Народний депутат України від ВО "Свобода", кандидат історичних наук Олександр Сич вважає, що сучасний етап становлення української держави яскраво демонструє, наскільки важко українське суспільство позбувається психологічного багажу совєцького тоталітарного режиму, сформованого ним способу мислення та пропагандистських кліше і стереотипів.
Таку точку зору свободівець висловив, виступаючи з доповіддю "Національна політика в ідеологічно-програмних засадах українського націоналізму" під час Всеукраїнської науково-практичної конференції "Українська політична нація: історія і сучасність", що відбулася напередодні в Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана.
Як наголосив Олександр Сич, одним із найбільш розповсюджених постсовєцьких пропагандистських стереотипів є негативна оцінка політичного руху українських націоналістів, зокрема різке заперечення їхньої позитивної ролі в національно-визвольній боротьбі українського народу, вкладу у постання і визначення форми сучасної української держави. До поширених пропагандистських і псевдонаукових кліше слід віднести й навішування на націоналістичний рух та його представників ярликів "шовіністів", "антисемітів", "фашистів", "нацистів" тощо. Вони, на переконання свободівця, абсолютно не відповідають дійсності. Власне, про це красномовно свідчать не лише програмові документи ОУН–УПА, теоретична спадщина М. Міхновського, Я. Стецька, інших провідних діячів націоналістичного руху, але й численні напрацювання світових політологічних авторитетів – Е. Сміта, Г. Моргентау, Є. Томпсона, Р. Брюбейкера.
"Український націоналізм і на визвольному етапі свого історичного розвитку, і на сучасному державотворчому етапі епіцентром своїх ідеологічно-програмових засад ставив боротьбу за кращу долю Української нації. Вона, відповідно, вбачалася у визволенні з-під колоніального поневолення і побудові національної держави як найкращої форми її самозбереження і розвитку", – зазначив Олександр Сич. За його словами, на обох цих етапах ставлення до інших націй залежало і залежить від ставлення цих націй до такої ідеологічно-програмової мети: "Українські націоналісти до представників тих націй чи національних держав, які заперечували право Української нації мати власну національну державу, ставилися негативно, а до тих, хто був союзником на цьому шляху – позитивно".
На думку свободівця, цілком закономірно, що критиками українського націоналізму є найчастіше ті політичні діячі і науковці, які ще зовсім недавно заперечували навіть можливість існування незалежної України і вели боротьбу проти будь-яких національно-державницьких процесів. Водночас характер розгортання подій в модерній Європі свідчить про те, що сьогодні відбувається своєрідний "ренесанс націоналізму". У цьому ж річищі розгортаються процеси й у сучасній Україні, що зокрема підтверджують факти потрапляння ВО "Свобода" до українського парламенту та високий рівень довіри громадськості до цієї політичної сили.
"Головною метою "Свободи" є побудова могутньої Української держави на засадах національної та соціальної справедливості. Ці завдання лежать в основі "Програми захисту українців" і органічно відповідають ідеологічно-програмовим засадам українського націоналізму", – зазначив свободівець Олександр Сич.