Ляшко (як і інші майстри тролінгу) стає таким собі тестом на готовність телеведучих реагувати на ситуацію, тримаючи у напрузі глядача. Бо успіх ток-шоу визначається не лише вмінням ведучого ставити влучні запитання у надії загнати учасника в куток.
Заява Олега Ляшка, якого не допустили до участі в новому ток-шоу Ганни Безулик "Справедливість" на "Інтері", наштовхнула мене на здогадки про те, що саме не так у новій політичній програмі. Нібито все нормально – студія, гості, внутрішній сценарій, гострі теми. А все одно якесь відчуття недовершеності не покидає протягом всієї програми. Чи, можливо, навпаки – надмірної кондовості. Я з великою повагою ставлюся до автора програми, пані Ганни Безулик, сам неодноразово був гостем її програм на "1+1" та на "5 каналі" (хоча, зізнаюся, не вважав, що саме її кандидатура – найкраща для заміни Євгена Кисельова у п’ятничному вечірньому ефірі "Інтера": коли запитали моєї думки, я сказав, що у ролі ведучого цієї програми бачу Сергія Дорофеєва). Саме тому хочу, щоби цей блог виглядав не як критиканство, а як "порада стороннього". Не наполягаю на тому, що сказане мною є істиною в останній інстанції, – просто моя особиста думка.
Отже, ситуація: Олег Ляшко прийшов у ефір до Ганни Безулик. Без запрошення. Здається, знову зі своїми улюбленими вилами (які скоро виготовить із пластику, щоби можна було проносити їх через металошукачі у державні установи). Без корови. І навіть без крокодила. Олег часто ходить по програмах просто так, без запрошення. Десь вдається пройти в студію, десь – ні. Десь його прихід обертається скандалом, десь – просто проходить непоміченим.
Ляшко – це новітнє явище в українській політиці. І не лише в українській. В основі цього явища лежить троллінг політичних опонентів, виклична поведінка, яка обеззброює, виставляє не стільки "троля", скільки його візаві у дурному вигляді. Поведінка "тролів" – неочікувана, не прогнозована, вона ламає стандарти і стереотипи. Традиційні політики виявляються беззахисними зі своїми домашніми заготовками і бажанням продумати все наперед – цифри, гарні і влучні фрази, метафори. З більшістю політиків перед ефіром ретельно "проганяють" майбутню програму і майбутню поведінку політтехнологи та консультанти, зважуючи кожну ситуацію, прораховуючи можливі аргументи опонентів та відповіді на них. Проти троллінгу такі міні-тренінги безсилі. Потрібні інші типи тренінгів – антитролінгові, на які сьогодні здатні одиниці груп консультантів (я, володіючи інформацією про ситуацію на ринку, можу порахувати фахівців на пальцях однієї руки).
Політики типу Ляшка – професійні політичні тролі – є в багатьох країнах. Успіх Палікота у Польщі, який зі своєю партією набрав 10% на виборах до Сейму, чи не менший успіх "чеського Фантомаса", татуйованого композитора Владіміра Франца на президентських виборах у Чехії – показові. Так само, як показовим є успіх руху Піратів у європейських країнах. У суспільстві, втомленому великою, але безплідною і беззмістовною політикою, є запит на тролів і фриків.
Це розуміє, скажімо, Савік Шустер, який у подібних ситуаціях вдається до імпровізації. Рветься у студію Олег Ляшко? Так це ж чудово! Значить, буде своя драматургія програми, буде весело і цікаво. Значить, буде глядач. Значить, будуть рекламодавці. Підхід простий і абсолютно виправданий. Тому й рейтинги Шустера незмінно високі: він є генієм імпровізації. Він вміє адекватно реагувати на нестандартні ситуації і вміло вводити в гру чергового троля. А що найголовніше – вміло і вчасно виводити його з гри.
Ганна Безулик діє по-іншому. Нещодавно я дізнався, що вона – математик за освітою. Її програма – вивірена до секунди і не передбачає імпровізацій. Будь-який перебір по часу, будь-яке ламання сценарію – це неприпустимо. Тролінг відкидається начисто – в її програму запрошуються в основному серйозні політики та експерти. Чи не найяскравішим моментом позаминулої програми стала участь у "Справедливості" журналіста і професійного троля Олександра Чаленка (до нього можна ставитися по-різному, я не погоджуюся з більшою частиною того, що він пише, але рівного йому майстра тролінгу серед українських журналістів немає). Напівнаївне, провокаційне питання, адресоване народному депутату Власенку ("А ким ви доводитися Юлії Тимошенко? Ви її адвокат чи бойфренд?"), змусило аудиторію вибухнути, а Олександру Кужель та Юрія Кармазіна привело у справжню істерику ("Чаленко! Ви не чоловік! Ви гермафродит!"). Чаленкові все одно, чи він вийшов за рамки пристойності, чи він у них залишився. Головне – результат: він підвищив градус у студії. Назавтра ніхто не згадає, про що говорили у цій студії гості – жодного слова. А Чаленка цитуватимуть і пам’ятатимуть. Ось суть тролінгу.
Ведуча опинилася перед вибором: дотримуватися сценарію чи імпровізувати? Забезпечити інтереси глядача чи врятувати від ганьби Арсенія Яценюка (Арсенія Петровича називаю умовно – як найбільш психологічно вразливого з-поміж учасників програми)? На жаль, Безулик зреагувала доволі стандартно – вона вирішила створити комфортні умови для гостей у студії, давши їм можливість видати в ефір всі домашні заготовки, з якими вони прийшли в студію.
А Ляшко отримав шанс оголосити, що на "Інтері" – цензура. Не допустивши тролінг Яценюка, Ганна Безулик сама стала об’єктом ляшківського тролінгу.
Це – для розуміння ситуації. Здається, телевізійні шоу повинні бути більш гнучкими. Особливо "Справедливість". Інакше у противному випадку я не розумію необхідності ведення програми у прямому ефірі. Прямий ефір передбачає те, що зміни в сценарії можуть відбуватися під впливом зовнішніх чинників (навала "Свободи", штурм студії спецзагонами міліції, бомбардування студії Довженка військами НАТО чи несанкціонований прихід Олега Ляшка – перелік можна продовжувати), рівно ж як і прямі включення за участю глядачів. У противному випадку, коли зовнішні чинники зводяться до голосувань за те чи інше питання, а все решта – заздалегідь продумано, позбавлено інтриги та динаміки, – можна практикувати і у режимі запису.
Таким чином, Олег Ляшко (як і інші майстри тролінгу) стає таким собі тестом на готовність телеведучих реагувати на ситуацію, тримаючи у напрузі глядача. Бо успіх ток-шоу визначається не лише вмінням ведучого ставити влучні запитання у надії загнати учасника в куток (домашня заготовка проти домашньої заготовки). А й умінням використати форсмажорну ситуацію, влучно ввівши гравця у процес і потім не меш елегантно і влучно вивівши його з процесу.