Це з точки зору Служби безпеки на блокування урядового кварталу, де розташовані адмінбудівлі поки що діючої верховної влади України. Судячи з повідомлень, дії опозиції означено як спроба державного перевороту і з цього приводу розслідується відповідна справа.
Як відомо, у більшості працівників СБУ в дипломах написано – юрист. І особи, котрі мають таку кваліфікацію, мали б хоча б знати тлумачення поняття «державний переворот». Скажімо, у Вікіпедії він трактується таким чином як насильницька та неконституційна зміна влади в державі, збройний виступ ворожих сил проти державної влади, організований у результаті таємної змови. Такого роду зміна влади здійснюється невеликою групою людей, частіше всього військовими і не має підтримки більшості населення.
Тепер оце все дослідимо.
Почнемо зі слова «насильницька». Саме до таких дій першою вдалася влада у ніч на 30 листопада на Євромайдані. Це, по-перше. По-друге, як можна підозрювати опозицію у спробі неконституційної зміни влади, якщо люди, котрі вийшли на майдани по всій Україні лише використовуються своє конституційне право на свободу мітингів, демонстрацій тощо. І де СБУ побачило таємну змову та невеличку групу людей, яка не має підтримки більшості населення, коли, навпаки, лідери опозиції на початках розгубилися, бо, швидше за все, не були готові до такого масового і одностайного протесту населення України проти дій нинішньої влади. Отож, складається враження, що наразі в нашій державі СБУ перетворилося на СБЯ – службу безпеки Януковича та його гоп-компанії.
Хоча, будемо щирими до кінця, про переворот говорять не тільки у цьому відомстві, але й на сторінках такої поважної німецької газети як «Deutsche Welle». Саме політичним переворотом, організованим владою, вважають німецькі журналісти «насильницький розгін мирної демократі», який заперечив українцям «користуватися своїм демократичним правом на свободу зібрань». (В лапках наведені цитати зі статті. – прим. ред.) Жаль, що в СБУ немає людей, котрі вміють читати німецькою.
Не менше здивувала й міліція, буквально через кілька годин означивши дії осіб, які знесли пам’ятник Леніну в Києві за статтею 294 Кримінального кодексу України – масові заворушення. Ось, як це означено в ККУ – організація масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна…
Почнемо з того, що того боввана давно потрібно було знести, хоча б виходячи з Указу В. Ющенка «Про заходи у зв’язку з 75-роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні”, де в одному з пунктів конкретно говориться щодо вжиття заходів щодо демонтажу пам’ятників та пам’ятних знаків, присвячених особам, причетних до організації та здійсненню Голодомору 1932-1933 років в Україні та політичних репресій. Саме Ленін заклав підвалини майбутнього геноциду українського народу, а про його безпосередньо причетність до політичних репресій свідчить, хоча б відправка в Україну військ Муравйова, які розстріляли тисячі українців лише за те, що вони розмовляли українською мовою та носили вишиванки.
І саме за це йому вдячні наші украінофоби на кшталт губернатора Харківщини гаспадіна Добкіна, який одразу заявив, що дасть сто тисяч гривень на відновлення пам’ятника цьому катові українського народу. Здавалося, багатій Добкін не мов би розділяти комуністичну ідеологію, яка заперечує, зокрема, приватну власність. Ленін, як відомо, дуже її не любив. Та обох, очевидно, поєднує ненавість до всього українського. Отож знесення пам’ятника «вождю світового люмпенпролетаріату» це є знесення чергового символу російської окупації, російського поневолення України, що цілком відповідає прагненням сотням тисяч, мільйонам українців, які нині вийшли на майдани по всій країні
Ігор НИКОРОВИЧ