Народний депутат України від ВО «Свобода» Руслан Марцінків в ексклюзивному інтерв’ю газеті «Галичина» назвав імовірних кандидатів на посаду міського голови Івано-Франківська та зізнався, що не може прокоментувати визнання своєї провини директором архітектури та містобудування Олегом Гаркотом, заявивши, що, як і раніше, вважає всі події навколо хабара провокацією.
– Впродовж останніх п’яти років ви зробили блискучу політичну кар’єру. Спочатку — депутат обласної ради, пізніше — секретар міської ради івано-Франківська, а сьогодні — народний депутат України. Що стало ключовим для такого поступу: постійна робота чи удача?
— Кожна людина має покликання. Політика і громадська діяльність — це теж покликання людини, і воно в мене було з першого курсу навчання в університеті, коли я почав займатися громадською діяльністю. Спочатку був в АЙСЕКу — організації студентів-економістів, потім працював у «Пласті» — національній скаутській організації. Фактично з 1997 року розпочалося моє становлення як політика. Тому своє політичне зростання, вважаю, є найперше заслугою цілої команди людей, яка зі мною йшла, а пізніше розвивала «Свободу» в місті Івано-Франківську.
– Помаранчеву революцію ви не згадуєте?
— У 2004 році я активно долучився до організації молодіжних протестних рухів, очолював молодіжний штаб кандидата в президенти Віктора Ющенка. Я займався організацією поїздок молодих людей і студентів та безпосередньо проживання в столиці. Ми відправили тоді майже три тисячі людей. Це була одна з найкращих сторінок у моєму житті.
– Яке відчуття від зміни крісла секретаря міської ради на крісло нардепа? Фактично ви є дотичний до творення новітньої політичної історії України. А з другого боку, Верховна Рада в очах українців немає авторитету.
— Фракція ВО «Свобода» докладає максимум зусиль, аби всі депутати дотримувались у Верховній Раді Конституції та законів України. Сьогодні нам вдалося добитися того, щоб парламентарі голосували одноосібно, тобто кожен сам за себе. і останній пленарний тиждень показав, що Партія регіонів змушена збирати всіх своїх депутатів. Зокрема, в четвер вони були змушені сидіти допізна й особисто голосувати.
Іншим нашим досягненням, вважаю, є те, що ми змусили більшість у Верховній Раді говорити українською мовою. Коли відверті українофоби починають говорити російською, то ви можете почути, що з трибуни Верховної Ради лунає «Українська! Українська!». і навіть ті депутати, які ніколи в житті не виступали українською мовою, сьогодні нею послуговуються.
Зауважу, що на 5 липня вже зареєстровано 136 законопроектів, розроблених ВО «Свобода». Навіть у тій ситуації, коли більшість законів, імовірно, й не буде прийнято, доречно показати, які ідеї ми пропонуємо суспільству. Зокрема, ці законопроекти стосуються і економічної сфери, і соціальної, і гуманітарної.
– Конкретизуйте, чим ви займаєтеся у Верховній Раді?
— Я працюю в Комітеті будівництва, архітектури, житлово-комунального господарства. З огляду на те, що я був секретарем міської ради івано-Франківська, мені ближча ця тема, і партія мені доручила працювати саме в цьому комітеті. За час роботи в парламенті я вже зареєстрував низку законопроектів. Зокрема це і законопроект, який зобов’язує забудовників сплачувати в повному обсязі пайову участь у бюджет міста. Бо сьогодні в законі про міськбудівельну діяльність є зобов’язання, що забудовник має платити до 10% вартості житла, яке він будує. Але механізму, як це проконтролювати, немає. Тому я запропонував зміни до статті 39.1 закону про врегулювання цієї проблеми. інший законопроект стосується присвоєння поштової адреси, що теж вимагає сплати пайової участі. Щоб ви розуміли: кошти з пайової участі — це ті кошти, які б мали йти на ремонт доріг, садків та шкіл. А це для місцевого самоврядування є дуже важливим. За моїми підрахунками, цей законопроект дозволить громадам отримати 800 мільйонів гривень одномоментно по цілій Україні. Для івано-Франківська це приблизно від 20 до 30 мільйонів гривень. Самі розумієте, що такі кошти значно допомогли б вирішити питання з ремонтом доріг чи садків.
Ще декілька законопроектів, які нині готуються, будуть стосуватися молоді. Днями зареєструю законопроект щодо зобов’язання відводити в студентських гуртожитках як мінімум 60% місць для українських студентів. Бо сьогодні виникла проблема практично у всіх обласних центрах, особливо що стосується Харкова, Донецька та Києва, коли тамтешні навчальні заклади виселяють українських студентів з гуртожитків, радячи йти на квартири, а натомість поселяють іноземців.
