Олексій Пукач отримав довічне ув’язнення, бо власноруч убив журналіста. Однак, власних мотивів до вбивства він не мав – керувався наказом тих, хто не постав перед судом.
Фатального вечора 16 вересня 2000 року на бульварі Лесі Українки у самому центрі Києва журналіст Георгій Гонгадзе голосував на дорозі, аби доїхати додому.
Він не знав, що знаходиться під щільною опікою – за ним стежили одразу декілька груп зовнішнього спостереження: МВС і СБУ.
Але Георгій особливо не переймався власною безпекою.
За два місяці до свого викрадення, він виявив за собою підозріле стеження і написав відповідну заяву до Генпрокуратури. Відтак розраховував, що такий розголос відклякає міліцейських нишпорок.
Але сталося навпаки: під виглядом таксі йому підставили оперативну машину міліцейської розвідки.
1 березня 2005 через чотири з половиною роки і після зміни президента Кучми на президента Ющенка було заявлено про розкриття гучного злочину.
«Усі виконавці вбивства Гонгадзе – це були діючі співробітники міліції», – заявив тоді перший заступник Генпрокурора Віктор Шокін.
А Генеральний Прокурор Святослав Піскун уточнив: «Діючі співробітники міліції – розвідки, Управління кримінального пошуку».
Управління кримінального пошуку – це тоді. Тепер – Департамент оперативної служби. Але завжди міліцейська розвідка – «наружка» або «сімка». Секретний підрозділ, що проводить, зокрема, і зовнішнє спостереження за об’єктами, що потрапили у поле зору МВС. Генерал-лейтенант міліції Олексій Пукач був його начальником. Його підлеглими були вже засуджені за співучасть у вбивстві журналіста офіцери Протасов, Костенко і Попович. Після 12 років слідства і суду пролунав і вирок безпосередньому вбивці журналіста Георгія Гонгадзе – довічне ув’язнення.
Коли суддя запитав Олексія Пукача, чи зрозумілий вирок, той відповів: «Мені буде зрозуміло тоді, коли Кучма і Литвин будуть поруч зі мною»…
Про другого Президента Кучму і тодішнього главу його адміністрації, екс-спікера Литвина Пукач згадує ще двічі під час короткого спілкування з журналістами, які вперше побачили підсудного, адже процес був закритим через наявність у матеріалах справи державної таємниці, яка оберігає діяльність розвідки МВС.
Пукач: Запросіть Кучму і Литвина – вони все розкажуть.
Журналіст: Вони причетні до вбивства?
Пукач: Я все розповів під час слідства і під час суда. Но правду в цьому залі хотів знати тільки один Федур і більше ніхто. Правду, істину. Не Гонгадзе, не Мельниченко, не Голос Америки, не Піскун, нез Бібісі, а Федур хотів знати істину. Поетому спросите за мотив і за умисел у Литвина і Кучми
Представник інтересів матері журналіста адвокат Андрій Федур не вірить у встановлення судом всієї правди про вбивство журналіста.
«Я ще раз буду повторювати і повторювати. Хто такий Пукач? Чому він вирішив ні з того, ні з сього вбити Гонгадзе? Він керувався якимись своїми кар’єристичними мотивами чи шо? Що це таке? І які для цього є докази? Чи було інше все-таки? Якщо інше, то що? Це ж треба було дослідити! Але це було нецікаво досліджувати суду», – обурюється адвокат, представник інтересів потерпілої Лесі Гонгадзе Андрій Федур.
Представник потерпілої Мирослави Гонгадзе Валентина Теличенко погоджується зі своїм колегою.
«На досудовому слідстві і під час судового слідства Пукач неодноразово називав в якості замовників не тільки Кравченка, але також Кучму і Литвина. Пукач дослівно стверджував кілька разів, що змова якщо і мала місце, то винятково між особами Кучма, Литвин, Кравченко та він, Пука», – говорить вона.
Офіційна версія злочину така – тодішній міністр внутрішніх справ, нині покійний Юрій Кравченко в своєму службовому кабінеті віддав усний злочинний наказ Пукачу вбити Георгія Гонгадзе для припинення його журналістської діяльності.
Наказ виконали у ніч з 16 на 17 вересня одразу після викрадення на узліссі біля села Сухоліси під Києвом. Потім цілий взвод спеціально навчених солдат під керівництвом криміналістів просіювали кубометри землі, шукаючі речові докази, скоєного Пукачем злочину.
«Він виконував наказ особи, відносно якої кримінальне провадження, виділене в окреме провадження і розслідується кримінальна справа. Він посилався на колишнього керівника внутрішніх справ. Крім Кравченка, перший незаконний наказ, який віддавався йому – це був керівник апарату – Фере, він безпосередньо отримав щодо Гонгадзе від Кравченка», – пояснює державний обвинувач Володимир Шилов, якого випитують журналісти, бо хочуть знати чи називав Пукач на суді ще прізвища причетних до вбивства Георгія Гонгадзе.
І Шилов, як бачимо, називає прізвище. Але це прізвище не Кучма і не Литвин. Це прізвище покійного нині Едуарда Фере.
Керівник апарату міністра Кравченка генерал міліції Едуард Фере помер після важкої хвороби, не виходячи з коми, у 2009 році. Сам Юрій Кравченко загадково покінчив собою двома пострілами у голову напередодні свого допиту у Генпрокуратурі 3 березня 2005-го.
