикарпатті. Саме це наш першочерговий пріоритет, й виключно на його реалізацію спрямована обласна програма розвитку місцевого самоврядування на 2011—2015 роки, що її обласна рада з-поміж інших прийняла першою в Україні.
Власне, одним із виявів її практичної значущості для місцевих громад став позитивний досвід, ефективність і практика проведення обласних конкурсів проектів та програм місцевого самоврядування.
Наразі вже проведено три такі конкурси, де серед 404 поданих проектів переможцями визнано 166. Підбито також підсумки вперше проведених обласних конкурсів «Найкраща спортивна громада», «Найкраща етнокультурна громада», «Громада найкращого довкілля».
Загалом же за результатами всіх конкурсів слід виокремити громади Рогатинського, Надвірнянського, Богородчанського та Тисменицького районів, які найактивніше долучилися до наших ініціатив.
Успішність започаткованих обласною радою новацій підтверджує і той факт, що за результатами звітного року Івано-Франківська область зайняла почесне третє місце за кількістю проектів-переможців на Всеукраїнському конкурсі проектів та програм розвитку місцевого самоврядування. Водночас на їх реалізацію з Державного бюджету області вдалося залучити найбільшу суму серед усіх областей-учасниць — майже 2,6 млн. грн. Сподіваюсь, уже наступного року ця сума зросте в рази…
Стосовно ж самої ідеї запровадження цих проектів і конкурсів, то таким чином обласна рада спробувала довести, що є шляхи встановлення реального народовладдя навіть в умовах дії чинного законодавства та в окремо взятій області.
Хоча спроба встановлення острівця більш-менш реального народовладдя лише в окремо взятому регіоні — це, звичайно, нонсенс. Необхідні зусилля цілої держави й політична воля на найвищому державному рівні. Ефективне самоврядування у своїй сутності апріорі неможливе без міцної правової основи, реальних повноважень та належних фінансових гарантій їх практичної реалізації. Необхідні умови для цього — проведення адміністративно-територіальної реформи, а також прийняття нового закону, який би, покінчивши з декларативним колоніалізмом виконавчої вертикалі й орієнтуючись на європейську модель місцевого самоврядування, заклав міцне підррунтя для його поступального розвитку.
Отож поряд із важливістю завершення генерального планування територій, розширення меж окремих населених пунктів найбільш оптимальним для нашої держави видається запровадження нової трирівневої системи, низовою ланкою якої власне і стала б самодостатня територіальна громада, виділена в системі адміністративно-територіального устрою самоврядною територіальною одиницею.
Однак щоб громада і справді була самодостатньою, слід здійснити реальну передачу повноважень на місця, уточнити компетенцію органів місцевого самоврядування. За радами має бути закріплено представницько-контрольні та чітко визначені виконавчі повноваження, реалізація яких здійснюватиметься шляхом повернення інституту місцевого самоврядування його виконавчих органів.
Місцеві державні адміністрації в їх сучасному статусі сатрапства необхідно ліквідувати. Куди більш доцільним на зміну їм є запровадження інституту префектури з чіткими державними контрольно-наглядовими функціями. В області повинен бути один керівник, якого обирають депутати. В той же час представник уряду мав би здійснювати нагляд за діяльністю місцевої влади, щоб та не порушувала чинні закони.
У такий спосіб вдасться не лише значною мірою унеможливити латентне протистояння між ними, а й припинити практику штучного створення паралельних структур влади. Окрім того, автоматичним чином буде скасовано й інститут делегованих повноважень. Водночас необхідно законодавчо визначити принципи взаємодії органів місцевого самоврядування різних рівнів, їхніх виконавчих апаратів і комітетів. Важливим є активний двосторонній діалог, обмін досвідом та постійна взаємодія між ними.
Своєрідним прикладом такої конструктивної та взаємовигідної співпраці є створена при голові обласної ради Консультативна рада з питань місцевого самоврядування. Практично жодне з рішень, внесених до порядку денного чергових сесій обласної ради, не приймали без попереднього обговорення, заслуховування пропозицій а чи можливих зауважень з боку членів цього консультативно-дорадчого органу, до складу якого ввійшли усі без винятку голови районних рад та абсолютна більшість міських голів міст обласного значення.
В контексті реформування місцевої влади неможливо оминути увагою й питання кадрового наповнення місцевого самоврядування, необхідності їх високоякісної підготовки та фахової систематичної перепідготовки в кореляції з тенденціями та впровадженими новаціями.
Не менш доцільним поряд із належною оплатою праці посадових осіб місцевого самоврядування вбачається й паралельне зменшення витрат на утримання депутатського корпусу місцевих рад шляхом його скорочення, професіоналізації. Заслуговує на увагу також питання посилення відповідальності перед громадянами й юридичними особами органів самоврядування, їхніх посадових осіб та депутатів шляхом законодавчого запровадження індивідуальної відповідальності кожного, хто приймає рішення. Такі кроки значною мірою не лише дозволили б зменшити рівень корупції, а й стали би істотною перешкодою прийняттю місцевими радами суперечливих рішень, як-от за віддання громадського майна «різним людям». Яскраве підтвердження останнього — так звані «зелені проекти» й численні протести громадськості щодо спорудження міні-ГЕС на річках Прикарпаття.
Зрештою, місцеве самоврядування ніколи не стане самодостатнім без належної фінансової основи забезпечення своєї діяльності. Шлях до зміцнення фінансів місцевої влади лежить через радикальне реформування фінансово-бюджетної і податкової систем. З урахуванням цього необхідно прискорити прийняття законодавчих актів щодо місцевих податків і зборів, місцевих, обласних та районних бюджетів, комунальної власності.
Усі ці питання вже нині перебувають на порядку денному й потребують нагального розв’язання. Сьогодні очевидним є той факт, що залежно від моделі місцевого самоврядування, яку врешті-решт обере наша країна, — ліберальної європейської чи корумповано-олігархічної євразійської — залежатимуть не лише розвиток і добробут місцевих громад, а й перспектива цивілізованого поступу держави загалом.
Переконаний, що спільними зусиллями нам під силу реалізувати все з окресленого. Саме ми, повноважні представники місцевих громад, маємо стати джерелом ініціативи. Для цього у нас є все необхідне — знання, досвід і — що головне — розуміння специфіки та усвідомлення ситуації.
Окремо хотів б наголосити на тій ролі та категоричності позиції, що її однозначно задекларували місцеві громади Прикарпаття під час недавніх парламентських виборів у жовтні цього року. Спільними зусиллями ми дали гідну та рішучу відсіч багатьом скоробагатькам, які в гонитві за мандатом і недоторканністю прагнули будь-якою ціною набути електоральних дивідендів шляхом спекулювання життєвими проблемами наших краян. Незважаючи на застереження, а часом і відверті погрози, всупереч махлюванню та шахруванню на найвищому рівні, ми зуміли провести вільні і чесні вибори, звівши до мінімуму можливість будь-яких фальсифікацій. Результати ж волевиявлення на теренах нашої області красномовно засвідчили силу, патріотизм та непідкупність місцевих громад! Сподіваємося на адекватну в інтересах жителів нашого чудового краю відповідь від новообраних народних депутатів.
Честь, пошана і низький уклін нашій достойній і мудрій прикарпатській громаді!
Слава Україні!
Василь Скрипничук