Щодо законопроектів, які стосуються івано-Франківська, то ми разом із народним депутатом Олександром Сичем запропонували поправку до бюджету щодо добудови другої черги дитячого садка на Вовчинецькій вулиці, 210. Того року нам вдалося відкрити першу чергу. Також просимо кошти на добудову школи №6 в Опришівцях — другий пусковий корпус — і на ремонт декількох доріг у місті.
Зазначу, що вже є перший успіх у прийнятті наших законів. Зокрема це Постанова Верховної Ради про «Вшанування бою під Крутами», яку внесли три депутати — Тягнибок, Марцінків і Міщенко. Це перший законодавчий акт, який вдалося проголосувати, хоча й з другої спроби…
– А як ставляться до вашої депутатської діяльності близькі? Чи не думали про переїзд сім’ї до Києва?
— Звісно, часу на сім’ю не вистачає. Це, мабуть, ціна публічності, ціна того, що ти займаєшся політикою. Не буває виду діяльності, який би не мав мінусів. Моя сім’я проживає в Івано-Франківську, син навчається в гімназії №1. Я переконаний, що сім’я повинна жити тут і саме тут виховання дітей буде найкращим.
– Як вам вдається поєднувати роботу одразу на двох округах: у Чернігові та Івано-Франківську? Яка різниця у ментальності, у поглядах їхніх жителів, чи є принципові відмінності у співпраці з громадою?
— Наша партія — націоналістична, і як в Організації Українських Націоналістів були похідні групи, так і в «Свободи» є уповноважені по областях. Зокрема я закріплений за Чернігівською областю. Зрештою, так сталося, що я народився в місті Бобровиці Чернігівської області, хоча батьки родом із Коломийського району: батько з Отинії, а мати з Черемхова. Але тато пропрацював 25 років лікарем на Чернігівщині, і я там народився.
Сьогодні націоналізм повертається туди, де він зародився. Власне Чернігівщина, де я працюю, — це місцевість, де народився Микола Міхновський, який фактично вважається засновником українського націоналізму. і я впевнений, що там на наступних виборах у всіх районних і обласній радах буде велике представництво «Свободи». Сьогодні на Чернігівщині, що мені особливо приємно, дуже багато молоді вступає до «Свободи».
А Івано-Франківськ — це моє рідне місто, тут я живу, тут народився мій син Святослав. Тут я став депутатом обласної ради, секретарем міської ради. Зрозуміло, що я буду й надалі працювати в Івано-Франківську для того, щоби все-таки відновити справедливість, якої нині ой як бракує.
– В інтернеті великою популярністю користуються світлини, де ви крутите вуха «тушці» Табалову-молодшому. Що слід очікувати іншій «тушці» — Володимирові Купчаку, який не лишень утік з опозиційної фракції, а й підписав одіозний лист до сейму Польщі з проханням визнати геноцидом поляків волинську трагедію? Окрім того, він звинувачує в цьому націоналістів, УПА. Адже цей депутат обирався у Тисменицькому виборчому окрузі і був погоджений з ВО «Свобода»?
— Я б хотів сказати, що наша політична сила дотримувалася і дотримується всіх політичних угод, які ми підписали в рамках співпраці з об’єднаною опозицією. На жаль, можу сказати, що сьогодні «тушкування» й надалі продовжується. Зокрема, у четвер появилася нова «тушка» — Кравчук із Хмельницького.
Але зазначу, що не лише народні депутати, а й виборці повинні показати місце цим «тушкам». Напевно ж, ця «тушка» появиться в громадському місці, захоче прийти на якийсь захід. Тому повинен бути постійний громадський осуд. Бо це є зрада за 30 срібняків. Чутки про те, що за такі рішення вийти з опозиційної фракції вони отримали досить значні кошти, мають під собою реальний ррунт.
Зрештою, оцінку має давати і сама «Батьківщина», яка висувала цих кандидатів і просила ВО «Свободу» про підтримку.
– На судових процесах справи Гаркота прозвучало і ваше прізвище. Саме політична сила, до якої належите, рекомендувала його на пост директора департаменту. Причому торік у жовтні ви говорили, що Гаркот не хабарник, а його затримання — це провокація. Проте все ж він визнав свою провину. Напевно, тому нині й подейкують, що ви покривали корупцію в місті…
— Ну й подейкують… Насамперед хочу сказати, що, як вважав, так і вважаю, сьогодні «Свобода» є кісткою в горлі режиму Януковича. Про це свідчать усі події, які відбуваються по всій Україні. На мою думку, це не перша і не остання така акція правоохоронних органів. Хтось хоче використати цей судовий процес для того, щоб очорнити «Свободу» і прив’язати лідерів «Свободи» до цього процесу. Те, що там пробують називати моє прізвище, — це ніщо інше, як бажання прив’язати до цього мене і знов ж таки очорнити. Хоча ніякого фактажу в цих повідомленнях немає. Проте тут є і позитив. Якщо проти нас так борються, значить, нас бояться і вважають реальною силою.