«Кравченко не є замовником вбивства, я не бачив для цього мотивів і так далі, він таким не є і він між іншим у вироку по Пукачу не є замовником вбивства. Яякби Кравченко був замовником вбивства, Кравченка самого б не вбили, він був би живий», – зауважив адвокат Андрій Федур.
Отже, душив Георгія Гонгадзе Олексій Пукач з кар’єрних мотивів, виконуючи наказ, а от чому він його отримав від нині покійного міністра МВС?
«На того кого немає при житті можна повісити все", – слушно нагадує Олександр Мороз. Саме цей політик, нагадаємо, оприлюднив «плівки Мельниченка». Він переконаний, що справа вбивства Георгія Гонгадзе почалася у кабінеті Кучми. З тих розмов, які завдяки диктофонним записам Мельниченка почула вся країна. «Всі ж розуміють прекрасно, що джерело всієї цієї справи розпочинається з розмов в кабінеті президента», – каже Олександр Мороз.
Олександр Мороз стверджує, що Кравченко взагалі нічого не знав про журналіста Георгія Гонгадзе.
«Він уперше почув це прізвище в кабінеті Президента. Навіщо йому це було робити?», – слушно зауважує Мороз.
На записах Мельниченка чути – людина із голосом схожим на голос Кучми цікавиться діяльністю Гонгадзе:
– Щоб я не забув, є такий Гонгадзе …
– Я щось прізвище таке чув.
– Ну , подонок, бля, высшей меры.
– Гонгадзе. Він у нас уже десь проходив…
– Га?
– Він проходив десь. Шукаємо.
– Значить, те що він пише весь час у якусь там Українську ж там правду її в Інтернет шурує, розумієш. Ну хто його фінансує, хтось (нерозбірливо) А головне я кажу треба його запхать назад . Володя каже треба, щоб чеченці його вкрали і вивезли його в Чечню на х…і викуп попросили.
У жовтні 2011 року Конституційний Суд України, по суті, визнав плівки екс-майора Миколи Мельниченка неприпустимими доказами, адже одержані вони були незаконним шляхом. Але сам Мельниченко не сумнівається: мотив вбити журналіста були не у Кравченка.
«Мотивів, особисто у Кравченка, щоб убивати Гонгадзе не було. Кучму підбурював Литвин… Кравченко представляв Литвину цього Пукача і чітко говорив – ось це генерал чи він тоді полковником був, не знаю, який розібрався із Гонгадзе. А той відповідав – да-да, я знаю», – розповідає екс-працівник УДО, організатор запису в кабінеті президента Микола Мельниченко.
Прізвище колишнього спікера Верховної Ради фігурує в справі Гонгадзе з самого початку. Існує версія, що 12 років тому Гонгадзе перейшов дорогу Литвину у любовній історії. Литвин, мовляв, того журналісту не пробачив і почав скаржитися Леоніду Даниловичу на критичні публікації Гонгадзе в «Українській Правді».
Торік Вищий Спеціалізований Суд України закрив кримінальні справи проти Леоніда Кучми, в яких його звинувачували у причетності до вбивства Георгія Гонгадзе. Сам Президент неодноразово відкидав усі звинувачення.
«Те, що з Гонгадзе зробили, провокація була – міжнародна, для того,щоб Президента опустити і країну, у тому числі. І на цьому, так сказать, жити ні мені не давали, ні Україні. Це суто настояща провокація, за якою стояли іноземні спецслужби», – виправдовувався Леонід Кучма.
Адвокат Леоніда Кучми триразове згадування прізвища його клієнта Пукачем у залі суду розцінює як намір вплинути на апеляційну та касаційну інстанції, які б могли пом’якшити вирок.
«Відповідальність його менша мала б бути на його думку, оскільки він був знаряддям в чиїхось руках, тому ця заява була спрямована, як для захисту свого в майбутньому , – говорить адвокат Кучми Віктор Петруненко. – Якихось юридичних наслідків ця заява нести не може. Якихось даних про причетність Леоніда Даниловича до трагічних подій з Георгієм Гонгадзе немає в матеріалах справи. І бути не може».
Дружина вбитого журналіста Мирослава Гонгадзе має намір оскаржувати рішення суду над Пукачем, оскільки переконана, що справжні замовники убивства знову залишилися неназваними і, відповідно, непокараними.
«Щодо мотивів, то для нас це дуже значуще – встановити замовників. І той факт, що вирок не містить визнаного як мотив замовлення на вбивство, настільки значущий, що апеляційна скарга стосуватиметься саме цього. І в цій частині вирок буде оскаржено», – пояснила представник Мирослави Гонгадзе в суді Валентина Теличенко.
Суд, по суті, залишив єдиним замовником вбивства Георгія Гонгадзе Юрія Кравченка. Мертві, як відомо, не можуть давати свідчення суду і не можуть захищатися. Натомість вже 13-ий рік без відповіді залишається питання: чи знайдуть та притягнуть до відповідальності тих, хто насправді віддав злочинний наказ про вбивство журналіста колишньому міністру внутрішніх справ?
Журналістське розслідування Любомира Ференса, Знак Оклику!