– Але ж Олег Гаркот визнав свою провину?
— Я не можу коментувати рішення Олега. Зрештою, в людини штучний клапан у серці, який 13 років тому поставили, а термін гарантії тільки десять років. Тому я не можу коментувати, яке він рішення для себе прийняв. Ми не знаємо всіх мотивацій, підводних каменів… В країні, де відбуваються такі події, як у Врадіївці, де в Києві нашим хлопцям проломлюють черепи, де в Тернополі відбуваються затримання, часи для громадської й політичної діяльності є непевними.
– По Івано-Франківську розміщено чимало білбордів з повідомленням «Казначейство, віддай гроші місту!». У мережі Facebook виникло ціле обговорення щодо джерел фінансування стількох білбордів. Можете сказати, хто ініціатор і звідки вони фінансуються?
— Справді, я був ініціатором встановлення цих білбордів, бо терпіти свавілля, яке відбувається сьогодні з казначейством, неможливо. Ми і так обмежені ресурсами місцевої громади, бо більшість податків іде до Києва. Але навіть і цим не можемо скористатися.
Я звернувся до міста з пропозицією, що є люди, які можуть безплатно надрукувати такі плакати і розмістити по всьому місту. Для цього попросив, щоб надали соціальну рекламу під такі білборди. і підприємства радо відізвалися. Власне, розміщення цих білбордів є безплатним. До того ж знайшлася фірма, яка надрукувала цих 15 білбордів.
– «Місто-НВ»?
— Це не «Місто-НВ», це інша фірма. Але я б не хотів називати, бо самі розумієте, що нині непевний час.
– Чи є сьогодні протистояння між фракцією «Свобода» у міській раді та міським головою Віктором Анушкевичусом?
— Це нормальний процес, оскільки мер є представником іншої політичної сили. «Свободівці» сьогодні намагаються робити багато того, що не притаманно депутатам міської ради. Зрозуміло, що ремонтом доріг, дитячих садків, шкіл мав би займатися міський голова. Але з огляду на те, що маємо більшість у міській раді, ми багато роботи взяли на себе. Хоча й тут відчувається спротив з боку виконавчої влади.
– Як ви вважаєте, після п’яти років більшості в Івано-Франківській міській раді чого може сподіватися фракція ВО «Свобода» на наступних виборах?
— Я переконаний, що на наступних виборах ми будемо мати свого кандидата на посаду міського голови і будемо претендувати на цю посаду. «Свободі» цілком до снаги мати більшість у наступній міській раді, оскільки сьогодні наша фракція динамічно працює, депутати щомісяця зустрічаються з жителями міста. Тільки за моїми підрахунками, вже є 700 конкретних справ, які ми реалізували в тому чи іншому окрузі. Нехай у масштабі міста це дрібниці, проте встановлено 36 майданчиків за останні три роки. Десь відремонтовано під’їзд, десь дах, десь у лікарні чи в дитячому садку замінили вікна. Проте це конкретні справи і з цим будемо йти на вибори. Також на розгляд виборцям запропонуємо свою ідеологію та партійну роботу, оскільки не можна відділити фракцію «Свобода» в міській раді від обласної організації чи всеукраїнського об’єднання.
– Ваша політична діяльність останніх місяців сильно нагадує націлену піар-кампанію на пост міського голови Івано-Франківська, уявлення про що тільки підсилює публічне руйнування забудови на вулиці Стуса та білбордне протистояння Руслана Марцінківа з казначейством. Чи справді кандидатуватимете на посаду мера?
— Мушу зазначити, таке рішення може прийняти тільки політвиконком партії. Власне, у «Свободі» сьогодні достатня кількість достойних людей, які можуть кандидувати на посаду міського голови. Проте для нас дуже важливо виграти вибори глави держави, адже розуміємо, що без змін на державному рівні, без зміни ставлення держави до місцевого самоврядування багато зробити на місцевому рівні буде неможливо. Тому чи буду я кандидатом у мери, про це наразі рано говорити…
– А чи можете назвати, кого, окрім вас, можна розглядати як потенційного кандидата від «Свободи» на пост міського голови?
— І Романа Онуфріїва можна. За певних обставин можемо висунути Романа Харука чи Михайла Сеньківа. А серед жіночої частини «Свободи», можливо, Оксану Савчук…